Ізабель Аджані не була б так популярна і улюблена глядачами всього світу, якби її життя і кар’єра не складалися з протиріч – саме це, та ще талант і працьовитість часто відкривають шлях до успіху і визнання. Саме за недомовленість, загадковість, неоднозначність так цінують французьких актрис, включаючи і Аджані, і так, по суті, важливо, що вона, строго кажучи, не француженка?
«Дівчинка, хочеш зніматися в кіно?»
Маленька Ізабель
Тому що і мати, і батько Ізабель Аджані були представниками інших держав і інших національностей. Емма Серпня Швайнбергер – німкеня з Баварії, Мохаммед Шериф Аджані – емігрант з Алжиру, який служив у французьких збройних силах, а після залишився в Парижі, де працював механіком в автомайстерні. Довгий час його походження сім’я соромилася, Серпня казала знайомим, що її чоловік – турків, а сам він уникав використовувати арабську мову навіть у розмовах з родичами. Тоді, в дитинстві, Ізабель вперше зіткнулася з утиском на грунті різних національностей.
У фільмі «Маленький вугляр»
Ізабель Ясміна Аджані народилася 27 червня 1955 року, у неї був молодший брат Ерік, який згодом став фотографом; у 2010 році Ерік Аджані помер.
У дитинстві Ізабель дуже любила книги, уявляла себе героїнею різних історій, любила подумки перевтілюватися в інших людей. Вона почала грати в аматорському театрі. Одного разу дівчинку, що сидить на лавці в шкільному дворі і явно занурену в світ фантазій, зауважив режисер Бернар Тублан-Мішель. Його вразила міміка Ізабель – вона ставала похмурою, то посміхалася, вираз обличчя то і справа змінювалося, дотримуючись якогось прихованого від сторонніх очей сценарієм. Саме в цій дівчинці режисер побачив майбутню героїню свого фільму «Маленький вугляр».
У фільмі «Фостер і прекрасне літо»
Так чотирнадцятирічна Аджані отримала свою першу роль. Незважаючи на те, що фільм був дитячим, гра Ізабель звернула на себе увагу, і юна актриса отримала нові пропозиції, вона знялася у Ніни Компанієць у фільмі «Фостин і прекрасне літо» і була запрошена в найпрестижніший театр країни – Комеді Франсез, в постановках якого вже в шістнадцять років виконувала головні ролі.
Саме Ізабель Аджані покликав у фільм «Ляпас» Клод Піното, і вона опинилася на знімальному майданчику в компанії вже визнаних метрів Французького кіно – Анні Жирардо і Ліно Вентури.
З Анні Жірардо у фільмі «Ляпас»
Створюється враження, що за свої ролі Ізабель ніколи не доводилося боротися і конкурувати – вони знаходили її самі. У тому ж 1974 році Аджані «знайшов» режисер Франсуа Трюффо. Він готувався до зйомок фільму про доньки Віктора Гюго Аделі, яка втратила розум від нещасної любові, і був вражений, побачивши фільми з участю Ізабель Аджані, а головне – відвідавши виставу з її участю. Трюффо зробив 19-річній актрисі пропозицію, яка визначить її долю і кар’єру і змусить, за її власним визнанням, прийняти найважливіше рішення в житті.
Зовсім ще молодий актрисі доведеться зробити вибір між кіно і театром
Нагороди, визнання, слава
Ізабель Аджані
Зйомки у фільмі «Історія Аделі Р.» не могли бути поєднані з роботою в театрі. Комеді Франсез пропонував Ізабель багаторічний контракт – але актриса вибрала кіно. Зйомки проходили на острові Гернсі – там і коли розгорталися події, покладені в основу фільму. Трюффо виступав у ролі Пігмаліона по відношенню до молодій актрисі, і, зрозуміло, за законами жанру, закохався в неї. За цю роль Аджані була номінована на французьку премію «Сезар», а крім того – на «Оскар», ставши наймолодшою претенденткою на нагороду за історію вручення цієї премії.
З Франсуа Трюффо на зйомках фільму «Історія Аделі Р.»
Після цього Ізабель Аджані вже отримала міжнародне визнання, їй почали надходити пропозиції від голлівудських режисерів. Франсуа Трюффо так прокоментував її успіх: «Франція занадто мала для неї – Ізабель створена для американського кіно». Аджані знімалася у самих іменитих режисерів, включаючи Романа Поланскі, Люка Бессона, Джеймса Айворі, Вернера Херцога. Допомагало їй і знання мов – актриса з дитинства володіла не тільки французькою, а й німецькою, англійською, італійською.
З Клаусом Кінскі в «Носферату – привид ночі»
При всьому різноманітті ролей, які виконала в кіно Ізабель Аджані, кидаються в очі загальні риси її героїнь – це жінки, як правило, схильні до неврозів, тендітні, тривожні, занурені в депресію або взагалі божевільні, часто – жертви. Персонажі, зіграні актрисою, ставали на час роботи частиною її власної натури, вона буквально проживала їх почуття і емоції, повністю занурюючись в образ. Напередодні зйомок складних сцен вона могла не спати ніч, щоб отримати на екрані того ефекту втоми, змученості, надриву, яких вимагала роль. У сімдесяті і після це було витребуваним – у глядачів і кінокритиків Аджані мала величезний успіх.
З фільму «Камілла Клодель»
Вона отримала рекордні п’ять премій «Сезар» за кращу жіночу роль – у фільмі «Одержима» Анджея Жулавського, в еротичній драмі «Убивче літо», в «Камілли Клодель», де знялася з Жераром Депардьє, в історичній драмі «Королева Марго», в фільмі «Останній урок» 2008 року.
Наскільки блискучими були роботи Ізабель, настільки ж важкими, виснажливими ставали історії її любовних взаємин. Здавалося б, жінка такої приголомшливої краси і великого таланту, вміє бути особистістю і не втратити себе в складному світі кінематографа, приречена на те, щоб стати щасливою в сімейному житті. Але цього так і не сталося.
У фільмі «Дияволиця» з Шерон Стоун
Пристрасті і самотність
Для репортерів і для всіх, хто цікавиться світом бомонду Ізабель Аджані завжди була темною конячкою – викладаючись на знімальному майданчику, вона була вкрай закрита в звичайному житті, її інтерв’ю часто були скупі на слова і емоції, а відповіді формальні і небагатослівні. Тому певною несподіванкою стала вагітність актриси, в результаті якої в 1979 році на світ з’явився син Барнабе. Батьком його був режисер Брюно Нюіттен, з яким Ізабель намагалася будувати і сімейні, і робочі відносини, але пара все ж розпалася. Сам він відгукувався про Аджані як про «людину не від світу цього», особливому, а тому часто незрозумілому.
З Деніелом Дей Льюїсом
«Велика пристрасть ніколи не перетворюється в хороші дружні відносини» – так в одному з небагатьох відвертих інтерв’ю Аджані відгукнулася про батька другого свого сина Деніела Дей Льюіса, британському акторові, з яким познайомилася на церемонії вручення «Оскара». Ці багаторічні, важкі стосунки, з зрадами Дей Льюїса і затворничеством Аджані, її зневагою материнськими обов’язками щодо Барнабе, закінчилися в 1994 році, а в 1995, коли Деніел вже одружився на іншій, Ізабель народила від нього сина Габріела.
Ізабель Аджані з молодшим сином Габріелем Кейном
Кілька історій, про які ставало відомо широкій публіці – в тому числі про зв’язки з композитором Жаном-Мішелем Жарром, закінчувалися тим же – Ізабель залишалася одна, наодинці з роботою, яку вона, як завжди, присвячувала всі свої сили, без залишку.
Ізабель Аджані займає виражену позицію з деяких гострих соціальних питань, багато років вона виступає проти ксенофобії у Франції, захист прав вихідців з Північної Африки, за рівні права жінок і чоловіків. Гучні прем’єри та фестивалі для неї – не стільки спосіб нагадати про себе як про актрису – в цьому немає жодної необхідності, – скільки можливість озвучити перед широкою аудиторією важливі для неї погляди і цінності.
Ізабель Аджані
І вона як і раніше залишається однією з найкрасивіших француженок. Ізабель Аджані – муза парфюмерно-косметичних компаній, обличчя багатьох брендів, що продають предмети розкоші, і незважаючи на те, що їй скоро шістдесят п’ять, вона, як і раніше, займає своє місце в індустрії моди, уособлюючи власні слова про те, що «у жіночності немає терміну придатності».
Аджані в 2019 році
Про те, як насправді складалася доля Аделі Р. і ким вона була тут.
Thanks!
Our editors are notified.