Вашингтону може знадобитися провокація крупніше вже відбулися

Іран готується мобілізувати своїх прихильників від Бейрута до Сани

В даний час в оперативній зоні Перської затоки знаходиться американська авіаносна ударна група, очолювана авіаносцем «Авраам Лінкольн». До групи входять ракетний крейсер Leyte Gulf, іспанський фрегат Mendez Nunez і атомний ракетний крейсер Bainbridge. До них незабаром приєднається десантно-транспортний корабель-док Arlington.

Направляти угруповання через Ормузську протоку в Перську затоку Центральне командування (CENTCOM) США не вирішується. Група варто поки неподалік, біля берегів Оману. У той же час два американських есмінця McFaul і Gonzalez увійшли в затоку для «охорони цивільних суден». На вході в Перську затоку, біля узбережжя ОАЕ знаходиться універсальний десантний корабель Kearsarge, на борту якого можуть бути розміщені 20-30 літаків і вертольотів, у тому числі новітні винищувачі-бомбардувальники п’ятого покоління F-35B. Група стратегічних бомбардувальників В-52, здатних нести ядерні крилаті ракети, прибула на базу ВПС в Ель-Удейд в Катарі.

Інфографіка: Daily Mail

Однак міжнародна ситуація не досягла того рівня напруженості, який дозволив би Вашингтону дати добро на початок бойових дій. Шум, штучно роздутий Вашингтоном, носить багато в чому театралізований характер, і будь-яка військова ескалація може обернутися для Дональда Трампа крахом своїх надій на другий президентський термін.

Тому розпочатий з великою помпою «похід армади проти аятол» пригальмовується. Армада зупинилася, не дійшовши до Перської затоки, і Вашингтон поки не знає, що далі. Командувач ВМС КВІР контр-адмірал Аліреза Тангсири заявив про можливість перекриття Ормузької протоки для нафтоналивних танкерів, що викличе світова нафтова криза.

На тлі цієї ситуації і почалася серія таємничих інцидентів, єдиною метою яких є спроба довести, що Іран загрожує миру та безпеки Близького Сходу.

У травні біля берегів ОАЕ було скоєно напад на чотири танкера різної національної приналежності. Сталися вибухи слабкої потужності в бортах суден. У Вашингтоні заявили, що Іран демонструє свою агресивність. Пішла нова хвиля «обурення і попереджень». Однак спеціальна міжнародна комісія, що розслідувала інцидент, ніяких іранських слідів не знайшла.

13 червня сталися напади на танкери Front Altair і Kokuka Courageous, але тепер ВПС США «зуміли» зняти ролик про те, як «іранські моряки видаляють з борту одного з танкерів не взорвавшуюся магнітну міну».

Світові ЗМІ взяли на віру версію США про те, що «іранці провокують загострення», але британська «Гардіан» відгукнулася про відеозапису наступним чином: «Смутні чорно-білі зйомки, зроблені з літака, показують маленьку човен поруч з бортом танкера і фігуру, яка постає на ніс човна, щоб усунути якийсь об’єкт з борту танкера. Потім човен відпливає від танкера. У ЗМІ поширюється твердження американських військових, що це човен належить КВІР. Вона нібито наблизилася до танкера після того, як той був атакований, а звільненим предметом була не вибухнула магнітна міна. Не зовсім зрозуміло, стверджується, що це іранські моряки усували доказ. Інцидент додав страхів щодо нафтових танкерів, що прямують через протоку, і, схоже, зірвав японську спробу налагодити посередництво між Тегераном і Вашингтоном».

Ніяких доказів того, що на відео зняті іранці, ролик не містить. З маніпуляцій з «невзорвавшейся міною» не видно, що там насправді відбувалося. Все це нагадує спробу сфабрикувати звинувачення з допомогою непридатного матеріалу. Тим більше що підрив стався в той момент, коли прем’єр-міністр Японії Синдзе Абе вів переговори з аятолою Алі Хаменеї про шляхи розрядки напруженості. Для іранців така дискредитація верховного лідера абсолютно немислима, зате партія війни у Вашингтоні (Джон Болтон, Майк Помпео та інші) може розраховувати отримати звідси привід до «обмеженої військової операції проти Ірану».

Держсекретар Майк Помпео підняв проти Ірану нову хвилю звинувачень, назвавши підриви «зухвалим нападом». Він зібрав до купи» всі напади на американців і їх союзників від Афганістану до Ємену і поклав відповідальність за це на Тегеран. За запевненнями Помпео, Іран «мстить за суворі економічні санкції США, які сильно вплинули на стан іранської економіки».

CENTCOM видав офіційне попередження про те, що «не буде терпіти ніякого втручання у свої справи в зоні Перської затоки». Це означає, що готується посилення військової компоненти присутності США в регіоні. Відставний адмірал флоту США Джеймс Ставрідіс припустив, що Іран і США не здатні знизити загострення протистояння. «Ми на шляху до зіткнення», – заявив він.

Як це вже бувало не раз в історії США, військові починають наближати збройне зіткнення, незалежно від того, які плани Білого дому. І якщо військові візьмуть верх, для того, щоб американська авіаносна армада зрушилася з місця, потрібно ще одна провокація – крупніше тих, що вже відбулися. Наприклад, напад на американське військове судно або американський літак. За допомогою у таких справах далеко ходити не треба: досить підняти архіви Пентагону щодо інциденту в Тонкінській затоці в 1964 році, коли «північно-в’єтнамські катери», що опинилися згодом південно-в’єтнамськими, обстріляли американські есмінці і почалася довга війна у В’єтнамі.

Поки прихильники американської партії війни говорять не про велику війну, а про бажання “розбити ніс” Тегерану (give Iran a “bloody nose”), тобто про локальні операції. Однак «локальним» напад США на Іран не залишиться. У відповідь на агресію Іран мобілізує своїх прихильників на величезній території від Бейрута до Сани.

Попереджають про це і в Америці. «Деякі офіційні особи в адміністрації сильно перебільшують позитивний ефект від “розбитого носа”», – обережно зауважує в інтерв’ю агентству NBC колишній співробітник ЦРУ, експерт по близькому Сходу Брюс Рідель (Bruce Riеdel).