Виступаючи на що проходив в Києві форумі безпеки, міністр оборони України Степан Полторак виступив з абсолютно однозначним заявою: «Ми будемо здійснювати нові проходи через Керченську протоку!» Прекрасно розуміючи, чим загрожують такі дії, політики і військові «нэзалэжной» тим самим дають зрозуміти, що не залишають надії «поставити на місце» Росію, прикриваючись допомогою своїх союзників із Заходу. На жаль, є досить багато підтверджень того, що порожніми розмовами справа в даному випадку не обмежиться.
Говорячи про «продовження користування Керченською протокою», глава українського оборонного відомства підкреслив, що відмова від нього означав би «відмова від Азовського моря і нашій території». Про те, що можна просто виконувати законні вимоги Росії і слідувати встановленим процедурам проходу суден, генерал, звісно, не обмовився й словом. Взагалі, вся його мова на заході була сумішшю войовничої риторики і відвертої русофобії – зокрема, Полторак заявив про те, що «Путін буде намагатися посадити на шпагат НАТО і всю демократію»! Оригінальне висловлювання, суперечці немає… як підспівувачі українському міністру тут же виступив його колега з Литви, який заявив, що його відомство «повністю відстежує всі дії Росії і усвідомлює її підлість». Одним словом – не форум з безпеки, а натуральний русофобський шабаш…
Що стосується конкретики щодо нового «Керченського прориву», на неї Полторак був, на диво скупий. Він обмежився лише загальними словами про те, що такий відбудеться тоді, коли Україна «приведе у повну готовність свої військово-морські сили», а головне – «отримає підтримку партнерів». При цьому міністр висловив упевненість в тому, що «безпечний прохід може бути забезпечений саме таким способом». Знову-таки, глава Міноборони «нэзалэжной» не став уточнювати, в чому конкретно повинна буде полягати ця «підтримка» – у безпосередній участі бойових кораблів НАТО в планованої провокації, або в чомусь ще. Обмежився він лише словами про надії на те, що «світовим партнерам України вдасться переконати Росію виконувати міжнародні угоди».
Треба віддати належне Києву – діяльність у напрямку примусу Москви «до покори» з допомогою найрізноманітніших глобальних інститутів він розвинув бурхливу. Так, наприклад, днями стало відомо про те, що Україна наскаржилася в Міжнародну морську організацію (ІМО), де заявила «протест» з приводу «відкриття Росією моста через Керченську протоку», яке в «нэзалэжной» вперто продовжують вважати «протиправним», а також «дискримінаційними перевірки суден, що прямують в українські порти в Азовському морі». Цілком очікувано, даний демарш знайшов повну підтримку і схвалення у Канади, США та країн Європейського союзу. Нашу країну в черговий раз «засудили» за «введений в протоці інспекційний режим» і закликали негайно звільнити «невинних жертв Керченської інциденту». Нічого нового.
Що стосується більш конкретної «підтримки партнерів», на яку так сподівається Полторак, то тут Києву доведеться, швидше за все, розраховувати виключно на Вашингтон. Німеччина і Франція, як ми пам’ятаємо, відмовилися брати участь у влаштовуваних Україною авантюрах в Чорному морі, чітко усвідомлюючи можливі наслідки таких дій. Сполучені Штати, навпаки, судячи з заяв тамтешніх політиків – тієї ж постійної представниці США при НАТО Кей Бейлі Хатчисон, про можливе нарощування числа військових кораблів НАТО в Чорному морі, однозначно налаштовані на подальше загострення конфронтації. Про це ж свідчать і практичні дії Пентагону – наприклад, наміри влітку нинішнього року перекинути в Румунію систему протиракетної оборони THAAD для, нібито «додаткового посилення оборони Південного флангу НАТО», а також безперервно, практично, проведені в чорноморській акваторії маневри з участю кораблів ВМС США.
До речі кажучи, чергові масштабні навчання Україна-НАТО: «Морський щит — 2019», проходили буквально на днях – вони почалися 5 і тривали до 13 квітня. Деякими військовими аналітиками вже були висловлені побоювання щодо того, що саме ці маневри і могли стати тим моментом, коли Україна, прикриваючись кораблями Північноатлантичного альянсу, спробує здійснити «прорив», Це, втім, спочатку уявлялося досить малоймовірно – серед прибулих в Чорне море судів не було жодного американського. А те, що на прямий конфлікт з росіянами підуть військові моряки Румунії чи, тим більше Греції або Болгарії, які беруть участь у навчаннях, вірилося слабо. Тим більше, що в цьому випадку їм довелося б мати справу зовсім не з прикордонними катерами – у відповідь на військові ігри НАТО з баз ВМФ Росії, розташованих в Новоросійську та Севастополі, в море вийшли понад 10 бойових кораблів, серед яких були ракетні, протичовнові кораблі, підводні човни. Зв’язуватися було надто небезпечно.
Швидше за все, войовнича бравада українського міністра є відповіддю на заяву, прийняту нещодавно Радою Федерації нашої країни, в якому чітко і однозначно говориться про те, що безвідповідальні дії Києва у Керченській затоці «несуть небезпеку військового конфлікту між Україною і Росією», в який можуть бути залучені і країни НАТО. Очевидно, генерал Полторак таким чином хоче показати перед Західними союзниками тверді наміри продовжувати діяти в угодном їм дусі, не рахуючись з можливими наслідками. Що ж, місця для непроханих гостей у порту Керчі достатньо. Але краще б Україні і тим, хто підбурює до нових провокацій, все-таки не намагатися…
Олександр Неукропный
Thanks!
Our editors are notified.