Військові таємниці: Навіщо Росія обдурює ООН

Реєстр звичайних озброєнь подібний до Міжнародного дня боротьби із запаленням середнього вуха

На сайті ООН з’явився звіт про продажі звичайних озброєнь. Його особливість полягає в тому, що в ньому зазначено далеко не всі зброя, продана іноземним замовникам у 2018 році.

Звичайно, тут можна сказати, що Росія взагалі могла б не подавати ніякого звіту — юридично. У 1991 році в ООН був створений Регістр звичайних озброєнь, дані для якого країни повинні надавати виключно добровільно. До теперішнього моменту з 193 членів ООН «добровольцями» є 170.

Як стверджує російський МЗС, «Регістр залишається єдиним глобальним інструментом транспарентності в області передач звичайних озброєнь. Основними завданнями Регістру є зміцнення довіри у міждержавних відносинах, зняття занепокоєння держав у сфері воєнної безпеки та запобігання дестабілізуючих накопичень зброї».

Існує стандартна форма надання звітності з експорту та імпорту озброєнь. Вона ділить все озброєння на 7 категорій:

— бойові танки;

— бойові броньовані машини;

— артилерійські системи великого калібру;

— бойові літаки і безпілотні апарати літакового типу;

— бойові вертольоти;

— військові кораблі;

— ракети і ракетні пускові установки, включаючи підкатегорію переносних зенітних ракетних комплексів.

У звіті не вказується, яка саме зброя передається за кордон і яке ввозиться з-за кордону. У кожній із семи граф проставляються тільки цифри. У загальну купу звалюються, скажімо, протитанкові ракети, ракети для реактивних систем залпового вогню, авіаційні ракети, що мають дальність в кілька тисяч кілометрів, і ракети для оперативно-тактичних комплексів. Тобто за цим даними можна дуже приблизно визначити бойовий потенціал зброї.

Крім «імпортно/експортного» звіту існує звіт, в якому вказується, скільки озброєння всіх семи категорій надходить в армію країни-виробники. Є і ще один розділ — яку кількість зброї накопичилося в країні. Але такі відомості надають далеко не всі держави, які вносять дані в Регістр. США надають, Росія — ні. Ще менш відвертий Китай. Оскільки в кожній країні існує своє розуміння державних таємниць.

Треба сказати, що Регістр повний розбіжностями у відношенні даних, що надаються практично будь-якою країною. І це легко перевіряється. Практично ніде, у жодній країні світу, ні в одній з категорій, що не співпадають дані з експорту, представлені країною-производительницей, з сумарними даними по імпорту конкретної категорії озброєнь, представлені країнами-потребительницами. Скажімо, США заявляють, що продали 100 літаків. Однак десять країн заявляють, що набули у США 200 літаків. Розбіжність може мати й протилежний знак, тобто продали більше, ніж купили.

Блог Bmpd, який веде Центр аналізу стратегій і технологій (ЦАСТ), злегка прокоментував російську інформацію. Саме злегка, тому що ця інформація має обмежений обсяг і досить приблизний характер. Оскільки у звіті не фігурують найменування поставленого за кордон озброєння, bmpd зробив деталізацію. І тут автори блогу досить компетентні, оскільки ЦАСТ видає журнал «Експорт озброєнь», в якому регулярно публікується не тільки російська, а й світова статистика з продажів і закупівель озброєнь і військової техніки.

Отже, Росією було продано 64 танка. Bmpd повідомляє, що це Т-90С, які придбав В’єтнам. В’єтнам купив ще й 2 БМП, 40 броньованих машин дісталося Азербайджану.

Казахстан купив 24 реактивних огнеметных систем ТОС-1А.

30 бойових літаків розділили між собою Китай (10 Су-35), Ангола (6 Су-30К), Казахстан (4 Су-30СМ), Лаос (4 Як-130), М’янма (6 Як-130).

12 бойових вертольотів були розподілені між Казахстаном (4 Мі-35М), Нігерією (2 Мі-35М), Пакистаном (4 Мі-35М), Таїландом (2 Мі-17В-5).

Щодо ракет і ракетних установок ситуація така: Китай придбав 72 ракети для винищувача Су-35, Індія закупила 1250 протитанкових керованих ракет «Рефлекс». У цю категорію в якості підрозділу входять відомості про переносних зенітних ракетних комплексах. Індії було продано 80 ПЗРК «Игла-С», Бахрейну — 264.

У категорії бойових кораблів стоїть прочерк. Хоч усім, мабуть, крім оонівських бюрократів, прекрасно відомо, що в 2018 році Алжиру були передані дві дизель-електричні підводні човни.

Список зброї, яку Росія забула внести у звіт, досить великий. Причому в ньому проігнорований ряд країн, з якими у Росії досить розвинене військово-технічне співробітництво. Так ось, в минулому році Багдад, остаточно розчарувавшись в американських «Абрамсах», закупив 73 танка Т-90С, а також деяка кількість БМП-3. Також Ірак з великим ентузіазмом бере ударні вертольоти Мі-28НЭ «Нічний мисливець», штурмовики Су-25, ЗРПК «Панцир-С», важкі вогнеметні системи ТОС-1.

В Єгипет були поставлені ударні вертольоти Ка-52К «Катран», а також Ка-29, Ка-31, призначені для двох придбаних у Франції вертольотоносців «Містраль». Власне, і протягом останніх декількох років Єгипет в російських звітах не фігурував. А між тим Росія займає перше місце в країні за обсягами продажу військової техніки.

Не звітує Росія про постачання в Сирію. Хоч деякі з них свого часу ставали предметом гарячих обговорень у ЗМІ, стаючи головними новинними подіями. Всім пам’ятна історія, як ізраїльські винищувачі спеціально підставили під сирійську зенітну ракету російський літак радіоелектронної розвідки Іл-20. Літак був збитий, екіпаж загинув. Для того, щоб поставити хрест на польотах ізраїльської авіації в сирійському небі, Дамаску передали три дивізіони ЗРС С-300ПМ-2. Йдуть постачання і більш «скромною» військової техніки, яку відстежують не масові ЗМІ, а спеціалізовані видання.

Експерти Центру аналізу стратегій і технологій зазначають, що вже кілька років поспіль у звітах відсутній такий крупний імпортер російського зброї як Алжир. А також кілька колишніх республік Радянського Союзу. Зрозуміло, що головний споживач в цьому ряду — братська Білорусь.

Цікаво було б подивитися на звіт США. Однак ми цього зробити не можемо, оскільки вони не представили своїх даних. Однак звіт 2017 року також досить цікавий, оскільки красномовно свідчить про те, що Штати також неабияк спотворюють реальну картину. Зрозуміло, у бік зменшення.

Отже, безумовний світовий лідер світового ринку озброєнь і військової техніки в 2017 році поставив 35 танків, 524 броньовані машини, 91 артилерійську систему, 2 корабля, 81 літак, 65 вертольотів, 285 ракет і ракетних комплексів.

Для того щоб зрозуміти, що нам намалювали тільки верхню частину айсберга, досить пригадати, що ВМФ США роздає свої застарілі і виведені з ладу патрульні катери «Айленд» у великих кількостях. Ну, а американськими ракетами озброєні літаки всіх країн, що входять в НАТО. А їх ПЗРК «Стінгер» масово озброюються терористи у багатьох країнах, де США має намір побудувати «царство демократії».

Загалом, натівський Реєстру звичайних озброєнь — це чисто бюрократична тяганина, яка заснована для «боротьби за мир в усьому світі». Реальна ситуація сильно відрізняється від тієї, яка намальована в Реєстрі.

Докладним і досить точним підрахунком руху по світу зброї займається Стокгольмський інститут дослідження проблем світу — Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI). Це незалежна громадська організація. Щорічно випускається 800-сторінковий бюлетень SIPRI, в якому підрахунок проданого і придбаного озброєння проводиться на основі загальнодоступних документів — як правило, контрактів.

Користуючись також відкритими ами інформації, російський Центр аналізу стратегій і технологій випускає регулярний журнал, в публікаціях якого дається систематизований матеріал з озброєнь, проводиться аналіз ситуації, виявляються короткострокові і довгострокові тенденції.

Ну, а оонівський Реєстру можна порівняти з бурхливою діяльністю ЮНЕСКО за призначенням величезної кількості міжнародних днів. Більшість яких за змістом подібні до Дня боротьби із запаленням середнього вуха або Дня примноження корисних копалин. Як говорили в давнину, справи йдуть, контора пише, а каса видає гроші.