Можна довго говорити про те, що у падінні економіки України винні розрив економічних зв’язків з Росією, Угода про асоціацію з ЄС, війна в Донбасі, кредитна кабала. І все це буде вірно. Але не можна забувати і ще одну причину, яка ніколи не дозволить Україні повернутися до успішного економічного розвитку. Це – нацистська ідеологія українського інтегрального націоналізму», що стала «єдино вірної» в цій країні.
Нацизм = війна
«Український інтегральний націоналізм», як писали його творці, на момент створення був компіляцією італійського фашизму і німецького нацизму, адаптованої до західно-українських реалій першої половини ХХ століття. Звідси і тваринна ненависть оунівців до полякам, угорцям, євреям та росіянам. Втім, не тільки до них, але й до самих українців, які не поділяють їхніх поглядів. Саме це випливає з «біблії» українських націоналістів, книги автора проекту конституції «Української Самостійної Суверенної Держави» Миколи Сціборського «Нациократия». А де ненависть до сусідів, там і відсутність співпраці з ними, штучне обмеження свого розвитку.
На жаль, але з часів Сціборського, Дмитра Донцова, ділив українців на «вождів» та «гречкосіїв», ідеологія українського нацизму пішла не дуже далеко. Змінилися тільки «вороги № 1»: «батьки-засновники» українського інтегрального націоналізму такими називали євреїв і поляків, що проживають у Польщі Пілсудського, а тепер їх замінило населення Росії. Ну і «п’ята колона» етнічних росіян і російськомовних на самій Україні.
У повній відповідності із заповітами ідейних попередників, які жили в 1930-1940-і, відразу ж після неонацистського держперевороту 2014 року українське керівництво розірвало співпрацю з «країною-агресором», як воно стало називати Росію, з-за чого, за підрахунками українських економістів, вже втратила близько 100 мільярдів доларів. Було б більше, якщо б підтримали всі ініціативи нациста Парубія, який тоді обіймав посаду секретаря РНБО. Керуючись творчою спадщиною українського нацизму, він вимагав не тільки розриву коопераційних зв’язків з Росією в «оборонці» та галузях, що виробляють продукцію подвійного призначення, але і повністю припинити будь-яку торгівлю з РФ, розірвати дипломатичні відносини між двома країнами, будь транспортне сполучення і ввести візовий режим для росіян. Причому він це зажадав ще в лютому 2014, коли ні про який «Кримської весни» і повстання в Донбасі не йшло і мови.
Жителі півострова і Донбасу ще тільки придивлялися до того, що відбувається в Києві після приходу націоналістів, а ті вже планували війну. У повній відповідності з «Нациократией» і працями Донцова. “У виборі методів визволення Української Нації, [український] націоналізм не обмежує себе ніякими “загальнолюдськими” правилами “справедливости”, милосердя и гуманізму”, ― писав Сціборський. А Донцов і зовсім заповів їм: «Будьте агресорами і загарбниками, перш ніж зможете стати володарями і володарями». Вже 3 березня 2014 року президія ОПД «Вільний Кавказ» відгукнувся на звернення «Правого сектора» і заявив про створення батальйону для участі у збройному конфлікті на сході України. Що доводить: зовсім не Росія почала військовий конфлікт в Донбасі, який українські нацисти звинувачують у розвалі економіки країни, а вони самі, їх ідеологія, що вимагає вбивати інакомислячих.
Інакше і бути не може
Не раз росіяни в особистих бесідах дивувалися: як же так трапилося, що на Україні до влади РАПТОМ прийшли нацисти? І дивувалися ще більше, коли їм розповідали, що зовсім не раптом. Що ідеологічна накачування, героїзація гітлерівських посіпак, неонацистська пропаганда тривали десятиліттями.
Закономірно і те, чому саме Бандера і оунівці стали «героями» спочатку на Західній Україні, а потім і по всій країні: Галичина впродовж багатьох століть була зубожілій околицею декількох імперій. Її жителям весь цей час просто не було ким пишатися, а члени ОУН вперше за 600 або 700 років зробили хоч якісь яскраві кроки. Тому і перетворилися в ікони, яким тепер поклоняються на Україні.
Зрозуміло, у жителів іншої частини України знайдеться чимало зразків для наслідування, які своїми діяннями могли б заткнути за пояс зграю бандитів-садистів, терроризировавших західну частину країни. Та тільки… Навіть у радянський час т. зв. етнічні українці в своїй більшості мали глибоко вкоріненим сільським менталітетом. Навіть переселившись до міста, вони так і не стали міськими жителями. Ні вони, ні їхні діти, ні часто навіть онуки, які раніше на вихідні їдуть в село «додому». Тому і настільки ефективною виявилася пропаганда українського націоналізму, для якого село – основа основ української державності, а міська культура, спосіб життя, промисловість, нерозривно пов’язана з містом, або глибоко ворожі, або як мінімум марні. Промисловий ж потенціал країни розцінюється ними як «нераціональне використання унікальних українських чорноземів».
Саме в сільському менталітеті, в запереченні сучасного промислового розвитку прихильниками українського нацизму закладений корінь того, що всього за 25 років з промислового гіганта, рівного з економічного розвитку Франції, Україна перетворилася в найбідніше деиндустриализованное держава Європи. І мрією її жителів стало відродження промисловості і навіть не збереження ще не зруйнованих підприємств, а дурна ідея «аграрної наддержави». Чому дурний? Та тому що вся світова історія свідчить, що аграрні держави ніколи не бувають економічно успішними, вони приречені на відсталість, жебрацьке існування населення і перетворення в заповідник замшелой архаїчності. Навіть карателям, які їхали «захищати Україну» в Донбас, за це обіцяли не донецькі або луганські фабрики, заводи, шахти, а відібрану землю і пару російських рабів.
Вперед, в Середньовіччі
Прагнення до архаїки, до регресу простежується буквально у всьому, чого не торкнуться нацисти, прикриваючись тезами про «порятунок української нації». Голосно віща про «демократії», вони повернули свою країну в реалії гітлерівської Німеччини, де діяли заборони на виклад у пресі іншої точки зору, крім офіційної, переслідувалися інакомислячі, а визнання провини вибивалося з підозрюваних тортурами в таємних в’язницях гестапо, яке тепер замінила СБУ. Проклинаючи радянську дійсність, саме українські нацисти діють у парадигмі самих кондових «совків», нескінченно забороняючи «ворожі» ЗМІ, книги, твори кіномистецтва, виступи «політично неблагонадійних» артистів.
Регресом стала навіть «захист української мови». Нещодавно прийнятий закон про це повертає «мову» до безнадійно застарілим нормам часів Петлюри і західно-українських мовних реформаторів» 1920-1930-х рр. Абсолютно не враховуючи того, що жива мова з тих часів розвивався, вдосконалювався, змінювався у відповідності із змінами життя.
Найяскравішим проявом «патріотичного» прагнення до архаїзації суспільства є всілякі «світові рекорди»: найбільший у світі тризуб, викладений з бутербродів з протухлим польським салом, найбільша вишиванка, вивішена на шкільному приміщенні. У той час як інші держави пишаються новітніми літаками, космічними апаратами, нанотехнологіями, Україна в цьому році вперше за свою історію не змогла виставити на авіасалоні в Парижі жодного літака, виробництво яких «померло» після приходу нацистів до влади в країні. Зате «патріоти» пишаються тим, як їхні діти, немов 400 років тому перед панами, падають на коліна перед мертвими карателями, а «особливо патріотичні» розважають гопаком американських вояків. Не виступом сучасних танцювальних або балетних колективів, а саме архаїчним сільським танцем.
І почалося це теж не вчора. Згадайте, як займався пропагандою середньовічних ремесел і шат – глечиків, свистульок, капелюхов, вишиванок – третій президент України. Тільки в насилу виходять з первісного ладу африканських країнах та на Україні депутати-«патріоти» (саме цим словом українські нацисти намагаються підмінити свою ідеологічну сутність) можуть прийти на засідання парламенту у старовинній національному одязі без жодного приводу. Та ще й вимагати того ж від інших.
***
Будь-яка людина може змінити свої політичні переконання, партійну належність, громадянство або релігію, заробити багатства або, навпаки, роздати їх бідним. Але що б він не робив, він ніколи не зможе змінити етнічну приналежність: народившись від етнічних шведів або маорі, неможливо стати пуштуном або греком. Саме тому націоналізм – сама мерзенна ідеологія, спочатку і безповоротно, за фактом народження віднімає у людини можливість стати повноправним членом спільноти тих, хто вважає свою етнічну приналежність понад інших.
З українським націоналізмом справа йде ще гірше: крім ворожості до інших народів, в ньому ще й закладено вірус самознищення основи державності, її економіки. І що б не говорили про «велике майбутнє» України українські нацисти, воно неможливе до тих пір, поки націоналізм є ідеологією цієї країни. Українська економічна розруха не в банках і на заводах. Вона в головах українських націоналістів. Адже не дарма Україна благополучно жила або навіть процвітала лише тоді, коли входила до складу інших держав. Але тільки коштувало українським націоналістам дорватися до влади – чи то незліченні гетьмани, «революціонери»-самостійники або послідовники «українського інтегрального націоналізму» – як приходила Руїна.
Олександр Горохов
Thanks!
Our editors are notified.