Вона зіграла близько 100 ролей, але сьогодні її ім’я навряд чи хтось пам’ятає. Перша ж головна роль – у фільмі «Молода гвардія» – принесла їй Сталінську премію в 25 років, але після цього їй довгий час діставалися лише епізоди. Всесоюзна популярність прийшла до актриси після 40 років, коли вона знялася у фільмах «Одруження Бальзамінова», «Казка про втрачений час», «Не може бути!», «Вусатий нянь» та ін. Вона отримувала багато нових пропозицій від режисерів, але в 65 років раптом вирішила піти з кіно. Що змусило Людмилу Шагалову прийняти таке рішення, і чому останні 12 років життя стали для неї справжньою мукою – далі в огляді.
Актриса в юності (на фото зліва) | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Шагалова народилася в 1923 р. в сім’ї військового в білоруському місті Погоди. Коли їй було всього 2 роки, її мати померла, і доньку виховували батько та бабуся. У 1928 р. його перевели до Москви. Вперше на знімальний майданчик Людмила потрапила в 14 років завдяки щасливому випадку. Одного разу вона брала участь у мітингу разом з іншими школярами, цю подію транслювали по телебаченню, і на чарівну дівчинку звернув увагу режисер Яків Протазанов. Він розшукав її і запросив її на проби у фільм «Семикласники». Так Шагалова отримала свою першу роль.
Людмила Шагалова у фільмі *Молода гвардія*, 1948 | Фото: kino-teatr.ru
Перед початком війни її батька, заступника наркома танкової промисловості, репресували, а Людмилу під час ВВВ евакуювали в Челябінськ. Там вона якийсь час працювала комендантом охорони на тракторному заводі, але вже тоді вирішила, що хоче пов’язати своє життя з акторською професією. Повернувшись до Москви, дівчина вступила до ВДІКУ, де їй пощастило потрапити в майстерню Сергія Герасимова і Тамари Макарової. У 1948 р., коли Шагалова закінчила інститут, на екрани вийшов фільм Герасимова «Молода гвардія», де вона зіграла одну з головних ролей. За роль Валі Борц вона в числі інших молодих акторів була удостоєна Сталінської премії.
Кадр з фільму *Вірні друзі*, 1954 | Фото: kino-teatr.ru
Актриса на обкладинці журналу *Радянський екран*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru
Про присудження Сталінської премії акторам «Молодої гвардії» повідомили по радіо 6 квітня 1949 р., якраз у день народження Людмили Шагалової. Це стало для неї найбільшим подарунком. Пізніше вона розповідала: «Спочатку нас взагалі не збиралися нагороджувати, але заступився особисто Сталін. «Вони ж ще студенти!» – дивувалися чиновники. На це Сталін відповів: «Нічого, вони вже артисти». На ці гроші я купила шубу. Втілила юнацьку мрію». І ця перша перемога не тільки відкрила молодій актрисі шлях у велике кіно, але і зіграла вирішальну роль у долі її батька, про що сама Людмила тоді навіть не підозрювала. Начальство табору, де відбував термін її батько, подивилося «Молоду гвардію» і дізналося про присудження Сталінської премії Шагалової, після чого було переглянуто і ставлення до її батька. Його перевели на менш важку роботу, а в 1954 р. він був звільнений.
Народна артистка РРФСР Людмила Шагалова | Фото: kino-teatr.ru
Після цього актрису почали надходити від режисерів нові пропозиції, і вона погоджувалася навіть на епізоди. Помітних ролей протягом наступних 15 років майже не було – Шагалова грала техніка-будівельника, працівника заводської лабораторії, студентку медінституту, лікаря і інші ролі другого плану.
Народна артистка РРФСР Людмила Шагалова | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Самий повільний поїзд*, 1963 | Фото: kino-teatr.ru
Коли Шагалової виповнилося 40 років, і вона вже втрачала надію отримати серйозну роль, їй раптом запропонували зіграти мати головного героя у фільмі «Одруження Бальзамінова». Георгій Віцин, її екранний син, був старший за неї всього на 6 років, і отримавши таку пропозицію, актриса мало не розплакалася: «Невже я так погано виглядаю?!» Але потім їй не довелося шкодувати про те, що дала згоду на зйомки зі своєю роллю вона впоралася блискуче і перевтілилася в стареньку так, що навіть її педагог Сергій Герасимов не впізнав її на екрані. За цю роль Людмилу Шагалову визнали кращою актрисою 1965 року за результатами опитування читачів журналу «Радянський екран».
Людмила Шагалова у фільмі *Одруження Бальзамінова*, 1964 | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Шагалова у фільмі *Одруження Бальзамінова*, 1964 | Фото: kino-teatr.ru
Її колега, актриса Інна Макарова говорила: «Ми з Лялею багато грали і в Театрі кіноактора, а потім багато пізніше зустрілися в чудовій картині «Одруження Бальзамінова». У цьому фільмі тоді ще 40-річна приваблива жінка, вона не побоялася з’явитися в образі смішний і жалюгідною баби – матері Бальзамінова, і зробила це блискуче, довівши, що їй під силу різнопланові ролі». Сама Шагалова пізніше зізнавалася: «Я знялася більш ніж в 100 картинах, але матінка Бальзамінова стала моїм «штірліцем» І мене це не засмучує, я дуже люблю цю картину і режисера Костянтина Воїнова, який її зняв і у якого я працювала на шести фільмах».
Народна артистка РРФСР Людмила Шагалова | Фото: kino-teatr.ru
Після цього у Шагалової було ще багато яскравих ролей – дівчинка-бабуся Маруся Морозова в «Казку про втрачений час», головна роль у фільмі «Хочете вірте, хочете – ні», місіс Гокинс в «Острові скарбів», матуся нареченої в комедії «Не може бути!», директор дитячого садка у фільмі «Вусатий нянь», мадам Треж в «Принцесу цирку», фрекен Сеттергрен в кіноказки «Пеппі Довгапанчоха», мати головного героя в комедії «Де знаходиться нофелет?». Вона залишалася популярною і затребуваною і в зрілому віці, але в 65 років раптово вирішила піти з кіно.
Кадр з фільму *Не може бути!*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Шагалова у фільмі *Не може бути!*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Своє рішення актриса пояснювала так: «Я дала собі слово: коли виповниться 70, красиво піду. Пішла раніше. Тому що сама собі перестала подобатися. Коли бачу, як мої ровесниці роблять пластичні операції або прикриваються капелюшками, стає сумно. Як не маскуйся, але чесні люди все одно скажуть: «Ой, як ви змінилися!» Коли почула від лікаря в поліклініці ці слова, зрозуміла: «Все, пора!» Скільки можна? 50 років працювала перед камерою! Пішла з кінематографа свідомо. Хоча в професії була щаслива. Повій ніколи не грала. Мені запропонували роль навіженої баби, подглядывающей за зляганням. Я мало не збожеволіла від такого нахабства! Ні вже, хай люди пам’ятають мене з гідним ролями».
Народна артистка РРФСР Людмила Шагалова | Фото: kino-teatr.ru
Після цього про актрису довгий час нічого не було відомо – вона не з’являлася на екранах, не відвідувала світських заходів, не бувала на кінофестивалях, не приймала гостей. Тільки через роки Шагалова зізналася, що в 2000 р. їй невдало зробили операцію на очах, після якої вона втратила зір. В одному з інтерв’ю актриса говорила: «Закликаю всіх: будьте акуратніше з усіма цими лазерними операціями! Після операції навіть на вулицю не виходжу – боюся впасти і щось собі зламати. Свіжим повітрям дихаю через кватирку». Про її стан знали тільки близькі люди.
Кадр з фільму *Де знаходиться нофелет?*, 1987 | Фото: kino-teatr.ru
Народна артистка РРФСР Людмила Шагалова | Фото: kino-teatr.ru
На щастя, все життя поруч з нею залишався її чоловік, відомий оператор В’ячеслав Шумський, який у важкі часи став її очима і руками. Вони померли з різницею в один рік: 2011 р. помер Шумський, в 2012 р. не стало Людмили Шагалової. На той момент їй було 88 років.
Актриса з чоловіком | Фото: sobesednik.ru
Цей фільм зіграв доленосну роль не тільки в долі Людмили Шагалової. За кадром «Молодої гвардії»: 2 весілля, бійки на зйомках і невдалий шлюб Мордюкової.
Thanks!
Our editors are notified.