За образу почуттів правовірних (православних) в Російській імперії ухвалено було карати. Причому відбувалося це з не меншим ентузіазмом, ніж в ході репресій 1930-х років. Інакомислення в Росії було не тільки політичним, але і до 1917 року релігійним. А методи переслідування в окремих випадках навіть в освіченому 20 столітті не поступалися середньовічної європейської інквізиції.
Узаконена боротьба з релігійним інакомисленням в Російській імперії
Ганити все православне заборонялося законом не тільки в стінах храму, але і в будь-якому громадському місці./Фото: aboutswiss.ch
Переслідування інакомислячих здійснювалося згідно з окремим документом, аналогу сьогоднішнього Кримінального кодексу – «Ухвала про покарання кримінальних та виправних». За магію або чаклунство покладався реальний тривалий термін, а часом і довічне заслання в Сибір. Тюремного ув’язнення удостоювалися і знахарі, любителі поворожити і навести пристріт. Порицало держава навіть розповсюджувачів непопулярних відомостей про походження і будову Всесвіту, якщо вони суперечили біблійної теорії.
Звід покарань 19 століття./Фото: ukr-advokat.org.ua
В «Уложениях» подібним заходам впливу був присвячений досить об’ємний розділ, адже до 1917-го православна церква в Росії офіційно представляла собою найважливіший елемент держустрою. Навмисне або випадкове паплюження православної церкви або її служителів іменувалося блюзнірством. Відповідальність наздоганяла навіть тих, хто словесно посмів образити як релігію в цілому, так і піддав під сумнів її окремі догми. Причому ці закони розповсюджувалися виключно на православ’я. Що ж стосується будь-яких інших конфесій, їх канони можна було поносити абсолютно безкарно.
Судові справи за непотрібні слова і умова для пом’якшення покарання
Найчастіше богохульством промишляли селяни, які прийняли на груди./Фото: static1-repo.aif.ru
Відповідно до «Укладенням» на каторгу строком до 15 років можна було потрапити за хулу на Ісуса Христа в церковних стінах. Карається була й вимовляти непотрібні слова поза храмів, в громадських місцях. Тільки термін був меншим – 6-8 років позбавлення волі. Попущення стосувалося тільки тих, хто богохульничал, так би мовити, без злого умислу – у стані алкогольного сп’яніння. П’яниця, хто зазіхнув на святе, загрожувало ув’язнення від сили кілька місяців. З архівів Самарського окружного суду відомі деякі подібні факти періоду 19-20 століть.
Одне з розслідувань стосувалося молодого українського селянина Тамбовцева. Будучи добряче напідпитку, він дозволив собі матерно виражатися в стінах винної лавки. Присутні зробили йому зауваження, мовляв, не можна так поводитися в приміщенні, де стіни обвішані святими образами. У відповідь на це Тамбовцев тільки дужче розлютився, облаявши не тільки незадоволених його поведінкою, але й ікони і всіх на них зображених. За ці вольності він був негайно доставлений в поліцейську ділянку, де, протверезівши, визнав, що нічого такого навіть не пам’ятає, тому пояснити свою поведінку не в змозі. Враховуючи «пом’якшувальні» обставини суд відправив його у в’язницю на 6 місяців, що було досить стерпним покаранням. Але не завжди суд робив знижку на пияцтво. Куди сильніше дісталося 44-річному самарському селянинові Ткаченкову, прилюдно обматерившему господаря корчми, в якому випивав, а потім і самого господа бога. Незважаючи на всі запевнення суддів у тому, що «чорт поплутав і гірка взяла верх», влучив матюкальник у в’язницю на цілих півтора року.
Весілля-похорон і обвинувачення в блюзнірстві
Царським маніфестом Микола II пом’якшив покарання віровідступників./Фото: ic.pics.livejournal.com
Влітку 1904 року Микола II підписав маніфест, яким імперії пом’якшувалися каральні заходи в справі богохульників. Результати не змусили себе чекати. Вже в наступному році попав під суд селянин Безруков, дозволив на адресу Святої Трійці непотрібні зауваження, отримав лише тиждень арешту. Такий самий незначний вирок був винесений селянинові Новосельцеву, обругавшего бога і всіх його наближених святих. Ще більш коротким стало укладення богохульника Мартьянова, який привселюдно поставив під сумнів святість Трійці. Йому довелося спокутувати свою провину всього якихось три дні.
Відомий з архівів випадок, коли кримінальну справу було порушено проти цілої групи селян. Їм ставилося блюзнірство проти православної церкви, що з боку більше було схоже на анекдот. А діло було так. У січні 1891-го майже все село Аманак справляло місцеве весілля. В перший день всі гості зібралися в батьківському домі нареченого, а пізніше перемістилися на територію нареченої. Там і відбулося те, за що потім усім довелося відповідати перед законом. Напившегося до несвідомого стану родича нареченого вирішили укласти на дошки, щоб транспортувати додому. Батько нареченого, підігрітий рясними випивкою спиртного, такий хід сильно нагадало з вигляду похоронну процесію. І він запропонував іншим розіграти ціле театралізоване дійство з лаптем замість кадила і тліючим вуглинкою замість ладану. При цьому натовп співала матюки частівки, за сценарієм замінювали заупокійні псалми. По дорозі учасники шоу запрошували на імпровізовані поминки перехожих, а головного героя раз падав з його лежбища на землю.
Після декількох падінь він дійсно помер, розбивши голову об камінь. І весілля завершилося вже не інсценуванням, а реальними похоронами. За підсумками судового засідання підсудні були звинувачені не у нанесенні смертельних каліцтв, а в знущанні над поховальними церковними обрядами. Однак у силу масового алкогольного сп’яніння, суддя не визнав дії учасників процесу навмисними. Смерть, як було встановлено, настала внаслідок зловживання, а всі підсудні повністю виправдані.
Падіння самодержавства і скасування найважливіших статей
Суд над священнослужителями. 1922 рік. Зміна векторів./Фото: img-fotki.yandex.ru
З урахуванням дотримання всіх статей «Уложення» окружні суди російських губерній закликали до відповіді десятки тисяч жителів імперії. Звинувачені з ідеологічних статей порушники закону просиджували роками в тюрмах і посилалися в найдальші райони держави. Так як дореволюційні архіви до наших днів дійшли в неповному обсязі, точних цифр немає. Так і з падінням царського самодержавства вчорашні серйозні статті закону перестали мати силу. Указом Тимчасового уряду з посилань і в’язниць повернулися тисячі в’язнів. Вдихнувши свободу повною груддю народ тоді ще не знав, що дуже скоро покарання за богохульство лише трансформується у відповідальність за політичне інакомислення. А відповідати за провини доведеться все по тих же місцях ув’язнення.
У Середньовіччі ж жінки в прямому сенсі слова вганяли себе в могилу.
Thanks!
Our editors are notified.