З наближенням президентських виборів у США боротьба між основними претендентами – Дональдом Трампом і Джо Байденом – все більше нагадує підкилимну боротьбу двох бульдогів в геронтологічної клініці.
Явище цілком нормальне для Америки. З низки попередніх передвиборчих кампаній нинішню виділяє, може бути, тільки дуже поважний вік претендентів на вищий державний пост.
А під килимом кожен кусає як може.
За два роки свого перебування на посту президента США Трамп уже витримав чимало: три спроби оголошення імпічменту в конгресі, нескінченний «Рашагейт» і скандал з виплатою грошей порноакторку Шторми Деніелс.
Всі ці «неприємності», організовані демократами, Трамп з успіхом пережив.
Останні надії противників Трампа пов’язані з дуже гучним і брудною справою Джеффрі Епштейна, мільярдера і педофіла, який створив індустрію дитячої проституції і нібито покінчив з собою в американській в’язниці.
Але і тут, схоже, Трамп вдало виходить сухим з цієї брудної калюжі, що не завжди вдається лідерів Демократичної партії, наприклад Біллу Клінтону.
Що ж стосується Джо Байдена, то поки проти нього є лише «накладки» геронтологічного спрямування (зрозуміло, ті, що формально вилізли назовні) типу деяких сумнівних заяв, що свідчать якщо не про старечому слабоумстві, то про вірному шляху до нього.
Не будемо забувати, що Байдену сьогодні 76 років. Його останній перл: «Бідні діти не менш обдаровані, ніж білі діти». Це з міркувань з приводу реформи освіти.
Подібні заяви можуть зіграти з ним злий жарт в майбутньому, оскільки міститься там якийсь натяк на расові суперечності в Штатах дуже болісно сприймає керівництво демократичної партії.
Нам (але аж ніяк не американському виборцеві) добре відомо, що у Трампа на Байдена є дуже серйозні компрометуючі дані, пов’язані з його, м’яко кажучи, некоректною, а в дійсності злочинною діяльністю на українському напрямку в період, коли він обіймав посаду віце-президента при Бараку Обамі і курирував Україну.
На американського виборця може справити враження не стільки факт покриття корупційних грішків синочка Джо Байдена під час роботи останнього в цій країні, скільки спроби вплинути на вибори в США 2016 року. Мова йде про компромат, зібраному через українських політиків і чиновників, на Пола Манафорта – політтехнолога Трампа.
Байден може бути звинувачений і в тому, що сприяв тому, щоб тодішнє українське керівництво самим активним чином працювало на демократів США, намагаючись вплинути на американські вибори 2016 року («Украинагейт»). Беручи до уваги, наскільки в США демократами розкручена тема іноземного втручання в американські вибори, цей момент може дуже негативно позначитися для кандидата від демократів на результати майбутніх президентських виборів.
Що називається, не рий яму іншому…
Проблема тільки в тому, що інформація на Байдена в яйці, яйце в скриньці, скринька на дереві… і так далі.
Тільки «яйце» це – у Зеленського. І тепер саме він повинен їм як розпорядитися.
У зв’язку з цим деякі оглядачі навіть вважають, що український кейс в майбутніх американських виборах став набагато актуальніше, ніж російський.
Уявляєте, як може загордитися Зе, отримавши в свої руки реальну можливість вплинути на вибори в самих Сполучених Штатах Америки?
А то, розумієш, комік, актор, кавеенщик, клоун і ще бог знає що…
Тепер він всім покаже, чого вартий. Головне, не помилитися з возом майбутнього переможця, куди стрибнути в останній момент. І правильно вирішити нарешті для себе досить делікатна і не зовсім чоловічий питання: давати чи не давати? А якщо давати, то кому?
Якщо дійсно вже загордився, то це від недолугість.
Трамп уже засилав до нього за компроматом на Байдена двох гінців.
Першим з’їздив за «яйцем» особистий адвокат Трампа – впливовий республіканець Рудольф Джуліані.
Але свита, яка, як відомо, робить короля, не допустила його до зеленого тіла, і від поїздки на Україну той відмовився.
Між тим Джуліані – не просто адвокат, але й особистий друг Трампа, колишній генеральний прокурор США і колишній мер Нью-Йорка, безкомпромісний борець з італійською мафією в Штатах.
А ще відомий тим, що стосовно своїх ворогів він не церемониться у виборі засобів.
Відмова Зеленського від зустрічі з ним Джуліані не пробачив і не пробачить. Це випливає з досить різких висловлювань про Зе і його оточенні, зроблених в інтерв’ю телеканалу Fox News.
Вони дуже широко висвітлювалися в пресі – не буду на них зупинятися.
Наступним «засланцем» на Україну за досьє на Байдена і його сина Хантера став великий американський бізнесмен Сем Кислін.
Приїхав він не тільки інформацією, але і з метою врятувати свої необережні інвестиції в українську економіку.
Необхідною компри на демократів Кислін поки не отримав, та й навряд чи отримає.
Але, як випливає з опублікованої інформації, в ході зустрічей з українськими політиками і керівництвом спецслужб (Сем Кислін провів зустріч з в. о. голови СБУ Іваном Бакановым) він передав схему корупційної афери екс-президента Петра Порошенка.
При цьому заявив, що Порошенко за час перебування на посаді глави держави вивів з країни не менше $8 млрд.
Він також повідомив, що в США порушено декілька кримінальних справ, одна з яких стосується виведення за кордон суми в $1 млрд, виділений Міжнародним валютним фондом.
«Є підстави вважати, що всі ці гроші пішли не за призначенням, їх вивели у вигляді рефінансування на комерційні банки, а далі вони розійшлися по кишенях. Все це робилося за розпорядженням Порошенко», – заявив Кислін.
Іншими словами, емісар Трампа задався метою розгойдати «Украинагейт».
Цікаві при цьому напрошуються висновки з візиту Кислина на Україну: американці зовсім не проти підібрати вивезені Порошенко за кордон $8 млрд, але справа не тільки в цьому. Трамп явно не пробачив шоколадному королю його активну участь у виборчій компанії 2016-го на стороні Хілларі Клінтон.
З виступу Джуліані стало також зрозуміло, що американці поклали око і на інвестиції Бені Коломойського в американську економіку.
«Український мільярдер і олігарх Ігор Коломойський перебуває під слідством ФБР. Зараз він повернувся на Україну з вигнання в Ізраїлі і перше, що він зробив, ― став загрожувати американським громадянам. Це реальний тест для президента. Заарештують його?» – написав Джуліані в «Твіттері».
Цілком очевидно, що Зеленський не заарештує і не усуне від своїх справ Коломойського. А останній, як зазвичай, затіяв чергову ризиковану гру. На цей раз вже з Трампом і його найближчим оточенням.
Та сама інформація на Байдена, в якій до виборів так зацікавлений нинішній американський президент – оригінали документів, зібраних Генеральним прокурором України Шокіним, – фізично знаходиться не у Зеленського, а у Коломойського. Їх йому в якості якогось жесту доброї волі і вибачення за завдану матеріальну шкоду в період свого правління передав Петро Порошенко разом з $64 млн.
Цей козир Беня має намір використовувати для того, щоб домогтися припинення кримінальних справ на себе США і врятувати свої досить серйозні інвестиції в цю країну.
Здається, Коломойський дуже серйозно недооцінює свого супротивника.
Американським силовикам і фінансистам не складе великої праці в будь-якому випадку знайти кримінал в його чисто економічних справах. А небажання передати документи на Байдена і українців, які безпосередньо втручалися в американські вибори на боці Клінтон, цілком може бути інтерпретовано як «загроза національній безпеці» з усіма відповідними процесуальними наслідками.
Лобісти Байдена, зустрічаючись з людьми з оточення Зеленського, обрали тактику не батога, а пряника. Вони наполегливо просять не допустити передачі Трампу компрометуючих матеріалів на Хантера Байдена. А за це обіцяють блискучі перспективи розвитку відносин між США і Україною в разі перемоги Джо Байдена.
І тому сам він робить останнім часом масу заяв, що стосуються налагодження прекрасних відносин США з Україною після своєї перемоги на виборах.
Між тим Рудольф Джуліані, відчуваючи коливання Зеленського, продовжує на нього тиснути.
Він обговорив з помічником президента України Андрієм Єрмаком розслідування справи Байдена і його роль у звільненні генерального прокурора України Віктора Шокіна. Саме той безпосередньо займався розслідуванням злочинів Хантера Байдена.
Зеленському не позаздриш. Вибір між «батогом», і «пряником», який пропонують йому і Трамп, і Байден, дуже непростий. До «пряника» ще треба дожити. І не факт, що в разі перемоги Байден згадає про свої обіцянки розвивати відносини з Україною. Адже йому це просто не можуть дозволити опоненти: розслідування про вплив українських політиків на виборчу кампанію 2016 р. на боці демократів уникнути не вдасться.
До того ж відомо, що які б американці пропонували «пряники», вони завжди в кінці обертаються «батогом».
Проти натури не підеш! І це не тільки про американців. Пам’ятаєте відому фразу В. С. Черномирдіна: «Що б ми не робили, все одно виходить КПРС».
Здати Байдена сьогодні – це значить відразу дати початок офіційного розслідування проти нього в США і проти українського керівництва на Україні.
До того ж практично все оточення Зеленського симпатизує Байдену.
І що робити з Коломойським, чию голову прямо вимагає Джуліані?
Була слабка надія підключити до посередницької місії прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, який здійснив візит на Україну з подачі Коломойського.
Що потрібно було від цього візиту ізраїльського прем’єра, абсолютно очевидно – заручитися напередодні призначених на 17 вересня дострокових виборів у кнесет підтримкою українців, які проживають в Ізраїлі. Їх там чимало – 400 тисяч.
«Я маю намір обговорити з президентом (Зеленським) створення зони вільної торгівлі, пенсійне угоду та інші питання, які ще більше зміцнять прекрасні відносини між державами», — анонсував основні теми зустрічі Нетаньяху.
Крім цього, ізраїльський прем’єр має намір домогтися перенесення посольства України з Тель-Авіва до Єрусалиму.
Всі теми цілком передвиборні: створення зони вільної торгівлі вигідно Ізраїлю, але доб’є залишки української промисловості; пенсійне угода передбачає виплату пенсій з українського бюджету українським емігрантам в Ізраїлі; перенесення посольства в Єрусалим посварила б Україну з усім арабським світом і Європою.
Всі відзначають, що Зеленський з рук геть погано підготувався до першого за 20 років візиту ізраїльського лідера на Україну. Такі перли, як спільні страждання України та Ізраїлю від голодомору 1932-1933 рр. (при тому, що держава Ізраїль з’явилося тільки в 1949 році!) і оцінка цього голоду як геноциду з боку Росії, змусили передернуться ізраїльського лідера.
Неважко уявити, як Нетаньяху реагував на зондажі щодо військово-технічного співробітництва, яке, безумовно, було б спрямоване на посилення ВСУ у конфлікті на Донбасі.
Перше, що повинно бути, йому спало на думку: як би на це зреагувала Росія і які озброєння змогла б поставити у відповідь супротивників Ізраїлю на Близькому Сході.
Політично наївними були також надії Зе на використання Ізраїлю в якості посередника перед Трампом. Мабуть, були у нього надії, що два президенти-єврея зможуть між собою домовитися.
Не зуміють. Стереотипи радянського часу, коли євреї, перебуваючи в меншості в будь-якому колективі, підтримували один одного за національною ознакою, на міжнародному рівні не працюють. Не працюють вони і в Ізраїлі, де всі євреї. Це не кажучи вже про протиріччя між семитскими народами. Арабо-ізраїльський конфлікт – наочне тому підтвердження.
По завершенні президентських виборів у США інтерес до України з боку американського керівництва зникне: розміщення там американських наступальних озброєнь може призвести до реальної війни з Росією. Домогтися початку війни у янкі теж не вийшло.
Залишається план «Б» ― втягнути Росію у відновлення економіки України з «гуманітарних» міркувань, чим завжди вирізнялася Росія по відношенню до слов’янських народів. Але є і новий момент: нам поволі починають вселяти наступну думку ― не допустить ж Росія появи на своїх кордонах нових техногенних катастроф типу чорнобильської…
І тут для Зеленського західники приготували ще один сюрприз: йому настійно радять почати налагоджувати відносини з російським керівництвом. Такі думки до нього доносять і Дональд Трамп, і президент Франції Емманюель Макрон.
І це після всього, що Зе наговорив і про Росію, і про її керівництво, і після обіцянок не зустрічатися наодинці з Путіним.
А заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль раптом заявляє журналістам, що прямі переговори президентів України і Росії Володимира Зеленського і Володимира Путіна — це новий підхід глави української держави до вирішення конфлікту на сході країни.
Путін неодноразово заявляв, що готовий до переговорів з Зеленським, тільки от нормалізація відносин між нашими країнами стане можливою лише тоді, коли гарячий гній в головах українських русофобів перетвориться в родючий грунт.
Потрібні для цього холодні зими? Тоді так тому і бути.
Ми вміємо чекати.
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.