Вона була незрівнянна навіть у тих нечисленних епізодичних ролях, які грала в кіно. Анастасія Георгіївська була театральною актрисою, і на сцені рідного Мхату, в якому прослужили понад півстоліття, вона втілила безліч яскравих образів. До останнього дня свого життя Анастасія Георгіївська працювала, але про її відхід з життя дізналися лише через тиждень.
Крок за кроком до мрії
Анастасія Георгіївська. / Фото: www.yandex.net
Анастасія Георгіївська з’явилася на світ в 1914 році, а вже в 1917 залишилася повною сиротою. Дівчинка, яка потрапила в Орловську школу-комуну, зовсім не мріяла про велику сцену, тому після закінчення школи вона продовжила навчання у фабрично-заводському училищі. Освоївши токарне і слюсарну справу, Анастасія Павлівна поступила на роботу на машинобудівний завод.
Анастасія Георгіївська. / Фото: www.museummhat.ru
Разом з початком трудової діяльності в житті Анастасії Георгіївської з’явилося захоплення театром. Вона стала виступати в самодіяльному театрі «Жива газета», який трохи пізніше перетворили в Орловський ТЮГ. Здається, саме тоді Анастасія Георгіївська задумалася про професію актриси. Пройшло зовсім небагато часу, і вона вже цілком усвідомлено змінила Орел на Москву і була прийнята в трупу Московського Тюгу, а через два роки після переїзду в столицю, в 1931 році стала студенткою Гітісу.
Професія і вся життя
Анастасія Георгіївська у виставі «Три сестри». / Фото: www.mxat.ru
У 1936 Анастасія Павлівна стала актрисою Мхату, якому не зраджувала до кінця своїх днів. На прославленій сцені вона зіграла безліч ролей, незмінно демонструючи високий професіоналізм і неймовірне занурення в образ. Їй однаково добре вдавалися як комедійні, так і драматичні ролі.
Анастасія Георгіївська у виставі «Достігаєв та інші». / Фото: www.mxat.ru
Ті, хто бачив актрису у виставі «Єгор Буличов та інші» в образі дружини головного героя, приходили на постановку знову і знову, щоб насолодитися чудовою грою актриси, яка могла навіть без слів передати характер недалекій Ксенії. Театрали відзначали, що Наташа в «Трьох сестрах» у виконанні Анастасії Георгіївської була однією з кращих за всю історію Мхату.
Анастасія Георгіївська. / Фото: www.media.theatre.ru
Втім, вона дійсно зіграла безліч ролей, у тому числі Мачуху в «Дванадцять місяців», Пошлепкину в «Ревізорі», синьйору Тересу в «Дульсінеї Тобосской» і Варвару у «Другій любові», за яку актриса отримала Сталінську премію другого ступеня в 1951 році. Крім цього, Анастасія Павлівна займалася озвучуванням мультфільмів і брала участь у радіопостановках.
Анастасія Георгіївська і Тетяна Дороніна у виставі «На всякого мудреця досить простоти». / Фото: www.mxat.ru
У кіно актриса почала зніматися на початку 1950-х років. Ролі їй діставалися епізодичні, однак глядачі з нетерпінням чекали кожного появи Георгіївської на екрані. Чого варта тільки одна літня вчителька географії у «Великій перерві». Серафима Павлівна у виконанні Анастасії Георгіївської володіла неймовірною чарівністю і шармом, здавалося, актриса і не грає зовсім. «…Все має бути шарман… Чорт забирай!» – забути цю фразу і саму Анастасію Павлівну, який виголошує її з неповторною інтонацією, абсолютно неможливо.
Самотність в натовпі
Анастасія Георгіївська. / Фото: www.kino-teatr.ru
Здається, в житті Анастасії Павлівни не було нічого, крім роботи. У актриси не було сім’ї і дітей, і в усьому, що не стосувалося мистецтва, вона була людиною потайним, навіть жорстким. Втім, Анастасію Георгіївську можна зрозуміти. Вона ще в дитинстві пройшла через усі «принадності» виховання в комуні, війна, праця до знемоги і самотність.
Вона не любила розповідати про себе, але колеги знали, що у воєнні роки Анастасія Георгіївська їздила з концертами на передову, за що й дістала згодом медаль «За оборону Москви».
Анастасія Георгіївська у фільмі «Виклик». / Фото: www.kino-teatr.ru
Актриса була темпераментна і товариська, фонтанувала ідеями та іскрометними жартами. Але ввечері завіса опускалася, у глядацькому залі гас світло, і Анастасія Павлівна відправлялася в свою крихітну двокімнатну квартирку, де її чекала тільки маленька собачка.
Анастасія Георгіївська у фільмі «Випадок в аеропорту». / Фото: www.kino-teatr.ru
Вона була до відчаю самотньою людиною: у актриси не було сім’ї, дітей і навіть друзів. Ходили наполегливі чутки про те, що вона знаходила розраду в алкоголі. Можливо, були проблеми зі здоров’ям, але тільки Анастасія Георгіївська ніколи нікому не скаржилася, проживала свої труднощі мовчки. І оживала лише в рідному театрі. У 1987 році, коли МХАТ розколовся, вона прийняла бік Тетяни Дороніної і разом з нею перейшла в МХАТ імені Горького. Правда, там вона встигла зіграти лише одну роль: Дарину в «Прощання з Матьорою».
Анастасія Георгіївська у фільмі «Божевільний день». / Фото: www.kino-teatr.ru
Перед початком театрального сезону 1990 року актриса повернулася з дачі в столиці, однак у Мхаті так і не з’явилася, навіть на першому зборах трупи. Додому до Анастасії Георгіївської відправився Дмитро Власов, помічник директора театру. Він стукав і дзвонив у двері, але йому ніхто не відповідав. При цьому сусіди Георгіївської стверджували, ніби чули в квартирі кроки і голоси. Дмитро Власов звернувся в міліцію, правда, йому вдалося далеко не відразу переконати правоохоронців у тому, що двері треба розкрити.
Анастасія Георгіївська у фільмі «Велика перерва». / Фото: www.yandex.net
Коли вдалося потрапити в квартиру, було вже пізно: актриса була мертва близько тижня. Обличчя і частину руки Анастасії Павлівни були нібито обкусаны собакою актриси. А навколо були розкидані гроші. Кримінальний слід в смерті Георгіївської криміналісти не виявили.
Пізніше в «Известиях» з’явилася стаття, звинувачувала Тетяну Дороніну в тому, що сталося з Анастасією Георгіївської. До речі, докори і звинувачення були брехливими, бо в той час Дороніної навіть не було в країні.
Могила Анастасії Георгіївської. / Фото: www.kinosozvezdie.ru
Анастасії Георгіївської було 75 років, поховали її на Кунцевському кладовищі. І лише в 2009 році на могилі актриси адміністрацією театру був встановлений пам’ятник з написом: «Велика МХАТовка Георгіївська Анастасія Павлівна. Вічна пам’ять».
З моменту зйомок фільму Олексія Коренєва «Велика перерва» пройшло вже більше 45 років, але він досі не втрачає популярності і заслужено вважається класикою радянського кінематографа. Сьогодні складно уявити собі в головних ролях інших акторів, адже практично всіх персонажів спочатку повинні були грати не ті, кого глядачі побачили на екранах. А сам процес зйомок проходив з великими труднощами.
Thanks!
Our editors are notified.