Все та ж тупа українська ілюзія…

Так чи інакше, але проблема українського недогосударства все одно буде вирішена

Відомо, що жителі колишньої України – і сто, і триста років тому, завжди були тією частиною єдиного російського народу, який відрізняється підвищеним прагматизмом. Можна це визнавати, не визнавати, але нікуди від цієї констатації піти не вийде. Так вже історична еволюція склалася – людям завжди треба було якось виживати, якось пристосовуватися до ситуації, коли сусіди раз захоплювали їх території.

Будучи на початку 90-их свідками розвалу вчора ще могутньої спільної країни СРСР і ставши “самостийными”, українські еліти кинулися шукати нового покровителя – не тільки сильного, але ще й досить підлого, щоб не заважав грабувати свій народ. А оскільки в інформаційне середовище все більше проникала західна пропаганда, яка перемогла СРСР, у багатьох жителів колишньої України склалася думка, що тільки “Захід допоможе”, а конкретно – США.

І навіть той же президент Порошенко, весь такий хитрий з себе, сам ще недавно щиро вважав – оскільки головне в цьому світі гроші, а США найбагатша в світі країна, то вони і Росію, через гроші її олігархів і владної еліти на Заході, тримають в кулаці.

Що якщо США колишньої Україні і особисто її президенту дозволяють, то можна і з росіянами своїми, і з росіянами робити що завгодно – красти газ з транзитної труби, обстрілювати мирних жителів на Донбасі, не дотримуватися власноруч ним же підписані Мінські домовленості, влаштовувати провокації в Керченській протоці… Що Росія завжди тільки “утрется”.

Тобто, “незважаючи на всі свою своєрідність, Порошенко є багато в чому типовим продуктом чисто-української, самостійної віртуальної реальності, з її русофобської пропагандою, повної західно-фильских захоплень. Адже так само – що США і Захід найбагатші, а Росія бідна і скоро розвалиться – вважають і багато київські “елітарії”, і частина очманілого телезомбированием населення”.

Однак, виявляється, і новий президент, такий весь із себе успішний і як би дуже недурний (раз з таким розгромним рахунком переміг Порошенко), вважає аналогічно. Так, 6 липня цього року, під час робочої поїздки до Львова, “Зеленський заявив, що тільки його американський колега Дональд Трамп зможе вирішити проблему газопроводу “Північний потік-2” на користь Києва. “Єдине рішення цього питання – зустріч у Сполучених Штатах з президентом”, – сказав Зеленський”.

Схоже, це загальна психологічна проблема даної території, першопричиною якої є як власне раболіпство і комплекс неповноцінності, так і неймовірний хуторський пієтет перед великими грошима, думка, що якщо людина або держава їх заробили, то вони чинять правильно.

А ще це незрозуміле оману, що Росії можна зробити гидоту – влаштувати втрату мільярдів і мільярдів доларів (у даному разі – через недобудованого «Північного потоку-2»), і після цього вона все одно продовжить користуватися твоїми послугами, бо нікуди буде подітися. У сенсі, не можна буде виконувати контракт щодо постачання газу в ЄС без української труби.

І це знову звичка недалеких людей “судити по собі” – абсолютно немає розуміння, що на всяку дію знайдеться протидія. І що росіяни, основою менталітету яких є справедливість (у жителів колишньої України теж є, але часто з малоросійським коефіцієнтом прагматизму, іноді абсолютно неймовірним), навіть ще й свої гроші витратять, але кривдникові заробити не дадуть.

Здогадатися ж, що США потрібно не власне продовження українського транзиту (тобто підтримка колишньої України за допомогою транзитних грошей), а можливість у будь-який момент за допомогою своїх маріонеток на трубі даний перекрити транзит і змусити Європу купувати свій дорогий скраплений газ – це для українських “мислителів” взагалі “вища математика”.

А чому “тупа українська ілюзія”? Та тому, що люди більш-менш тверезі, знають, що іноді в цьому світі ще й обманюють. І що в цьому плані оцінити майбутні дії – людини або держава – можна на підставі так би мовити, “кредитної історії”. Тобто поцікавитися, підняти дані, як вони надходили раніше в аналогічних випадках.

Адже, якщо подивитися на історію США, там один суцільний грабунок і геноцид слабких, вони в своєму житті ніколи ще нікому не допомогли. Той же План Маршалла після Другої світової війни – це лише створення сильного союзника США в Європі проти СРСР, тобто майже гітлерівська мобілізація допомогою як би допомоги. І ще політико-економічна угода – “американці в якості попередньої умови надання допомоги зажадали виведення комуністів зі складу урядів країн, що підписали договір”.

Звичайно, була ще одна ілюзія – зовсім вже підла, але при цьому майже вже традиційна європейська. А саме, що раз Захід споконвічний ворог Росії, то свою новопридбану русофобію вдасться довгий час конвертувати в гроші і непогано жити за рахунок зради. Але, правда, в списку країн-русофобів утворилася вже “гостра” чергу, багато хто з них давно в таких «сволочных» справах набили руку. А ось гроші, які Захід і конкретно США, готові виділяти на анти-російськість і зрада, аж ніяк не безмежні.

Але, звичайно, всі вищевказані ілюзії не означає ні того, що Росія дозволить шкодити собі, ні того, що тривають майже три десятиліття експериментах над частиною єдиного російського народу – на території колишньої України – допустить його загибель.

Це Володимир Путін показав як попередженням, що спроба військового вирішення конфлікту конкретно загрожує втратою державності, так і рішенням про видачу російських паспортів жителям бунтівного Донбасу, а також обіцянкою їх видачі решти жителів колишньої України.

Звичайно, якщо нове керівництво останньої зможе знайти правильні рішення – і до встановлення міцного миру на території, і до співпраці з Росією – то взаємний шлях до щасливого і “заможному” (заможному) майбутньому людей буде значно легше і коротше. Якщо ж ні – людям доведеться ще почекати-помучитися, але трохи пізніше проблема все одно буде вирішена.