Їх називали найкрасивішою парою в Малому театрі, куди вони обидва прийшли прямо зі студентської лави. Правда, вчилися вони в різних театральних ВУЗах, а знайомство їх могло б виявитися скороминущим курортним романом. На щастя, актор зовсім не був схожий на свого екранного героя з фільму «Москва сльозам не вірить». Незважаючи на складнощі та проблеми, що виникають, Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко не могли навіть уявити, що можуть розійтися.
Романтика Чорного моря
Неллі Корнієнко. / Фото: www.24smi.org
Вони були юними і безтурботними. Юрій Васильєв навчався в Гітісі і приїхав в Геленджик разом з батьками. Неллі була студенткою Щепкінського училища і опинилася на море разом з мамою і подругою. На високого ставного красеня Неллі звернула увагу відразу ж, проте познайомитися з ним так і не зважилася. На щастя, більш жвава подруга знайшла підходящий привід для знайомства і незабаром вже представила Неллі Юрію Васильєву.
Юрій Васильєв. / Фото: www.24smi.org
Вони проводили разом добу безперервно, розлучаючись лише на час короткого сну. Вони були щасливі, будували якісь плани, раділи тому, що живуть в одному місті. З Геленджика вони їхали окремо, проте були впевнені: в Москві вони зустрінуться знову.
Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко у фільмі «Ловці губок». / Фото: www.stuki-druki.com
В столиці у них було набагато менше часу для спілкування, однак обидва поспішали на кожне побачення, як на перше. А потім в їх житті сталося справжнє диво: Юрія Васильєва та Неллі Корнієнко запросили на головні ролі у фільм «Ловці губок». По суті, молодим акторам навіть не довелося зображати закоханість, їхній роман був у самому розпалі, а очі просто світилися від щастя.
Ранній шлюб
Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко. / Фото: www.yandex.net
Їм ледве виповнилося 20 років, коли молоді актори вирішили стати чоловіком і дружиною. Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко просто не уявляли собі життя одне без одного. У них не було нічого, крім їх великої любові. Але труднощі молодят не лякали: обоє вірили, що зможуть подолати все, якщо будуть разом. Жили спочатку у батьків Васильєва, які намагалися у всьому допомагати дітям.
Юрій Васильєв. / Фото: www.pinimg.com
Вони практично не розлучалися: обидва служили в Малому театрі, разом приходили на роботу, разом йшли. Допомагали один одному вчити ролі, радилися, як краще передати характер того чи іншого персонажа. Їм трохи не вистачало розставань, було деяке перенасичення постійної близькістю. Але і з цією проблемою навчилися справлятися.
Неллі Корнієнко. / Фото: www.dosug.md
На щастя, їх характери майже ідеально збігалися, тому не було подразнень побутовими проблемами або звичками другої половинки. Домішувалася в їх відносини і частка акторської конкуренції. То Неллі Корнієнко опиниться на гребені успіху, то Юрій Васильєв раптом прославиться. Популярність прийшла до нього після зйомок у картині Сергія Герасимова «Журналіст», вона ж набагато раніше чоловіка отримала звання Народної артистки.
У кожного бували періоди простою в кіно, проте завжди залишався улюблений Малий театр, де обидва були щільно задіяні у виставах.
Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко у виставі «Сірано де Бержерак». / Фото: www.maly.ru
Актори довгий час не могли впоратися з ревнощами, хоч і страждали від цього дуже сильно. Коли вона вперше дивилася «Журналіста», де були любовні сцени Юрія Васильєва з Галиною Польських, подруги пропонували Неллі валер’янку. Втім, у чоловіка теж були приводи для ревнощів. У виставі «Сірано де Бержерак» актриса грала з Юрієм Соломіним. І навіть глядачі були впевнені, що у неї роман з виконавцем ролі Сірано. При цьому Крістіана грав чоловік актриси.
Разом в горі і в радості
Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко в гостях у Манос Захаріаса, що зняв фільм «Ловці губок». / Фото: www.kino-teatr.ru
У 1967 році Юрій Васильєв і Неллі Корнієнко стали батьками: на світ з’явилася їхня єдина донька Катерина. А незабаром вони отримали окрему квартиру і були неймовірно щасливі.
Юрій Васильєв в житті був дуже м’яким, а дочка просто огортав своєю любов’ю і турботою. При всій своїй інтелігентності та витонченості актор любив робити щось власними руками. Головним його твором став будинок в селі, який він побудував для своєї родини повністю самостійно. Як тільки видавалася вільна хвилина, він вирушав у село, одягав тілогрійку, місив розчин, закладав фундамент, зводив стіни.
Юрій Васильєв з дочкою. / Фото: www.kino-teatr.ru
Дружина вважає, що єдиним недоліком актора було куріння. Юрій Васильєв часом викурював по дві пачки сигарет на день. А ось з пристрастю до спиртного актор впорався навіть без сторонньої допомоги. Він просто не хотів втратити роботу в театрі.
Неллі Корнієнко неодноразово говорила в інтерв’ю про те, що її чоловік був дуже послідовним людиною, будь-яку справу доводив до кінця. А ще на всі гастролі і у відпустку обов’язково брав із собою форму та ракетку для занять тенісом, яким захоплювався впродовж багатьох років.
Коли час не лікує
Юрій Васильєв. / Фото: www.yandex.net
У 1999 році Юрій Васильєв отримав, нарешті, звання Народного артиста. А в червні цього ж року його не стало. Актор довгий час не звертав уваги на біль у серці, до лікарів не звертався, лише періодично клав під язик таблетку валідолу.
4 червня в Москві було незвичайно жарко, а Юрію Васильовичу терміново потрібно було пройти техогляд своєї «Ниви», на якій подружжя вже наступним вранці повинні були відправитися в село. Він перехвилювався, дуже втомився і перегрівся на сонці, а тому не став навіть вечеряти, відразу приліг на диван відпочити. Більше він уже не встав. Коли дружина зайшла в кімнату, Юрій Васильєв вже не дихав, його серце зупинилося.
Неллі Корнієнко. / Фото: www.mycdn.me
Неллі Корнієнко пережила чоловіка на 20 років, останні роки страждала від хвороби Паркінсона, перебуваючи при цьому в здоровому глузді. Вона нескінченно тужила про кохану людину і говорила про те, що час не лікує. 9 травня 2019 року актриса померла.
У фільмографії Юрія Васильєва близько 30 ролей, але більшість з них – ролі другого плану. Глядачі запам’ятали його в образі Родіона Рачкова з фільму «Москва сльозам не вірить» і часто ототожнювали з ним, в той час як в реальному житті він був повною протилежністю свого героя. Можливо, через це він так і не зміг повною мірою реалізувати свій творчий потенціал.
Thanks!
Our editors are notified.