У що грали діти 150 років тому: Атмосферні картини всесвітньо відомих художників

Історично так склалося, що гра прийшла в наше життя з глибини століть. При цьому існують такі ігри, в які грають однаково за єдиними правилами в усьому світі. І, напевно, неможливо знайти людину, не грав у дитинстві у хованки, класики, догонялки (квача) або футбол, незалежно в якій країні, на якому континенті живе і якою мовою розмовляє. Для ігор не існує ніяких географічних кордонів. Сьогоднішня галерея жанрових картин художників різних країн – тому яскраве підтвердження. Ви здивуєтеся, що практично всі ці ігри, в які грали діти 100-150 років тому, вам знайомі з дитинства.

Софі Дженгембре Андерсон (1823-1903). Англія. Багаття.

Художники, як ніхто інший, володіючи особливим баченням навколишнього світу і його духовним сприйняттям, не змогли пройти повз цієї захоплюючої і животрепетної теми. На їх полотнах ми можемо споглядати кумедних малюків, зворушливо намагаються наслідувати дорослим, через ігри.

Історія розвитку гри

Генріх Хірт. Німеччина (1841-1902). Юні швачки.

Історичні факти неспростовно доводять, що людство в ігри грає з найдавніших часів. Колись починалося все з ритуальних ігор, які з часом у процесі розвитку цивілізації, перейшли в розряд більш складних і різнопланових. Ігри придумувалися і входили в життя людей практично на будь-яку тематику — війна, любов, материнство, фентезі, історія, подорожі, а ще азартні ігри та ігри на виживання (гладіаторські бої і російська рулетка).

Чарльз Кортні Керран. Америка. (1861-1942) Вечірка. 1919 рік.

Гра з давніх часів в першу чергу виступала формою навчання, і тому до неї долучали дітей змалку, яким, таким чином, прищеплювалися навичок до творчості, праці, турботи про ближніх, підприємливості та багато іншого. Гра і донині вважається свого роду первинної школою реального життя для підростаючого покоління. Саме в ній виявляються людські якості, як негативні, так і позитивні, здібності і таланти малюків, з якими вони пізніше входять у доросле життя.

Альберт Едельфельт. У Люксембурзькому саду.

І факт невід’ємності гри від реального буття людство повною мірою усвідомлювала ще на зорі свого розвитку.«Я кажу і стверджую, що людина, що бажає стати видатним в якому б то ні було справі, повинен з ранніх років вправлятися… Наприклад, хто хоче стати добрим хліборобом або домостроителем, повинен ще в іграх або обробляти землю, або зводити якісь дитячі споруди».— писав Платон, що жив у 427 – 347 рр. до нашої ери.

Теофіль Еммануїл Дювергер (1821-1886). Франція. Хор дітей в ризниці.

Все наше життя – гра

Ні для кого не секрет, що діти починають грати з моменту народження. Зростаючи і розвиваючись, їх ігри ускладнюються і вдосконалюються. А з часом життєво важливі в дитячому віці гри переходять в розряд розваги і спілкування у вільний час для дорослих. Так чи інакше цей вид діяльності завжди супроводить людині впродовж всього її життя.

Антоні Козакевич (1841-1929). Польща. На вулиці. 1891-1892 рр.

Діти саме через гру пізнають світ, в якому вони живуть, відображаючи в ній те, що бачать навколо себе: наслідують дорослим, залежно від статі, до якої дитина належить: ділять працю на «чоловічий» і «жіночий», ведуть себе як «тато» і «мама», «синок» або «дочка», або ж імітують трудову діяльність своїх батьків.

Фердинанд де Бракелеер (1792-1883) . Бельгія. Ігри дітей перед будинком.

І що цікаво, більша частина ігор в різних країнах при деяких відмінностях має багато спільного. Всі діти в певному віці з величезним інтересом вивчають предмети: чіпаючи їх, пробуючи на смак, розглядаючи з різних сторін, починають уявляти, ніби річ, що потрапила їм у руки – щось інше, ніж є насправді. І це відбувається з-за того, що у всіх цих іграх – єдина психофізіологічна природа.

Чарльз Хант (1803-1877). Англія. Сцена в Гамлеті. 1868 рік.

Вільям Генрі Найт (1823-1863). Англія. Суперництво з блондином. 1862 р.

Антоніо Паолетти. (1834 – 1912). Італія. Піжмурки.

Гра в піжмурки є, мабуть, найпопулярнішою грою в усьому світі.
Читайте також: «Гра в піжмурки» Маковського: Чим підкорює шедевр, проданий на торгах sotheby’s за мільйони
/

Андре Анрі Даргелас (1828-1906). Франція. Вечірка для великих пригод.

Серпень Мальмстрем (1829-1901). Швеція. Співаючі діти в стайні.

Джон Джордж Браун (1831-1913). Англія. Пікнік у лісі.

Уінслоу Гомер (1836-1910). Америка. «Хлист». 1872 рік.

Шарль Бертран д Энтраг (1850-1929). Франція.

Шарль Бертран д Энтрейг (1850-1929). Франція. Юний маг.

Ральф Хедлі (1851-1913). Англія. Турнір.

Ерік Теодор Веренскиольд (1855-1938). Норвегія.

Керолайн ван Дерс (1860-1932). Данія. Дорослі ігри.

Карл Хартманн (1861-1927). Німеччина. Концерт на свіжому повітрі.

Боб Байєрлі (рік нар. 1941). Америка. Перегони в мішках.

Боб Байєрлі (рік нар. 1941). Америка. Печеня з хот-дога.

Так, що вже говорити про художників минулого сторіччя, що зображали маленьких діточок за різними іграми, коли близько 500 років тому відомий нідерландський живописець Пітер Брейгель Старший написав приголомшливу картину-енциклопедію, на якій зобразив близько сотні ігор. Придивіться, велика їх частина напевно вам знайома. Ви здивовані? То-то ж!

«Ігри дітей». (1560 рік). Автор: Пітер Брейгель Старший.

Читайте також:«Дитячі ігри» Брейгеля Старшого, в які грали діти 5 століть тому і грають нинішні.

Чудова галерея картин із зображенням граючих дітей. Чи Не правда? Ми бачимо живе спілкування, в якому відбувається обмін знаннями – від старших дітей до молодших, бачимо азарт, інтерес, мету і прагнення бути кращим за інших. І це приносить їм захват, щастя, радість, а іноді розчарування і образи – все як у реальному дорослому житті.

Але жаль, в наш час гра, як така по своїй суті, перейшла у віртуальну площину. Ми почали звикати, що живе спілкування в середовищі дітей стало замінюватися віртуальним. І як знати наскільки сучасні діти, граючи в ці ігри, будуть підготовленими до суворих реалій життя.