Священики благословляли бойовиків – єпископ УПЦ МП про війну та світі

Ні один канонічний священик УПЦ, який входить в будь-яку з єпархій, не взяв у руки зброю.

До Української православної церкви Московського патріархату давно озвучуються “претензії”. Зокрема, щодо ймовірного впливу Кремля на дискурс Києва. В інтерв’ю сайту Факти голова Синодального інформаційного відділу УПЦ єпископ Ірпінський Климент спростовує будь-які звинувачення в роботі церкви на Кремль.

 

 

– Журналісти ВВС події на Донбасі називають громадянською війною, офіційний Київ – АТО, читачі Фактів – війною України і Росії. Як церква ідентифікує те, що відбувається на сході?

– Сутність повинні визначити в першу чергу політики. Верховна Рада так і не прийняла конкретні визначення. Термін «війна» стосовно до цього в законодавстві не використовується. Якщо серед політиків немає чіткого визнання природи конфлікту, то не варто чекати його політичної оцінки від церкви. Ми повинні давати духовну оцінку всього, що сьогодні відбувається в суспільстві. Ця оцінка має дуже мало спільного з політичними формулами і визначеннями.

– Якщо політики офіційно переназвуть АТО в російсько-українську війну, то УПЦ прийме їхню позицію?

– Наскільки я розумію, якщо цього не сталося пік ескалації конфлікту, то примарними будуть подібні очікування зараз. Життя дуже складна. А політика, як всім відомо, справа брудна. Тому церква свідомо не втручатися в політичні процеси і не даватиме політичних оцінок. Однак вона буде робити все можливе для примирення суспільства. Це примирення відбудеться точно не на основі політичних ідей. У нас дуже різноманітне суспільство, а політики прагнуть до знищення конкурентів у боротьбі за владу. Дружба між політиками дуже ситуативна. Новітня українська історія може стати класичним прикладом. На відміну від політиків справжня церква спрямовує свої дії на консолідацію, а не поляризацію суспільства.

– Наскільки різняться позиції УПЦ і РПЦ щодо подій на Донбасі? Коригують ваш дискурс в Москві?

 – Ні, ми живемо у вільному суспільстві і можемо собі дозволити говорити так, як вважаємо за потрібне. УПЦ ніколи не приховував своєї позиції щодо подій у країні. Церква завжди підтримувала добрі починання, миротворчі зусилля, жодного разу вона не висловлювалася на підтримку війни. Думаю, така точка зору не лише УПЦ, але і в більшості українців. Нам дивно чути деяких українських релігійних діячів, які махають шашками.

– У якому підпорядкуванні знаходиться УПЦ по відношенню до РПЦ?

 – УПЦ, відповідно до статуту про управління, є самоврядною релігійною організацією, яка самостійно визначає напрямок своєї діяльності, сама вибирає престоятеля, єпископат. У цьому сенсі ми абсолютно незалежні.

З Московською патріархією нас об’єднує те, що канонічно вона є тією ланкою, яка з’єднує нас із Вселенським православ’ям. Виразом молитовного єдності є поминання за богослужінням імені Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Більше ніяких підпорядкувань немає.

Московський патріарх не визначає характеру внутрішнього життя УПЦ. У той же час всі єпископи УПЦ впливають на процеси в Російській православній церкві, тому що вони беруть участь у роботі священного синоду Руської православної церкви і обрання Патріарха Московського. Жоден єпископ РПЦ не бере участь в обранні митрополита Київського і не бере участі в діяльності Синоду УПЦ.

Наприклад, коли обирався останній Патріарх Московський (Кирило), то серед усіх кандидатів була та постать покійного Блаженнішого Митрополита Володимира, який сам відмовився від виборів. Але це була абсолютно реальна фігура, яку могли підтримувати не тільки єпископи з України.

– Чому релігія стала яблуком розбрату в Україні?

 – На початку 1990-х шукалися шляхи для побудови фундаменту української держави. Тодішній президент Леонід Кравчук взяв собі за мету використовувати церковний чинник для ідеологічної підтримки своєї діяльності. Зокрема, в 1992 році стався церковний розкол, який не мав жодних канонічних підстав. Це підтвердили всі помісні православні церкви світу.

Тоді не було ніяких церковних важелів, щоб зафіксувати цей розкол. Але стали використовуватися політичні фактори, почалися рейдерські захоплення храмів. На початку 1990-х це відбувалося дуже агресивно.

Крім того, набирали обертів уніати, які виходили з підпілля. Вони вважали можливим, незважаючи на апелювання до своєї європейськості, використовувати абсолютно дикі кошти для відновлення свого існування. Нерідко вдавалися до фізичної сили.

Сьогодні представники церкви, які не визнані світовим православ’ям, вважають, що закон для них не писаний. Знову чуємо про рейдерські захоплення храмів.

– В 2015 році вас хочуть ще більше потіснити?

 – Звичайно.

– Це пов’язано з хвилею націоналізму?

 – Зокрема. Ми переживаємо за всі ті складнощі, які є в нашій країні. За останні два роки багато чого відбувалося такого, що не притаманне для правової держави.

– Наприклад?

 – Місцеві ради, зокрема, Київська, а Тернопільська та Миколаївська обласні ради звільняли від оподаткування всі релігійні громади, крім УПЦ з чітким формулюванням, що це антиукраїнська церква. Я переконаний,що таке неможливо в США.

– А чому люди вважають, що УПЦ – антиукраїнська?

 – А я не впевнений, що люди так вважають.

– Хтось же приймає рішення, якими ви незадоволені.

 – Те, що говорять політики, і те, що думає суспільство, зовсім не одне і те ж. Навіть за останні кілька років ми в цьому переконалися безліч разів.

 

– Що таке російський православний світ і як реагувати на те, що люди зі зброєю їдуть на Донбас захищати християнський світ від, як мінімум, гейропы?

 – Я не фахівець із російського світу. Очевидно, ті, хто розробляв ідею російського світу, навряд чи закладали в основу будь-то войовничі основи. Про православних арміях на Донбасі – це питання не до УПЦ, бо вона ні разу не створювала передумов навіть думати про ставлення до них церкви.

– Хтось із священиків взяд в руки зброю?

 – Ні один канонічний священик УПЦ, який входить в будь-яку з єпархій, не взяв у руки зброю. Це забороняється канонами.

Більше того, жоден священик УПЦ, в тому числі в Луганській і Донецькій єпархіях, ніколи не отримував від своїх архієреїв благословення на те, щоб благословляти ті чи інші збройні формування, які сьогодні знаходяться на непідконтрольної Києву території.

– А який вплив Києва на священиків, які залишилися на окупованих територіях?

 – Прямий, адже Донецька, Луганська, Горлівська, Ровенкивськая, Сєвєродонецька єпархії – це єпархії УПЦ.

– З ними на контакт?

 – Звичайно. Їх єпископи беруть участь у священному Синоді УПЦ. Оскільки ми не можемо їздити на непідконтрольну територію, ці єпископи відвідують Київ та їх діяльність повністю узгоджена з позицією УПЦ по конфлікту.

УПЦ неодноразово виступала за збереження територіальної цілісності України.

Єпископи, які перебувають у Донецькому регіоні, жодного разу не вчинили інакше, ніж як це визначає офіційна доктрина УПЦ.

– Вони отстронены від конфлікту?

 – Отстронены, наскільки це можливо. Треба чітко усвідомлювати, що ми спілкуємося в Києві, а про Донбасі логічніше говорити на Донбасі, про Крим – в Криму.

Навіть при тих умовах, які склалися на Донбасі, єпископи жодного разу не виступили на підтримку сепаратистських рухів.

– Тобто, деякі відео, на яких священики підтримували бойовиків, фальшиві?

 – Єпископів ви жодного разу на них точно не побачили.

– Бачив священиків.

– Кожен випадок треба обговорювати окремо. Далеко не завжди це взагалі священики, або священики УПЦ. Спекуляцій багато. Багатьом свящяенникам на відео з YouTube давно заборонено служити.

– Були факти захоплення церков, церковного майна?

 – Багато майна знищено. Кілька десятків храмів знищено повністю або частково. Зокрема, Геннадій Москаль по Луганській області наводив статистику про 8 знищених храмах. У Донецькій області близько 60-ти зруйновані, з них півтора десятка знищено. Крім того, були випадки грабежів монастирів, храмів. В Донецькій області, наприклад.

– Що грабують?

 – Все, що цінне для продажу. Сторони конфлікту звинувачують одна одну в злиднях. З достовірно документованої інформації відомо, що храм в Трехизбенци пограбували представники «контррозвідки» одного з добровольчих батальйонів. Про це писалы ЗМІ з посиланням на СБУ. В інших випадках інформація досить суперечлива.

Поки складно вести статистику, бо суцільний хаос.

– УПЦ евакуювали найцінніше майно?

 – Ні.

– Скільки парафіян залишилося на окупованих територіях?

 – Це неможливо підрахувати. В Пісках, Попасній, Троїцькому, навіть коли виїхало майже все селище і жителів залишилися одиниці, священики відправляли службу в храмі. Коли вже дуже інтенсивно стріляли – тільки тоді не приходив у храм. Такі випадки не поодинокі. Ці священики – герої України.

 

– Які обсяги гуманітарки УПЦ?

– Кожна єпархія має гуманітарні ініціативи, плюс є загальноцерковні програми, які часто поєднані з волонтерськими організаціями. УПЦ є найбільшою недержавною організацією, яка направляє гуманітарну допомогу на Донбас. З початку року мирне населення Донбасу через церковні центри допомоги отримало майже 2,5 тисячі тонн гуманітарних вантажів, які складалися з продуктів харчування, медикаментів, одягу, засобів гігієни, дитячого харчування. Крім того, було зібрано понад 5 млн грн. Ці кошти пішли на допомогу мирним громадянам, змушеним переселенцям і українським воїнам.

– Це адресна допомога?

– І адресна цивільному населенню, і збройним силам. Допомога може бути загальна, чи безпосередньо на певну військову частину. Наприклад, у Запоріжжі був військовий госпіталь в дуже занедбаному стані. Коли кількість поранених зросла, Запорізька єпархія самостійно повністю відновила госпіталь.

Особисто я брав участь у доставці гуманітарних вантажів у Сєвєродонецьк. Там її отримує кожен, хто має вигляд переселенця. Одяг, продукти, ліки.

Окрема допомога була спрямована в дитячі будинки. Немовлятам потрібне особливе харчування, його також забезпечує УПЦ.

 

– Яку критику церква сприймає?

– Кожен з членів церкви намагається жити по совісті. Навіть якщо це і викликає нерозуміння. Совість сприймає здорову критику. Сьогодні ми живемо в умовах, коли багато що визначає не закон і совість, а інформаційний простір. Для нього найголовніше – рейтинг. А рейтингові новини – це новини конфліктні, провокаційні.

В новинах не говорять про те, скільки УПЦ робить доброго.

– Наскільки коректно світським критикувати поведінку представників церкви?

– Табу на критику накласти неможливо. Інша справа, наскільки коректно кому когось звинувачувати безпідставно. Складність в тому, що в світському середовищі відновлення честі і репутації часто відбувається судовими позовами. Для церкви властиво намагатися спростувати інформацію за допомогою судів або інших органів судочинства.

Багато хто спекулює цим. “Церква не відспівав бійців АТО!”. Але цього ні разу не було, а як змусити ЗМІ спростувати брехню? Подавати в суд? Можна, але ми втратимо репутацію громадської організації, яка закликає в першу чергу прощати, не звертати увагу на наклеп, бо так робив Христос.

– УПЦ відспівує бійців АТО?

– Звичайно. Якщо вони православні. Предстоятель УПЦ Блаженніший Онуфрій сам відспівував. Жодного разу УПЦ не відмовила. Були випадки провокацій. Провокацій на святому, коли привозили покійного воїна і представники влади змушували різні конфесії стати в ряд і служити панахиду. Таке відспівування канони забороняють. УПЦ відспіває бійця, тільки не треба робити з цього шоу і потім спекулювати.

– Які у вас стосунки з, як ви їх назвали, розкольниками?

– Відносини, як з розкольниками. Закликаємо припинити розхитувати церковний корабель в Україні. Розкольники – це церковні сепаратисти. Те, що було зроблено Філаретом у 1992 році, це те ж саме, що зараз на сході і в Криму.

Українські розкольники не визнані ні одним представником світового православ’я.

Вони не прийняті до будь-яких релігія і міжнародні інститути.

Вони абсолютно ігноруються і не є стороною діалогу в світовому православ’ї.

Вони не тільки з нами, так би мовити, в розколі. Воно відкололися від світового православ’я.

Ми закликаємо їх відновити церковну єдність шляхами, які визначені не в Україні, а общецерковными і перевірені тисячоліттями.

– Чим важливий Вселенський собор 2016?

– Це не власне Вселенський собор – це Всеправославна нарада. На ньому повинні визначатися важливі аспекти церковного буття, які поставило перед церквою 21 століття.

– Наприклад?

– Ставлення церкви до проблем екології; церква і нові досягнення в біотехнологіях; те, щодо чого у нас немає прямої відповіді, виходячи з творінь святих батьків або навіть з Священного писання.

Крім того, є багато інших питань. Наприклад, надання церквам автокефалій і автономного статусу, або так звані диптихы – місце кожної церкви в списку автокефальних церков світу.

Як на мене, ці питання є незначними порівняно з проблемами, які ставить перед церквою сьогодення. Зокрема, проблеми секуляризації, екологічної кризи, причин економічних криз.

Сьогодні ще до кінця не узгоджено порядок денний православної наради. До речі, рішення в ній будуть прийматися не голосуванням, а консенсусом, як на вселенських соборах.

Ростислав Буняк.

Фото: kiev-code.com.ua