Трамп знову виграє 30 мільярдів зараз, але програє американську економіку потім
Шоу “слон буцається з китом” триває в кращих традиціях многосезонных серіалів. Американо-китайські торговельні переговори не настільки видовищні як “Гра престолів”, але для розуміючих людей не менш цікаві. Вперше за багато десятиліть американський орел зіткнувся з противником, якого не зумів (або поки не зумів) знищити економічно чи ідеологічно.
Перемігши в гонці 2016 року за оренду крісла в одному овальному кабінеті Білого дому, Дональд Трамп пообіцяв нації переукласти всі торгові угоди на нових, в цей раз свідомо справедливих для Америки умовах. А те, що це таке, маючи найбільший за обсягом в світі зовнішньоторговельний оборот практично на 3,5 трлн доларів, з року в рік сидіти в підсумковому збитку на 910 мільярдів? Так і в борговій ямі виявитися не довго.
Будучи людиною по натурі рішучих, глава Білого дому, треба сказати, досить успішно обкатав ідею на найближчих торговельних партнерах – Канаді і Мексиці. Замінивши діяла з 1 січня 1994 року угода NAFTA на новий договір USMCA, він зумів майже на 20% знизити негативне сальдо зовнішньої торгівлі з ними. Близько 100 мільярдів мінуса все ж залишилося, але двадцятки президент віджати-таки зумів. З урахуванням інших моментів, зокрема, обов’язкового збільшення рівня омологації імпортованих з Канади і Мексики автомобілів з 62,5 до 75%, а також інших умов, економічний успіх оцінюється до 30-35 млрд доларів в рік.
Як не дивно, до цих пір невідомо, чим закінчилася в результаті спроба аналогічного перегляду угод з Євросоюзом. Після низки провальних зустрічей з лідерами провідних країн, Трамп ось вже більше року на Європу тільки скаржиться. І ще обіцяє залити її скрапленим природним газом по верхній оглядовий майданчик Ейфелевої вежі, щоб союзники по НАТО не виявилися критично залежні від злого “Газпрому”. Але все це суто фрагментарно. Зведеної картини, як і раніше немає.
Зате з літа 2016 року тягнеться захоплюючий серіал “Трамп штурмує Велику китайську стіну”. В одинадцяти попередніх серіях американці випробували вже всі: погрози, лестощі, казкові обіцянки. Мав місце навіть класичний захоплення заручників. Однак явно знайшла коса на камінь. Спочатку здавалося завідомо виграшним положення, до успіху США не призвело. На 575 млрд доларів китайського імпорту в Америку припадає лише 200 млрд американського в Китай.
Точніше кажучи, доводилося за підсумками 2016 року. Гра в санкції, частина з яких були введені, частина використовувалися тільки в якості загрози, обернулася двома неоднозначними ефектами. Підвищення митних зборів забезпечило Вашингтону близько 50 млрд додаткових надходжень у скарбницю. Проте Китай відповів на них дзеркально, також вилучивши на своєму кордоні аналогічний суми з американських товарів. Тим самим звівши баланс взаємних ударів до нульової позначки.
Хоча Трамп багато говорив про успіхи, в реальності він отримав підтвердження справедливості старого шахового правила: при інших рівних, однакові позиції завжди перетворюються лише в однакові позиції. Обсяг китайських поставок в Америку знизився до 477 млрд, але і експорт США в КНР також просів до 133 млрд. У відсотковому відношенні Піднебесна втратила 17,1%, а світовий гегемон – 33,5% експортної виручки. Таким чином, Білий дім опинився в положенні гірше споконвічного. Якщо в 2016 році торговий баланс становив 1 до 2,9 на користь Червоного дракона, то в 2018 році співвідношення впало до 1 до 3,5.
Фактично, як це зазначалося раніше, керівництво КНР зловило президента США на протиході і затягнуло в складну метушню в партері, яка може тривати нескінченно. На перший погляд, положення Піднебесної вразливіше. Залишаючись у межах норм СОТ, відповідати на випади Трампа дзеркально Сі Дзіньпін може лише в обсязі зустрічних американських поставок. Але їх розмір вже вичерпано, більше того – він знижується.
Але в той же час загальний баланс не тільки залишається на користь КНР, перевага Пекіна навіть посилюється. А значить, обрана стратегія затягування переговорів себе повністю виправдовує. Зрештою, підвищення цін через зростання мит у підсумку оплачує саме американський, а не китайський споживач.
Чи варто дивуватися, що у нинішній, дванадцятої, серії обговорення умов нової угоди про торгівлю терпіння у Трампа знову урвався? Як це сьогодні стало модним, американський президент заявив у своєму твіттері про плани введення нових мит на китайські товари в США. Зараз з них стягується 25% з першої групи різних найменувань за митними деклараціями формує близько 50 млрд, і 10% з входять у другий список, що дає сукупно 200 млрд товарного потоку. З 10 травня 2019 року митом у 25% стане обкладатися і “чорний список”. А якщо у Білому домі не будуть задоволені подальшим ходом переговорів, то під “американську четвертину” Трамп підведе і інші 325 млрд китайського імпорту.
Тим більше що, як випливає з свіжих доповідей аналітиків Пентагону, виграні фору за часом і збережені гроші торгового сальдо Китай використовує для різкого прискорення своєї військової програми, націленої на збройне протистояння як мінімум в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і акваторії Південно-Китайського моря.
Анонсовану загрозу преса відразу ж назвала батогом, якій президент США жорстко стьобнув Червоного дракона, і, судячи з реакції китайських бірж, – індекс Шанхает за один день знизився на 5%, а в Шеньчжені – на 7%, – Дракону стало боляче.
Проте з висновками поспішати не слід. Індекси, звичайно, похитнулися, але в основному лише в обсязі спекулятивних грошей американських інвесторів, незадовго до цього спеціально запрошених в Китай в якості заходів у відповідь на дії США. Народний банк Китаю відкрив для іноземних компаній доступ у деякі раніше закриті галузі внутрішньої економіки. Власні китайські капітали, судячи з поточними даними, навіть не почесались.
Та й з чого б їм засмучуватися, якщо у відповідь на махання батогом Пекін відкритим текстом розповів про підготовленому комплексі заходів по широкому субсидування китайського (особливо малого та середнього) бізнесу для компенсації втрат його доходів з-за американських дій. Перелік включає як цільове зниження податків, так і довгий ряд різного роду фінансових та нефінансових преференцій для експортерів.
У перекладі на російську подію означає повернення протистояння до змін бігу по колу. Контрзаходи керівництва КНР збережуть, а місцями навіть підвищать, середній рівень прибутковості китайського експорту в США, спираючись на яку Піднебесна і далі продовжить зберігати триразовий перевагу на свою користь взаємного торговельного балансу між країнами, а то і збільшуючи його ще більше.
Як надовго – питання поки залишається відкритим. Проте з упевненістю можна сказати, що до виборів 2020 року в США Трамп повністю зупиняти торгівлю з Китаєм не ризикне. В американському інформаційному просторі він поки виглядає переможцем. Поточний рівень безробіття в країні опустився на рекордно низькі позначки за останні 20 років. А подорожчання імпорту купірується монетарною політикою ФРС, що припинила підвищення облікової ставки і поступово заговорившей про доцільність її відкату до колишніх майже нульовим значенням.
Отже, як мінімум до кінця нинішнього, а й майбутнього року ситуація в американо-китайської торгівлі принципових змін не зазнає. Сторони продовжать бігати навколо переговорного столу з незмінним результатом. Хоча б тому, що замінити Китай в якості постачальника левової частки споживаних товарів просто ніким.
На розширення санкцій Трамп разово виграє 30 млрд зараз, але продовжує програвати американську економіку в цілому. Гучні і медійно красиві разові заходи дозволили підняти сукупний експорт зі 184 млрд у листопаді 2016 до 215 млрд у червні 2018, але перевести ефект допінгу в постійний ріст у господаря Білого дому не вийшло: внаслідок торгових воєн практично з усіма партнерами обсяг зовнішньої торгівлі США сьогодні знову сповз до 209 млрд.
А найголовніше, частка продовольчих товарів у ньому зросла вдвічі, а мінеральної сировини – в півтора рази. Тоді як обсяг промислових товарів, навпаки, стабільно всихає. Тобто замість колишніх верстатів, телевізорів, процесорів, Америка все більше переходить на постачання вугілля, газу, нафти, руди і соєвих бобів.
Очевидні паралелі з Україною напрошуються самі собою…
Thanks!
Our editors are notified.