Коли 3 роки тому її не стало, це залишилося практично непоміченим в пресі – сучасним слухачам її ім’я навряд чи відомо, а ось її пісні, напевно знають всі. Ніна Дорда була однією з найбільш популярних естрадних співачок 1960-х рр., яка виконала відомі хіти «Конвалії», «Пісня залишається з людиною», «Плаче дівчинка в автоматі», «Ну що тобі сказати про Сахалін», «Як проводжають пароплави», «Старий клен». Після неї їх співали багато артистів, а вона добровільно поступилася їм своє місце на естраді. Що змусило співачку завершити сольну діяльність, та які труднощі їй довелося пережити на схилі років – далі в огляді.
Зірка естради 1960-х рр. Ніна Дорда | Фото: kino-teatr.ru
Ніна Дорда в *Блакитному вогнику-1962* | Фото: kino-teatr.ru
Її дитячі роки були важкими – вона народилася в 1924 р. родина жила в підвалі і була дуже обмежена в коштах. Коли почалася війна, батько пішов на фронт і пропав безвісти у жовтні 1941 р. Ніна з матір’ю і сестрою до 1945 р. жила в Саратові в евакуації, а після цього вони повернулися до Москви. Ніна з дитинства займалася вокалом і ще до війни закінчила Центральну музичну школу при Московській консерваторії. Після повернення з евакуації вона виступала з оркестром у Центральному будинку культури залізничників.
Співачка з оркестром на сцені | Фото: tunnel.ru
У повоєнний час естрадні артисти, особливо початківці, не були затребувані. До того ж Дорда співала про кохання, а «ліричний жанр» вважався надто легковажним і негідним великої сцени, і вечорами Ніна Дорда співала в ресторані готелю «Москва». Там її почув письменник Василь Аксьонов, який у той час працював над своєю «Московської сагою». Ніна стала прототипом однієї з героїнь – співачки Віри Горді. У 2004 р. за мотивами цього твору зняли серіал, де цей образ дістався Христині Орбакайте. Ніна Дорда невисоко оцінила екранізацію – вона сказала, що там багато неточностей, з-за яких дух часу не було передано. Так, в ті часи артистки естрадних оркестрів вели себе більш стримано – вони виступали на сцені, не розмахуючи руками, і не дозволяли собі спускатися в зал, ходити між столиками і вже тим більше спілкуватися з відвідувачами ресторану, як це робила екранна героїня.
Співачка з оркестром на сцені | Фото: fakty.ua
У цьому ресторані співачка зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком, який був старший за неї на 16 років. До того часу і вона, і він вже встигли побувати у шлюбі. У 20 років Ніна Дорда вийшла заміж за 40-річного піаніста, але вже через рік вони розлучилися – позначилася і різниця у віці, і розбіжність поглядів на життя. А в 1948 р. до них в оркестр прийшов новий диригент і піаніст Михайло Липський. Він був одружений, але заради Ніни пішов з сім’ї. Через 5 років, коли у пари з’явилося власне житло, вони розписалися – без весільних урочистостей, як тоді було прийнято.
Зірка естради 1960-х рр. Ніна Дорда | Фото: sobesednik.ru
Співачка з оркестром на сцені | Фото: sobesednik.ru
У 1954-1959 рр. Ніна Дорда виступала разом зі знаменитим естрадним оркестром Едді Рознера. З часом у «Москонцерті» співачці дали власний оркестр, з яким вона багато гастролювала. Близько 10 років їх сімейне щастя було безхмарним – щастя затьмарювало тільки те, що у пари не було дітей. Вони постійно гастролювали, і Ніна не бачила можливості при такому способі життя обзаводитися потомством. А потім у Михайла лікарі виявили хворобу Паркінсона. Згодом він вже не зміг продовжувати працювати, і співачка найняла йому доглядальницю, продовжуючи виступати самостійно. Разом з Липським Ніна Дорда прожила близько 30 років, до самої його смерті. На схилі років вона зізналася в тому, що у неї були захоплення, але від хворого чоловіка вона не пішла.
Заслужена артистка Росії Ніна Дорда | Фото: tunnel.ru
У 1960-х рр. її пісні знали всі. «Конвалії» («Ти сьогодні мені приніс…») вона першою записала на радіо, на телебаченні цю пісню вперше виконала Гелена Великанова, тому мало хто знав про те, що Ніна Дорда фактично була першою виконавицею цього хіта. Пізніше вона так пояснювала секрет популярності пісні, написаної Оскаром Фельцманом за 15 хвилин: «Його «Конвалії» – це подарунок долі. У чому успіх пісеньки? Здавалося б, простіше не буває. Але це була пісня для всього народу, не було людини, яка б її не муркотів і не знав хоча б кілька рядків. В тій пісні було, вибачте, три ноти. Але ці ноти зачіпали душевні струни людей. Пісня припала на час складного життя, не вистачало конвалій. Я задоволена, що ця пісня була в мене. Щось в ній було, якась магія тони і музики, її нехитрою драматургії була своя принадність».
Зірка естради 1960-х рр. Ніна Дорда | Фото: sobesednik.ru
Ніна Дорда | Фото: gagle.life
Один час співачці забороняли виконувати цю пісню – вона здавалася партійному керівництву не патріотичною, що не відповідає законам радянської музики, легковажною і простенької. Тільки у 1980-х рр. відношення до цієї пісні змінилося. Режисер Володимир Меньшов схилявся перед талантом співачки і вважав її еталоном естрадної зірки 1950-1960-х рр. та голосом того часу, саме тому в його легендарному фільмі «Москва сльозам не вірить» за кадром звучать «Конвалії» у виконанні Ніни Дорды. На думку Меньшова, нічого не могло краще відтворити колорит тієї епохи.
Зірка естради 1960-х рр. Ніна Дорда | Фото: ampravda.ru
Заслужена артистка Росії Ніна Дорда | Фото: amnesia.pavelbers.com
Ця співачка нікого не залишала байдужим. Навіть «залізна леді СРСР», міністр культури Катерина Фурцева одного разу розридалася, коли Дорда на сцені виконувала пісню «Що ти жадібно дивишся на дорогу». Ніна Дорда була однією з небагатьох артисток, яких випускали за кордон – вона гастролювала в Америці та в Японії. Одного разу в Латинській Америці в пресі написали про те, що Дорда зовсім не схожа на радянських співачок. В СРСР їй довго не могли пробачити успіху за кордоном – коли в усіх її колег вже були звання народних артистів, їй не давали «заслуженої» – це звання вона отримала тільки в 1995 р. У радянській пресі про неї часто писали недоброзичливі відгуки – докоряли за те, що вона однією з перших артисток сіла за кермо власної «Перемоги».
Заслужена артистка Росії Ніна Дорда | Фото: tunnel.ru
Втім, відсутність звань і матеріальних благ співачку ніколи не засмучувало – в ній зовсім не було ні пихи, ні заздрість до чужих успіхів: «Знаєте, я не розумію, коли у артистки сто пар взуття і десять пісень в репертуарі. Треба самостверджуватися на сцені – талантом, а не виставляючи на загальний огляд своє барахло. Для мене було найдорожчим, коли на гастролях зустрічають адміністратори говорили, що у них проблеми з-за того, що не можна дістати квитки на мій концерт».
Співачка в зрілі роки | Фото: sobesednik.ru
Співачка дала тисячі концертів, гастролювала по всіх куточках Союзу. У середині 1980-х рр.., коли з’явилися нові зірки (Алла Пугачова, Софія Ротару та інші), вона сама прийняла рішення поступитися їм дорогу і піти – у нового часу повинні бути нові кумири.
Співачка в зрілі роки | Фото: sobesednik.ru
Після відходу зі сцени Ніна Дорда рідко давала інтерв’ю і вела замкнутий спосіб життя – казала, що не хоче витрачати сили на публічність. Її кілька разів запрошували на новорічні «вогники», але вона завжди відмовлялася, не хотіла в зрілому віці з’являтися на публіці. Своє рішення Ніна Дорда пояснювала так: «вимикати Камеру потрібно вчасно… Коли бачу на екрані помітно пристарілих красунь, то у мене перше питання – навіщо? Навіщо вони це роблять?.. Вродливій жінці страшно старіти. Це дуже страшно. До цього ставлюся з відразою і себе сьогоднішню не люблю… А радувати чиїсь злі язики я не хочу. І співчуття мені теж не треба. Все йде! Всі! Це закон природи, його треба прийняти і змиритися».
На схилі років Ніна Дорда говорила, що може тільки подякувати Богові за цікаву долю. Вона прожила довге життя і пішла в 2016 р. у віці 91 року. І тоді тільки деякі згадали про те, що саме вона першою подарувала слухачам «Конвалії»: Москва прощається з Ніною Дордой.
Thanks!
Our editors are notified.