Вірус лейшманіозу порівняли з матрьошкою

Лейшманіоз: вірус всередині найпростішого паразита всередині комахи, переносить хворобу.

У тропічних і субтропічних країнах всієї земної кулі лейшманіоз – не така вже й рідкість, він зустрічається у 88 державах і щорічно вражає близько 2 млн чоловік. Ця Проблема багато в чому недооцінюється, насамперед тому що практично всі 12 млн хворих проживають у відсталих суспільствах, і така напасть рідко є серед жителів благополучних країн.

Лейшманіоз викликають паразитичні протисты Leishmania R., які передаються людині та іншим хребетним через укуси москітів. В організмі нового господаря вони здатні заселяти імунні клітини і, невпізнані, поширюватися в них, вражаючи і інші клітини – насамперед шкіри та підшкірних тканин, а також слизових. У паразита цього надзвичайно складний життєвий цикл, що включає кілька життєвих форм. Однак саме здатність залишатися майже невидимими для імунітету робить лейшманії такими небезпечними.

Лікування дається важко, лейшманіоз далеко не завжди і не скрізь однаково добре реагує на прийняті ліки. Засіб, який може давати потрібний результат в Латинській Америці, в Південній Африці спрацьовує далеко не завжди. Навіть перебіг хвороби не скрізь однаково, а з урахуванням різноманітності розбито тканин і форм лейшманій ситуація особливо ускладнюється. Можливо, в цьому паразитам допомагає таємний козир –
61dd
внутрішній вірус.

Таку знахідку зробили нещодавно вчені з бельгійського Інституту тропічної медицини. “Паразит вже несе в собі вірус, який з них потрапляє в москіта, – розповідають вони. – Лейшманії і без того відомі своєю здатністю йти від імунної відповіді – а вірус додає їй в цьому ще один рівень”. Вивчивши поширення L. braziliensis серед жителів Болівії і Перу, автори роботи показали, що стандартне лікування не спрацьовує в 53% випадків хвороби, якщо протисты містили віруси, і у 24% випадків, якщо віруси в сутичці не брали.

Подібні результати були отримані і при вивченні L. guyanensis, також поширених в цьому регіоні. “Ви уявіть щось на зразок російської матрьошки, – говорить один з авторів роботи Жан-Клод Дужарден (Jean-Claude Dujardin). – У людській клітині-хазяїна паразит розмножується, пробуджується вірус, який розвиває паралельну атаку на клітку”.