Український гамбіт Трампа

Спровокувавши демократів на імпічмент, Трамп фактично достроково виграв вибори 2020

Україна стає якимось інфернальним місцем. Зв’язався з нею колишній грузинський президент і тепер мучиться. Зв’язався з нею колишній американський віце-президент і вляпався розслідування, що загрожує не просто кінцем політичної кар’єри. Не минула чаша ця і нинішнього господаря Овального кабінету. Не встигла охолонути телефонна трубка після прямого розмови з президентом України Зеленським, як Палата представників оголосила про початок процедури підготовки імпічменту Дональда Трампа.

Втім, це вже, якщо не помиляюсь, третя спроба усунути демократів, як вони виражаються, узурпатора від влади. Дві попередні закінчилися нічим. Після багатьох розмов і обіцянок буквально ось-ось пустити клаптики по закутках в результаті імпічмент стабільно йшов у свисток. І дуже багато зараз говорить, що в цей раз результат вийде не краще.

По-перше, тому що просто так звільнити президента в Америці не можна. У таких питаннях вони формалісти чистіше німців з японцями. Спочатку якийсь з комітетів нижньої палати Конгресу – Палати представників – має офіційно розпочати розслідування з метою знайти докази вчинення чинним президентом серйозного порушення. Наприклад, державної зради. У разі визнання його провини незаперечною ініціатор ставить питання про імпічмент на голосування. Висловитися за імпічмент на якому має просте математичне більшість конгресменів.

Якщо таке досягнуто, підсумок голосування та документи розслідування передаються у верхню палату – Сенат, на слуханнях якого головує голова Верховного суду США. По суті, там організується самий справжній суд, який розглядає позов про імпічмент як звичайне обвинувачення, заслуховуючи обидві сторони питання і оцінюючи їх аргументи. Щоправда, перед початком слухань Сенат повинен попередньо оцінити позов конгресменів і вирішити – чи варто було все це починати.

Таким чином, сенатори голосують за питання імпічменту двічі. У перший раз – оцінюючи доцільність початку розгляду аргументів Конгресу, у другій – вже щодо результатів розгляду. Визначальним виявляється другий пункт. Якщо дві третини сенаторів вирішать, що президент винен, то далі його відсторонення відбувається автоматично.

Так от, і це, по-друге, на даний момент верхню палату досить впевнено контролюють республіканці, тоді як нижня міцно утримується в руках демократів. Тому запустити процедуру розгляду звинувачень демократи можуть за що завгодно, і навіть проштовхнути підсумок через Конгрес теоретично можуть, але не те що домогтися позитивного вердикту Сенату, а навіть просто ініціювати процедуру там вони фактично не в змозі. Якщо, звичайно, в руках не опиниться якогось відвертого джокера.

Такого у них немає, зате є цілих три проблеми, які об’єднуються під спільним брендом – президентські вибори в США 2020 року. У тому, що від республіканців у результаті на них піде Трамп – сумнівів немає жодних. Немає більше у республіканців досить розкручених фігур, за яких проголосує народ. Тоді як Демократична партія знаходиться в глибокому ідейному розбраті. У них донині відсутня ясність – на кого ставити.

За класичними правилами лідирує колишній віце-президент Джо Байден. Кінь стара і перевірена, до того ж системна. Однак з програмою у нього не дуже. Крім того, саме своєю системністю він не дуже симпатичний різко збільшеною часткою молодих виборців і хіпстерів середнього віку, які потребують змін і «соціалізму». Дати який їм може традиційний американський лівак – Берні Сандерс, активно топящий за соціальну справедливість, розкуркулення багатих і ідеї Зеленого нового курсу Олександрії Окасио-Кортес. Є ще досить популярна у верхівки ліберальних активістів сенатор Елізабет Уоррен, яку преса порівнює з Хілларі Клінтон, правда, зазначаючи, що це погіршена версія.

Всі вони говорять про уособлення собою прагнень народу Нової Америки, але насправді конкурують не тільки з нинішнім президентом, але і в першу чергу між собою. Це означає, що обрання будь-якого з трьох підсумковим спільним кандидатом від демократів не призведе до консолідації навколо нього прихильників інших двох.

Так що звалити Трампа до початку офіційної частини виборної гонки було б найкращим варіантом. Чим, схоже, глава Білого дому і скористався. Противники дуже хотіли його зловити за руку на гарячому, він таку можливість їм надав. Знаючи, що з його адміністрації таємна та службова інформація тече як з діркуватого крана (сьогодні в західному світі з цим взагалі дуже серйозна проблема), американський президент дозволив опонентам побачити частину правди.

Нібито в розмові з Зеленським він, по-перше, тиснув на нього вимагаючи ініціювання на Україні розслідування махінацій Байдена і найближчого кола його помічників, включаючи сина. По-друге, він обіцяв різні бонуси, у тому числі грошима. Не виключено, що українському гаранту особисто. По-третє, він у розмові злив офіційному представнику іноземної держави абсолютно секретну інформацію. А це вже зрада зовсім точно. Відмова надати повну стенограму переговорів був сприйнятий демократами як непряме підтвердження їхньої правоти.

І вони клюнули! Потрапивши в досить примітивну пастку. Бо як тільки конгресмени із засідки таки вискочили з заявою про початок процедури, Білий дім, зі словами – а, так ви хотіли повну стенограму, так що ж ви відразу не сказали? – цю саму детальну запис і надав. Судячи з вибраного моменту і показною добровільності зачепитися там не за що. Якщо що де знайдеться для тенденційного погляду, то для запуску судового розгляду в Сенаті виявиться недостатнім точно.

А ось питання з згадкою розслідування справ Байдена на Україні автоматично стане центральним у всіх новинних випусках навіть відверто антитрамповских демократичних телеканалів. Що створює зручний привід прихильникам вже Трампа зробити здивовані очі і поцікавитися: а, до речі, про будь-таких справах Байдена з українськими олігархами тут мова? Можна детальніше? А справи там, м’яко скажемо, пахнуть погано. Причому звалити все на приватний бізнес сина татові не вийде. Бо кожному ясно, з яких пирогів сина Байдена на Україні всі серйозні люди раптом стали приймати за досвідченого фінансиста і сировинного бізнесмена.

В результаті демократи стріляють собі в ногу, з власної ініціативи підставляючи свого ключового фаворита. Що особливо прикро, саме у той момент, коли його команда зуміла знайти шлях до зростання популярності у виборців. Плюс до того сама можливість ініціювати імпічмент, схоже, витрачається даремно. На даний момент вже немає впевненості, що Палаті представників вийде довести справу до голосування навіть тільки на своєму рівні. І навіть якщо вийде, то переконати сенаторів прийняти підсумки до розгляду не вийде явно. Якщо, звичайно, в найближчі пару тижнів там не спливе на Трампа чогось зовсім уже одіозного і непривабливого.

Це означає, що як тільки з третім заходом на імпічмент у демократів не вийде, підсумки президентських виборів 2020 року в США стають практично зумовленими. Білий дім на другий термін займає Трамп. З росіянами він не співпрацював (є підсумки розслідування Мюллера), державі не змінював (ось стенограма переговорів), а ці демократи взагалі якісь на всю голову малоадекватные придурки, абсолютно не здатні ні на що путнє, довіряти управління країною яким це повний кретинізм.

Зате ось у дядечка Дональда є безліч успіхів. Америка “грейт эгейн” ще не зовсім повністю, але процес рухається в потрібному напрямку. По більшості моментів “пацан сказав – пацан зробив”. Он, навіть Apple таки вдалося змусити повернути на землю виробництво своїх ноутбуків. На інше просто не вистачило часу. Так для того він на другий термін і зібрався. Народ, давайте цьому класному хлопцеві дамо закінчити почате!

І адже дуже схоже, що дадуть.