Смертельний вірус свиней розповзається по світу в пакетах

Немає строгих доказів гіпотез про те, звідки в аеропортах з’являються кластерні спалахи малярії.

Шляхи, якими вірусні епідемії перетинають кордони й океани, часто залишаються загадкою. Досі неясно, як в 1999 році в США виявився вірус Західного Нілу. Немає строгих доказів гіпотез про те, звідки в аеропортах з’являються кластерні спалахи малярії. Так що, коли в 2013-му на території Америки з’явився раніше тут не зустрічався вірус епідемічної діареї свиней (Porcine Epidemic Diarrhea Virus, PEDV), епідеміологи були спантеличені – і вже незабаром розгорнулися пошуки джерела хвороби.

Були перевірені різні шляхи проникнення вірусу: витік з мікробіологічної лабораторії, переліт з мігруючими птахами, передача з насінням тварин-оплодотворителей з інших країн, з компонентами корму і породистими свиноматками. Геном вірусу виявився ближче до китайських штамам PEDV, але і пошуки “на місцевості” нічого не дали.

А епідемія розросталася: під час неї загинуло понад 10% всього поголів’я свиней у США – мільйони тварин. Для вірусу територія була неосвоєна, місцеві свині не мали ніякого імунітету проти PEDV, і він швидко поширювався. Ціни на свинину підскочили вдвічі, на боротьбу з хворобою було витрачено
7bd1
1.8 млрд доларів. І ось лише тепер Інспекційна служба по тваринам і рослинам при Міністерстві сільського господарства США заявила про те, що її фахівцям вдалося ідентифікувати джерело зарази.

Весь цей час вірус ховався буквально під носом і розносився на великих пластикових мішках, в яких перевозять корм та його компоненти. Вже на території США їх вміст використовують, а самі мішки пускають далі в роботу – зазвичай, змішавши компоненти корму, його знову фасують в них і розсилають по замовникам. Досі потенційна небезпека цього вислизала з уваги, і ніяких правил, які регулювали б поширення заокеанських мішків або їх стерилізацію, не існує.

Стандартні мішки FIBC (Flexible Intermediate Bulk Containers, “Гнучкі проміжні контейнери”) виробляють з тканини, сплетеної з поліетиленових або поліпропіленових волокон. У вантажоперевезеннях вони поширені настільки широко, що саме їх виробництво стало багатомільйонним бізнесом з десятками великих гравців по всьому світу. Вони використовуються для перевезення безлічі сипучих вантажів, оскільки міцні, легкі, дешеві і герметичні, їх легко складувати один на інший. І вони виявилися відмінним засобом для поширення вірусів.