У Токіо розгледіли російське «победобесие»

Японці обурені тим, що Москва не хоче переглядати підсумки Другої світової

Святкування в Росії Дня Перемоги викликає «дискомфорт» у Японії, у якій інше ставлення до Другої світової війни, частиною якої є Велика Вітчизняна. Про це в статті японської консервативній газеті написав журналіст Юїті Онода.

Він розповідає японським читачам, що 9 травня по всій Росії проходять військові паради, всюди можна побачити людей з прапорцями, які символізують перемогу. При цьому Онода сравнивнил ситуацію з тим, як в Японії відзначають пам’ятні дати, пов’язані з Другою світовою війною.

«В Японії 15 серпня (День пам’яті жертв атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі і капітуляції країни у війні — ред.) не влаштовується ніяких урочистостей, тому російське „святковий настрій“ викликає певний дискомфорт», — пише автор.

Онода вважає, що в Росії нібито «мало опор для народної єдності», тому День Перемоги дозволяє владі «створити атмосферу національного престижу».

Виникає питання: чому німців не бентежить той факт, що Росія святкує перемогу над фашистською Німеччиною, а японців бентежить?

До речі, варто нагадати, що в СРСР існував свято День перемоги над Японий, який відзначався 3 вересня на честь річниці підписання Японією акта про капітуляцію 2 вересня 1945 року на борту лінкора «Міссурі» в Токійській затоці і закінчення Другої світової війни. Однак з 1995 року це свято в Росії не відзначається. Раніше «Вільна преса» розповідала про недавню ініціативу депутатів Держдуми від КПРФ повернути 3 вересня в календар святкових дат РФ.

Може, так варто відповісти на погано приховувані спроби Японії переписати підсумки Другої світової війни?

Ці спроби дуже вибагливі. Приміром, Токіо не вимагає від США вибачень за ядерні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, однак заявляє про нібито нелегітимність російської приналежності Курильських островів, які відійшли нашій країні за підсумками війни. Дійшло до того, що депутат політичної партії «Оновлення Японії» Ходака Маруяма фактично запропонував відвоювати в Росії Південні Курили. Звичайно, офіційний Токіо був змушений осадити депутата і піддати критиці його заяву, але навряд чи можна сумніватися в наявності реваншистських настроїв в японському суспільстві, що зайвий раз підтверджується статтею Оноды.

Варто Москві якось реагувати на публікацію таких матеріалів? Адже це поки не офіційна позиція країни…

—Якщо в якихось консервативно-реваншистських колах Японії, до яких, ймовірно, належить і сам журналіст, російське вшанування нашої Великої Перемоги 1945 року викликає дискомфорт, це їх японська проблема, — говорить член бюро президії партії «Батьківщина», директор Інституту свободи Федір Бірюков.

— Назвемо ситуацію загостренням історичного геморою. І курильське питання — теж явний синдром цього ж політичного недуги. Такі речі важко, але лікуються, було б бажання. Нас у Росії не повинні особливо хвилювати хронічні хвороби частині японського суспільства, нехай справляються самі.

При цьому треба розуміти, що Японія досі залишається країною, умовно окупованій США. У геополітичному сенсі справи йдуть саме так. А в рамках глобальної холодно-гібридної війни Заходу з Росією Японія вбудована як раз в американський «фронт», підтримуючи напруженість у відношенні Росії на Далекому Сході. Тому незалежно від реального ставлення до підсумками Другої світової війни офіційний Токіо і реакційно-консервативні кола за правилами холодної війни повинні дотримуватися американоцентричной версії подій.

Щорічні інформаційні атаки Заходу (а в даному випадку і японських ЗМІ) на стиль і дух святкування Дня Перемоги в Росії перш за все, спрямовані на дискредитацію та заперечення історичної успішності російського народу. Велика Перемога — яскравий приклад такої успішності, тому дана тема особливо активно опрацьовується зарубіжними русофобськими ЗМІ та політичними колами.

Інший важливий момент: СРСР під прапором Перемоги приніс народам свободу. А США стверджують свою виняткову монополію на свободу, прикриваючи їй неоколоніальну імперіалістичну політику по всьому світу. Завдання глобальної антиросійської кампанії зрозуміла: вилучити російські глави з Книги життя людства, замінити їх фейковими сторінками, переписаними відповідно до американоцентричной картиною світу.

В цьому плані нинішня доля Японії — стародавнього держави з традиціями честі, вірності і героїзму — досить трагічна. Країна висхідного сонця досі несе на плечах тягар поневолених, а на лобі — незаживающее клеймо ядерного рабства.

Безумовно, в цьому є частка жорстокої історичної справедливості. Але також — неабияка частка західної мстивості. А заодно — наочний геополітичний урок.

— На думку Оноды, в Росії «мало опор для народної єдності». Справді у нас немає нічого, крім 9 травня, навколо чого можна було б згуртувати народ?

— Така думка — лише ознака історичної чорної заздрості. Не багато народи і країни мають військові перемоги такого масштабу. А у нас це є і завжди буде. Радянський народ заплатили величезну ціну за Перемогу. Це саме по собі згуртовує нас і без якихось адміністративних важелів. Ті ж, хто заперечує наше право святкувати 9 травня, будь то іноземні русофоби або їх незграбні клони — наші внутрішні ультраліберали-паразити, відчувають гострий комплекс неповноцінності, який вони намагаються нівелювати демонстративної ненавистю до Росії.

— Стаття в японській газеті — це особиста думка, емоції журналіста, який, можливо, вперше побачив сприйняття війни очима переможців, — вважає заступник директора Національного інституту розвитку сучасної ідеології Ігор Наметів.

— Сусідство від гіркоти втрат з радістю від Перемоги, дійсно, викликає незвичайні почуття. Такі почуття, ймовірно, знайомі японському журналісту. Так і ми часто не розуміємо емоцій представників інших культур. Що стосується заяв японських депутатів, закликів до війни, що звучать з Японських островів, подібні провокації не можна залишати без уваги. На них треба реагувати на рівні дипломатичного відомства. Однак позиція одного депутата — не є позиція Японії, з якою у Росії, незважаючи на відсутність мирного договору, за післявоєнний період склалися цілком добросусідські відносини.

— Чому масштабне святкування в Росії Дня Перемоги не викликає питань, наприклад, у німців, а японці виступають?

— Присутність у внутрияпонской порядку теми «північних територій» дозволяє окремим особам двояко тлумачити та підсумки Другої світової війни в цілому. Це створює певний люфт в суспільній свідомості, коли одночасно визнається як злочинність японського режиму того часу, так і поділ по рангах переможців на справедливих (США) і несправедливих (як СРСР).

Не будь у свій час підтримки з боку США, Японія визнала б підсумки війни в повному обсязі. Сполученим Штатам було вигідно підвісити це питання, щоб згодом їм маніпулювати у власних інтересах. Це стало продовженням політики, яку США почали проводити вже наприкінці Другої світової війни. У стратегічних планах Вашингтона Москва представлялася вже не союзником, а ворогом. Зокрема, загальновідомо, що бомбардування Хіросіми і Нагасакі, мали на меті ще й залякування Радянського Союзу.

— До речі, автор нагадує про існування в Японії Дня пам’яті жертв атомного бомбардування. Проводить паралелі.

— Якщо для сучасної Росії-День Перемоги, завершення війни — це, в першу чергу, свято, хоч і зі сльозами на очах, то для Японії результатом війни стало національне приниження, затьмарене до того ж атомними бомбардуваннями. Звідси і така емоційна реакція журналіста.

— Нещодавно депутати Держдуми запропонували повернути свято — День перемоги над мілітаристською Японією. Варто? Чи Не зіпсує це наші стосунки?

— Теж вважаю, що 2 вересня треба відзначати більш урочисто. Необхідно детально знайомити молодь з подіями літа 1945 року на Далекому Сході, розповідати про звільнення Курив і Сахаліну, знімати фільми про війну не тільки на заході, але і на східному напрямку. Це стає тим більш актуальним у світлі бажання окремих політиків на Заході переписати історію.

Сумно, але не кожен випускник російської школи, та що там школи, не кожен закінчив вуз правильно відповість на питання: «Коли закінчилася Друга світова війна?».

Інша справа, що такого масштабу свята, як 9 травня, від 2 вересня очікувати не варто. Війна з фашистською Німеччиною торкнулася кожної сім’ї. І День Перемоги в цій війні — це без натяжки загальнонародне свято. У війні з Японією СРСР, на щастя, поніс не такі значні втрати. І цей факт визначає ставлення до війни в суспільній свідомості. Але при цьому необхідно про всіх важливих епізодах кампанії на Далекому Сході розповісти так само докладно, як розказано про Курської і Сталінградської битви, обороні Брестської фортеці і блокаді Ленінграда. Це потрібно знати і пам’ятати майбутнім поколінням. Необхідно також детально нагадати і про політичні перипетії навколо цієї війни, зокрема, про стосунки, що склалися до того часу між союзниками по антигітлерівській коаліції.