Влаштовує Трампа Зеленський?

«Домовилися домовлятися…» Так, по суті, оцінюють результати переговорів у Сочі президента РФ Ст. Путіна, державного секретаря США і його російського колеги С. Лаврова багато оглядачів. А даремно…

«В основному обговорювалася міжнародна проблематика, зокрема, питання стратегічної стабільності, питання разоруженческого, нераспространенческого досьє та актуальні регіональні проблеми, — заявив помічник російського президента з міжнародних справ Юрій Ушаков по завершенні переговорів Путіна і Помпео. — Назву які: це ситуація навколо Сирії, навколо КНДР, Афганістан, Лівія, Іран, Венесуела».

За його словами, українське питання не обговорювалося взагалі.

Торкнуться він був лише на зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств: «Ми також обговорювали ситуацію на Україні. Ми, як було сказано, не визнаємо анексію Криму Росією. Наші санкції все ще продовжують залишатися в дії. Ми хочемо, щоб Росія простягнула руку новому українському уряду, щоб знайшовся вихід з положення. Ми також закликаємо російський уряд випустити на свободу екіпаж корабля, який був захоплений в Керченській протоці», — заявив М. Помпео по завершенні переговорів з С. Лавровим.

Деякі оглядачі розцінили його слова як пропозицію Росії взяти на себе ініціативу щодо виведення з глухого кута ситуації на Україні.

Не обговорювалося з Путіним питання України! І це, можна сказати, основний результат переговорів.

Відсутність знака теж може бути знаком. Пам’ятаю, як професор мовознавства Ленінградського університету Юрій Сергійович Маслов пояснював нам, першокурсникам, значення цього поняття. «Був час, — говорив він, — коли люди в негоду всі ходили в калошах. Ось ви приходите на роботу, знімаєте свої калоші і ставите їх у ряд. У всіх вони підписані зсередини, а у вас немає. І ось за цією ознакою безпомилково визначаєте свої калоші на виході».

Не відмовив собі Помпео в спробі познущатися над Лавровим! Що значить простягнути руку Ст. Зеленському, назвавшему Ст. Путіна своїм ворогом? По – християнськи підставити другу щоку для ляпаса? А як сприймати вимога звільнити українських моряків, коли десятки російських громадян піддаються судовому свавіллю в США?

По завершенні переговорного процесу з Путіним Помпео, звичайно, зрозумів, що відсутність української теми в порядку здатне викликати зайву хвилю критики на його адресу, та, мабуть, і в адресу президента Д. Трампа. Звичайно, йому зарахується спроба познущатися над Лавровим, але все ж не хочеться підставлятися. І тоді на сайті Держдепартаменту США з’явилося коротке повідомлення під заголовком: «Держсекретар США розповів, як вони з Путіним обговорили Україну».

Вашингтон і Москва дивляться на Україну по-різному.

Такий головний висновок, який зробив американський державний секретар Майк Помпео після зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним в Сочі.

«Є моменти, де ми маємо дуже різні підходи… У нас різні погляди на те, як (питання) України повинен просуватися», – цитує М. Помпео сайт Держдепу.

Після прочитання такого інформаційного повідомлення може скластися враження, що питання України обговорювалося з Путіним. Але не домовилися. Як і по всіх інших питань.

Це, що називається, «тонкощі дипломатії»…

Але ж за окремими дипломатичними нюансами коштують часом дуже важливі і значущі моменти.

Відсутність української проблематики на переговорах було аж ніяк не випадковим. Для США, а вірніше для нинішньої американської адміністрації, Україна значною мірою втратила колишнє політичне значення і перетворилася в маргінальний подразник, використовувати який у власних інтересах у сучасній політичній ситуації не представляється можливим. І не тільки. Судячи з висловлювань деяких осіб з оточення Ст. Зеленського, нинішнє українське керівництво має намір продовжити лінію П. Порошенко, який, як відомо, ставку в ході минулої передвиборної кампанії в США на демократів і Хілларі Клінтон.

Складається враження, що В. Зеленський та його компанія настільки ж політично малокомпетентних співтоваришів не зовсім розуміють, з ким вони зв’язалися і чим це загрожує.

Трамп кинув пробний шар, намагаючись надіслати на переговори до новообраного українського президента свого найближчого соратника і друга Рудольфа Джуліані. Той спочатку оголосив про свій візит до Києва, а потім майже відразу ж відмінив його. Він планував зустрітися із Зеленським, щоб переконати обраного президента України не припиняти ряду резонансних справ, у тому числі стосовно колишнього віце-президента США Джо Байдена і його сина Хантера.

Формально Джуліані в інтерв’ю The New York Times заявив, що його поїздка не відбулася з-за того, що в оточенні Зеленського багато «ворогів Трампа».

Багато спостерігачів стали висловлювати різні припущення, що ж ховається за цими словами. Хтось припустив навіть, що Джуліані взагалі не збирався приїжджати на Україну.

Але ларчик відкривався просто: одного американського президента відмовили у зустрічі з В. Зеленським. І в оточенні Трампа зрозуміли, що Київ в майбутній президентській гонці в США в 2020 році буде перешкоджати використанню промахів Байдена на Україні. А, отже, команда Зеленського буде у вирішальний момент підтримувати суперника Трампа – кандидата від Демократичної партії.

У цій ситуації видаються вельми малопереконливими висловлювання неназваного «близького до новообраному президенту» а, повідомив The Washington Post, що В. Зеленський розглядає інтерес Дональда Трампа до розслідування на українській території як внутрішню справу США: «Це точно не наша війна. Ми повинні триматися від цього якомога далі».

За його словами, Зеленський виключить будь-який політичний тиск на українських правоохоронців в інтересах Білого дому.

По суті, оточення Зеленського, як у свій час Петро Порошенко, однозначно вирішило, що майбутні президентські вибори Д. Трамп не виграє, тому треба заздалегідь вислужитися перед його конкурентом Д. Байденом.

Любов українських політиків до ходіння по граблях воістину незнищенна.

Вибори у США відбудуться в листопаді наступного року, тільки от доживе до них (зрозуміло, політично) Володымыр Зеленський, коли потрапить між російською ковадлом і американським молотом?

Перший раз не можу не погодитися з думкою Ст. В’ятровича, директора українського Інституту національної пам’яті, який вважає, що «секрет успіху Зеленського в мовчанні. «Мовчання — золото» — це точно про нього. Але ця прекрасна стратегія спрацювала на виборах, але не буде працювати, коли він буде займати посаду. Тому що він буде змушений робити якісь конкретні кроки».

Перемога прийшла до Зеленському з-за вміння мовчати і обходити гострі питання під час передвиборної гонки. Однак тепер він ризикує різко розгубити підтримку українців.

При цьому стратегія «мовчання» не допоможе Зеленському під час виборів у Верховну Раду. До того часу на посаді президента він зробить ще кілька таких кроків, що втратить значну частину власних виборців, а партія «Слуга народу» може зіткнутися з проблемами восени 2019 року, вважає В’ятрович.

На слуху вже є вислів Зеленського, яке дорого йому обійдеться. Наприклад, про те, що Путін – його ворог.

До цього додалися і проблеми з Дональдом Трампом, який може в досить стислі терміни не тільки обвалити рейтинг Зеленського, але і довести справу до дефолту України і соціального вибуху в країні, використовуючи фінансові важелі, зокрема можливості МВФ.

Такий політичний розклад у відносинах між США і новою адміністрацією України не завадив послу України в США Ст. Чалому на наступний день після переговорів Помпео з Путіним підняти перед головою Комітету з питань асигнувань Сенату США республіканцем Роєм Блантом питання можливості збільшення витрат американського бюджету «на безпеку та оборону України».

Як відомо, у березні ц. р. повідомлялося, що США планують до 2020 року виділити Україні $250 млн військової допомоги.

Що це було? Професійний прокол досвідченого дипломата, зовсім не вчасно підняв питання про військову допомогу Україні, коли Трампу фактично було демонстративно відмовлено в ході майбутньої виборчої кампанії в тому ж 2020 році?

Чи це свідомий хід досвідченого дипломата, ставленика П. Порошенко, з метою ускладнити життя новообраному президенту України? Адже в кінцевому підсумку закон про виділення коштів на військову допомогу Україні прийде на підпис президентові США!

Формальних аргументів для того, щоб не виділяти таку, як і будь-яку іншу, допомогу більш ніж достатньо. І головний з них – виділені в минулому кошти просто розкрадалися.

Отже, відсутність переговорів по Україні робить ясним, що США готові відмовитися від України і спробувати скинути її проблеми на Росію та Західну Європу.

За такий «жест доброї волі» напевно США вимагатимуть від Росії вигідною їм компенсації на інших напрямках. Тим більше що політика США практично повсюдно зайшла в глухий кут: в Європі, Венесуелі, Ірані, Сирії, Китаї, КНДР і в тій же Україні. Не кажучи вже про самій Росії.

Але саме з нами американці воліють інтенсифікувати контакти. І може бути, не в останню чергу через те, що «ввічливі люди» в Росії — це тепер не тільки військові, але і дипломати. У них склався якийсь загальний стиль: тверда реакція, але досить збалансована, відрізняється від того, як на американські ініціативи реагують у всіх перерахованих країнах.

Оманливе враження. Пам’ятаєте, коли США призупинили свою участь у ДРСМ, В. о. Путін просто заявив, що ніяких відповідних ініціатив з російської сторони надходити не буде, поки американці не одумаються і не почнуть серйозна розмова. Тим часом були створені нові ракети, модернізовані старі і створено такий військовий потенціал, про який Штати можуть тільки мріяти. А на підході нові озброєння. І все це без погроз і істерики. Просто пропонуємо підрахувати подлетное час російських ракет. Ми ж ввічливі люди!

Янкі, мабуть, зрозуміли, що пора починати розмовляти. Але ж на власну англосаксонську натуру не наступиш. Значить, треба так обставити переговори, щоб вони не виглядали як визнання власної слабкості.

І ось після мирової дзвінка Трампа Путіну і узгодження візиту держсекретаря М. Помпео в Сочі з’являється інформація, що кільком російським представникам, які повинні були брати участь у роботі Третього підготовчого комітету конференції 2020 учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в Нью-Йорку, відмовлено у візах.

Подібна ситуація є «абсолютно неприпустимим». Так США грубим чином порушують зобов’язання країни, що забезпечує діяльність ООН.

Одночасно в день переговорів Помпео з Путіним американські сенатори Тед Круз і Джин Шахін виступають з законопроектом, який передбачає введення нових санкцій проти осіб і компаній, які беруть участь у будівництві газопроводу «Північний потік — 2».

Тривають провокації ЦРУ щодо незаконного арешту російських громадян. Наприклад, за запитом американців в Грузії був затриманий і переданий США черговий російський програміст Олег Тищенко. А відбувається все це в момент інтенсифікації переговорного процесу. Ініційованого не ким-небудь, а саме американською стороною.

Але є для нас моменти, що здаються позитивними. Зокрема, Трамп замінив відвертого «яструба» Джона Болтона на Майка Помпео в якості офіційної особи для контактів з російськими властями. Висловлюється навіть припущення, що це пов’язано з наміром Трампа дещо змінити зовнішню політику країни щодо Росії (тут мимоволі спливає в пам’яті фразеологізм про хрін і редьку).

З урахуванням стількох суперечливих фактів на треку відносин між керівництвом США і Російської Федерації виникає законний питання про справжні цілі нових американських ініціатив.

Політичний ландшафт США надзвичайно суперечливим, а дії опонентів усередині країни вкрай агресивні. Все це не дозволяє жодної гілки влади послідовно відстояти свою лінію ні у внутрішній, ні у зовнішній політиці.

Ставлення Америки до Росії, так само як і до багатьох інших держав світу, сьогодні багато в чому залежить від дозволу внутрішньополітичного конфлікту в США. І практично жодна країна, або навіть група країн, не здатна вплинути на його розвиток.

Залишається чекати і сподіватися, що в американському політикумі запанують здорові сили.

Російське керівництво досить спокійно стежить за розвитком цієї ситуації, виявляє готовність до діалогу, але виключно на рівноправних умовах і з дотриманням всіх норм міжнародного права.

Ми ж ввічливі люди! Чекаємо, готуємося до нормального діалогу, але тим часом всіляко зміцнюємо свої збройні сили і збираємо прихильників по всьому світу.

І просимо тільки про одне: хлопці, давайте жити дружно!

Але, якщо вже імперські амбіції і спогади не дають вам спокійно спати по ночах, припиніть вважати баранів в хмарах. Займіться краще підрахунком часу підльоту до вас російських гіперзвукових ракет.

Сергій Кузнєцов