За що Чарлі Чапліна вигнали з США і чому називали шпигуном комуністів

Чарлі Чаплін, особа німого кіно, створив свої найкращі фільми в Америці. Однак при цьому він ніколи не мав американського громадянства і після 40 років життя в цій країні був фактично висланий зі Штатів. Як не дивно, причиною стали симпатії ідеям комунізму і політична сатира. Своїми фільмами він примудрявся однаково дратувати і Гітлера, і Сталіна, і влади США. За сміливі погляди великий комік піддано цькуванню.

Чарлі Чаплін приїхав в Америку ще 20-річним юнаком. 1910 по 1912 – два роки гастролей по США у складі трупи Карно перевернули його життя. Починаючий актор побачив у цій країні своє майбутнє, і після недовгого повернення в Лондон, вирішив залишитися там назавжди. Саме в Америці почався його досвід у кінематографі. Як це часто буває, спочатку кроки на новій стезі зовсім не були для молодого коміка вдалими. Після перших зйомок кінопродюсер Мак Сеннет, вирішив зробити ставку на нове обличчя, взагалі вирішив, що це було помилкою. Тільки дивом майбутня зірка не вилетіла з кіностудії. Далі, правда, все пішло краще. Молодої людини чекав приголомшливий успіх – спочатку в чужих фільмах, потім у своїх власних. Кінематограф тих років дозволяв акторові набагато більше свободи, і Чарлі Чаплін поступово заслужив у глядачів право робити те, що він хоче. У своїх фільмах він був і сценаристом, і режисером, і актором, навіть писав для них музику.

Чарлі Чаплін в 1910 році – таким він приїхав в Америку

Дивно, що багато років, вже отримавши всенародну популярність, Чарлі Чаплін не мав в Америці свого постійного притулку. Він жив в орендованих будинках, готелях та клубі. Тільки в 1922-му знаменитий актор побудував собі будинок у Беверлі-Хіллс. Щоправда, тут він уже ні в чому собі не відмовляв – крім сорока кімнат у будинку були кінозал і орган. Чарлі Чаплін міг собі це дозволити, адже вже у 1917-му він став найдорожчим по тим часам актором в історії, уклавши з «Ферст Нешнл» контракт на 1 мільйон доларів. Попереду його чекали 20 років надзвичайно плідної роботи, успіху і обожнювання глядачів.

Листівка «Будинок Чарлі Чапліна, Hollywood, Лос-Анджелес, Каліфорнія»

Однак часи мінялися. Насувається на світ катастрофа Другої світової війни торкнулася і Америку. У 1938 році Чарлі Чаплін починає писати сценарій «Великого диктатора». Ідеєю для фільму послужила зовнішня схожість між сценічним образом Бродяги, який ми знаємо і любимо знаменитого Чарлі і Гітлером. Цікаво, що у долях великого коміка і великого диктатора також простежується низка збігів: обидва народилися в квітні 1889 року (Чаплін був всього на чотири дні старше Гітлера) і виросли в бідності, обидва збудували свої «імперії».

Чарлі Чаплін в молодості

Зйомки «Диктатора» почалися у вересні 1939 року, через тиждень після початку Другої світової війни, а до кінця роботи над картиною Франція вже була захоплена фашистами. Цей фільм став багато в чому для Чарлі Чапліна поворотним – перший звуковий (хоча ера німого кіно закінчилася ще пару десятиліть тому, але великий комік тримався до останнього), остання стрічка, в якій використовувався образ Бурлаки, і перший комедійний фільм, що викликав неймовірну хвилю критики і протесту, причому не тільки у цензорів, але і у агресивно налаштованої частини глядачів. Багато хто вважав, що картина взагалі не вийде в прокат, оскільки це підірве нейтральні відносини між США і Німеччиною. Правда, ситуація швидко змінювалася, і до моменту виходу тиск «зверху» припинилося, однак почалися листи з погрозами від глядачів. Суспільство розділилося, і кінокартина опинилася на вістрі гарячих суперечок. Профашистки-налаштована частина колишніх прихильників тепер обіцяла закидати кінозали на прем’єрі бомбами з газом і стріляти в екран. Чаплін навіть домовлявся з лідером профспілок портових вантажників про охорону кінотеатрів.

На щастя, збурень на прем’єрі вдалося уникнути. «Великий диктатор» вийшов в прокат восени 1940 року і був добре прийнятий глядачами. Сатира на Гітлера стала сенсацією. Цікаво, що за спогадами маршала К. А. Мерецкова, під час Великої Вітчизняної війни фільм був запропонований для прокату в СРСР, але Сталіну він зовсім не сподобався. Є свідчення, що Гітлер картину теж подивився. Чаплін, почувши про це, сказав: «Я б віддав усе, щоб дізнатися, що він думає про цьому фільмі».

Чарлі Чаплін у фільмі «Великий диктатор»

Однак ця картина запустила щодо великого коміка американську машину внутрішньої безпеки. «Дейлі ньюс» писала, що «Чаплін тикав у глядачів «комуністичним пальцем», а такі звинувачення у «вільній країні» в ті роки могли мати серйозні наслідки. ФБР цікавилося діяльністю Чарлі ще в 30-ті роки, коли він фільмом «Нові часи» наступив на всі мозолі капіталістичного суспільства відразу, тепер же їм зайнялася Комісія з розслідування антиамериканської діяльності. Однак Чаплін, як і належить генію, здається, не звертав уваги ні на що і продовжував відстоювати свої погляди – у 1942-му він палко виступив на підтримку відкриття другого фронту, чим викликав чергову хвилю критики.

Чарлі Чаплін у фільмі «Месьє Верду»

Першим його фільмом, не прийнятим і не зрозумілим американським суспільством, став «Месьє Верду». До звинувачень в комуністичній пропаганді додалися нападки ревнителів моралі. В газетах щосили обговорювали позашлюбні зв’язки Чапліна, і фільм, дуже несхожий на попередні, розповідає про тихому обивателя, несподівано опинився багатоженцем і вбивцею, викликав шквал обурень. Картина ледве-ледве була пропущена цензурою, але в прокаті Чапліну відмовляли самі кінотеатри. У газетах друкувалися фотографії пікетів «Католицького легіону» з плакатами «Чаплін — попутник червоних!», «Геть з нашої країни чужака!», «Чаплін занадто довго загостился у нас!», «Чаплін — невдячний! Він прихвостень комуністів!», «Вислати Чапліна в Росію!».

У 1952-му році, актор ненадовго покидає Америку, щоб відвідати в Лондоні світову прем’єру «Вогнів рампи». Тому його вже просто не пускають. Чапліну повідомляють, що для отримання візи йому належить відповісти комісії департаменту імміграції на ряд звинувачень політичного порядку, а також на обвинувачення в моральній розбещеності. Після цього актор оселився у Швейцарії, у місті Веве. Він пише мемуари, музику, до своїх фільмів, знімає ще кілька картин, але громадськість приймає їх холодно – його зоряний час вже пройшов, хоча нагороди за свою творчість він буде отримувати до самої смерті: Міжнародна премія Миру в 1954 році, премія Еразма, почесний «Оскар» в 1972 (для його отримання Чапліну навіть видали візу в Америку, правда, обмежену з часу), і, нарешті, в 1975 року актор був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою II.

Чаплін і Ганді, Лондон, 1931 рік

Хочеться сказати, що великий комік був не єдиною жертвою боротьби за американське самосвідомість. Рух Маккартизм, яке пізніше називали «нової полюванням на відьом», підім’яло під себе у 50-ті роки багатьох громадян «вільної країни». Так, наприклад, Чарлі Чаплін входив в число 19-ти голлівудських акторів і режисерів, яких у ті роки викликали до Вашингтона на слухання Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Деякі з них, до речі, потім сиділи.

Чарлі Чаплін дає інтерв’ю BBC, 1970-ті рр.

«Життя може бути вільної і прекрасною, але ми збилися з правильного шляху. Жадібність отруїла душі людей, розділила світ ненавистю, занурила нас у страждання і кровопролиття. Ми всі нарощували швидкість, але замкнули себе в темниці. Машини, які дають достаток, залишили нас у потребі. Наші знання зробили нас цинічними, наша розсудливість зробила нас холодними і жорстокими. Ми занадто багато думаємо і занадто мало відчуваємо. Нам потрібні не стільки технології, скільки людяність. Не стільки розум, скільки доброта і м’якість. Без цих якостей життя стане жорстокою і втратить сенс». (Фінальна мова Чарлі Чапліна у фільмі «Великий Диктатор»)

Бажаючим поринути у світ початку минулого століття, обов’язково потрібно подивитися Чудову колекцію історичних фотографій, які розкажуть більше, ніж підручники історії