Кіномани старшого покоління, безсумнівно, пам’ятають культовий фільм Сави Куліша «Мертвий сезон» і його найдраматичніший епізод – обмін радянського розвідника на англійського агента. Насправді більша частина хвилюючою сцени – творча фантазія авторів: не було зупинки цих двох один проти одного, не було пильних поглядів, якими вони обмінялися. А ось місток, на якому все відбувалося, був. До об’єднання Німеччини Глиникский міст знаходився на кордоні між Західним Берліном і НДР, а всесвітню популярність отримав тому, що радянські та американські спецслужби кілька разів виробляли на ньому обміни заарештованими агентами. Звідси і його негласну назву – «шпигунський міст».
Перший обмін розвідниками між СРСР і США: Абель на Пауерса
Легендарний розвідник Рудольф Абель (Вільям Генріхович Фішер)./Фото: pbs.twimg.com
Початок «шпигунських операцій» на мосту через річку Хафель було покладено взимку 1962 року. 10 лютого по різні боки кордону стояли радянський розвідник Рудольф Абель і американський льотчик Френсіс Пауерс. Абель, справжнє ім’я якого Вільям Фішер, 9 років керував розвідувальною мережею на території Сполучених Штатів, передаючи в СРСР цінну стратегічну інформацію, в тому числі і ядерні секрети ворога. Потрапив в руки ФБР після зради одного з колег по разведработе. Приналежність до радянським спецслужбам заперечував, від давання показань на суді відмовився, всі спроби схилити його до співпраці відхилив. Абеля-Фішера засудили до 32 років ув’язнення.
Усвідомлюючи важливість фігури розвідника, американці тривалий час не погоджувалися на запропоновані радянською стороною варіанти обміну його на засуджених в СРСР нацистських злочинців. Надія на звільнення з’явилася після того, як 1 травня 1960 року над Уралом був збитий американський літак-розвідник, пілотований Френсісом Пауерсом. Будучи впевненим у тому, що літак повністю знищений, а пілот загинув, президент США заявив, що льотчик просто заблукав, а мета польоту була мирною – збір інформації для вчених-метеорологів. У відповідь радянське керівництво висунуло шпигунську апаратуру зі збитого літака, живого льотчика та його визнання в роботі на ЦРУ. Судовий процес над Пауерсом був не менш гучний, ніж в США над Абелем. Френсіс отримав 10 років в’язниці, після чого в американських ЗМІ зазвучали заклики обміняти співвітчизника на засудженого російської. Після довгих переговорів це сталося на Глиникском мосту.
«Місце зустрічі змінити не можна»: або як СРСР обмінював Вінна на Молодого на Глиникском мосту
Легенди радянської розвідки – Конан Молодий і Рудольф Абель./Фото: files.vm.ru
Через 2 року історія повторилася. На тому ж місці відбувся новий обмін – на цей раз між СРСР і Великобританією. Один з найуспішніших радянських кадрових розвідників Конон Трохимович Молодий з’явився в Англії в 1955 році під ім’ям Гордона Лонсдейла. За кілька років встиг не тільки передати на батьківщину величезна кількість надсекретної інформації, але і стати успішним бізнесменом і нажити мільйонний статок. Після викриття радянського резиденту загрожувала перспектива провести залишок життя за ґратами, так як судовий вирок був дуже суворий – 25 років.
Але фортуна посміхнулася мужньому людині, і вже після трьох років ув’язнення, у квітні 1964-го, він стояв на Глиникском мосту в очікуванні обміну. Його візаві на радянській стороні був британський розвідник Гревилл Вінн, заарештований в Будапешті, засуджений до 8 років в’язниці і відсидів з цього строку всього 11 місяців.
Обмін 1985: 23 агента ЦРУ на 4 агента КДБ
У 2015 році відбулася прем’єра фільму режисера Стівена Спілберга «Шпигунський міст»./Фото: avatars.mds.yandex.net
Це була найбільш масова операція на Глиникском мосту за період холодної війни. Їй передувало 8 років переговорів. 11 червня там зібралося кілька десятків співробітників спецслужб та представників урядових організацій. Вранці з боку НДР до зони обміну прибув автобус з 25-ма незвичними пасажирами. Всі вони – громадяни НДР, Польщі та Австрії – відбули багатолітнє (а деякі – довічне) ув’язнення за шпигунство на користь ЦРУ. В той день у них з’явився шанс знайти свободу на Заході. Незабаром з боку Західного Берліна з’явилася низка американських автомобілів. В одному із мікроавтобусів знаходилися 4 колишніх агента з країн Східного блоку. Це були засуджений до довічного ув’язнення офіцер польської розвідки Маріан Захарски; колишній торговий аташе болгарського посольства у Вашингтоні Співу Костадинов; фізик з Дрездена Альфред Цее; громадянка НДР і кур’єр КДБ Аліса Михельсон.
Агентам ЦРУ оголосили, що при бажанні вони можуть залишитися в НДР. Двоє так і вчинили, посилаючись на причини особистого характеру. Решта 23 перетнули середину мосту і пересіли в наданий західнонімецької стороною транспорт. Після цього східним шпигунам також було дозволено перейти кордон. До 13 години операція була завершена.
Обмін подружжя Кьохер на Щаранского – торг доречний
Подружжя Карел і Хана Кьохер./Фото: cont.ws
Почалася перебудова в СРСР не вплинула на давні традиції. У лютому 1986 року міст через Хафель знову став місцем обміну. На цей раз захід було не зовсім звичайним: у ньому брали участь не тільки розвідники, але і політв’язень. Спецслужби Сполучених Штатів віддавали подружжя Кьохер.
Карел і Хана, кадрові агенти чехословацької розвідки, з 1965-го займалися в Америці збором інформації політичного характеру. Крім того, перед ними ставилося завдання проникнення в структури ЦРУ. Карел Кьохер працював віртуозно і в той же час гранично акуратно, що дозволило йому майже 12 років передавати керівництву найважливіші відомості. Арешт Кехеров – результат діяльності «крота», який працював на ФБР.
Після 11 місяців перебування у в’язниці чоловік і дружина змогли повернутися на батьківщину. Радянський Союз віддав за Карела і Хану дисидента Анатолія (Натана) Щаранского. Діяльність Щаранского (організація правозахисної «Гельсінської групи», співробітництво з єврейськими активістами, які вимагали вільного виїзду в Ізраїль, інформування іноземних журналістів про порушення прав людини в СРСР) була оцінена як зрада батьківщині і антирадянська агітація. Ще йому інкримінували співпрацю з ЦРУ. Вирок суду – 13 років ув’язнення. Отримати свободу допоміг арешт подружньої пари Кьохер.
Щаранський і Кехеры були головними, але не єдиними дійовими особами операції. В якості своєрідного «додатки» США отримали двох громадян ФРН і дисидента з ЧССР, а Радянський Союз – свого, польського і східнонімецького розвідників.
А в Петербурзі є свій особливий міст для поцілунків.
Thanks!
Our editors are notified.