Прагнення увічнити в бронзі, граніті, мармурі або своїх видатних особистостей і державних лідерів притаманне всім народам. Але встановлений у столиці монумент чолі зарубіжної держави – явище досить рідкісне. Один з прикладів такого схиляння перед іноземними правителями – монумент російському монархові Олександру II у фінській столиці.
Як Фінляндія перейшла у володіння Росії
Олександр I – Імператор Всеросійський, який підписав урочистий маніфест «Про приєднання Фінляндії»./Фото: 24smi.org
Фінський народ прожив у складі Російської імперії більше століття. З давніх часів територія північно-східної Європи була місцем, де йшла конкуренція росіян та шведів. Останні підкорили більшу частину Фінляндії і використовували її як плацдарм для нападу на Росію. Геополітичні конфлікти між Швецією та Росією неодноразово виникали і відбувалися з перемінним успіхом.
Заключним у серії російсько-шведських воєн стало протистояння 1808-1809 років. Незважаючи на те, що інтереси Росії в той час були зосереджені на Причорномор’ї, главі держави Олександру I довелося повернутися на північ. До цього його підштовхнули в першу чергу небажання шведського короля Густава IV підтримати наполеонівські санкції проти Англії, а також прагнення відсунути від Петербурга і убезпечити свої північні кордони. У лютому 1808-го російські війська перейшли кордон з Фінляндією, і вже 1 квітня, до укладення перемир’я, був оприлюднений маніфест Олександра I, який проголошував, що «шведська Фінляндія» підкорена і відтепер назавжди приєднана до Росії як окреме Велике князівство.
Маніфест про фінською мовою і інші реформи Олександра II
Відкриття сейму 18 вересня 1863 року. Мова імператора. /Фото: lh3.googleusercontent.com
Неоціненний внесок у розвиток новопридбаного князівства вніс російський імператор Олександр ІІ, якого фіни називають царем-визволителем. Фінське князівство отримало небачені по тим часам права і свободи. По-перше, цар дарував автономію Фінляндії. По-друге, зберіг фінську конституцію. По-третє, пообіцяв не порушувати давніх законів і не відбирати привілеї.
Справжнім економічним дивом стало проведене при ньому злиття лісового та сільського господарств. Скасування обмежень на лісопилення стимулювало продаж деревини, що істотно підвищило доходи селян. Завдяки цьому з’явилася можливість модернізувати сільське господарство. Крім того, виникла нова промисловість – папероробна, що зумовило зростання вантажоперевезень і, як наслідок, розвиток транспортної інфраструктури. Російський самодержець вніс свою лепту і в реформацію освітньої сфери, ініціював програму створення підтримуваних державною скарбницею народних волосних шкіл. Принципово змінився суспільний клімат країни: зникла цензура, отримало підтримку національний рух, легалізувалися студентські земляцтва, раніше заборонені за протестні політичні виступи.
Вернер фон Хаусен зобразив на своєму малюнку історичну зустріч імператора і сенатора Снелльмана./Фото: img.yle.fi
З величезним піднесенням зустріли жителі Суомі воістину епохальний документ – маніфест про фінською мовою, яким російська влада скасовувала превалювання шведської мови. Фінська ставав державною мовою, почав домінувати у діловодстві, пресі, науці, літературі, театрі. І головний «подарунок» Олександра II – відновлення діяльності сейму, що мало величезне значення для зміцнення національної самосвідомості фінів.
Як виник «культ Олександра II» у Фінляндії
Олександр II на балу на залізничному вокзалі Гельсінкі восени 1863 року. Художник Міхай Зічі./Фото: img.yle.fi
У істориків виникло в стані Суомі обожнювання російського царя отримало назву «культ Олександра II». Причому фіни поклонялися імператору не тільки за його життя, але і після його передчасної смерті. Сучасники відзначали, що у Фінляндії Олександр II був набагато популярнішими, ніж у своєму краю. І це цілком зрозуміло, адже він забезпечив північній країні економічний і культурний розвиток, дарував сейм, конституціоналізм і рідну мову.
За роки правління російського самодержця Фінляндія сформувалася як держава і нація. Тому не дивно, що трагічна загибель царя викликала фінське населення в глибоку скорботу. Збереглися документальні джерела відображають атмосферу, воцарившуюся в країні після сумної звістки.
Пам’ятник на честь візиту імператора Олександра II на військовому плацу в Парола (Хямеенлинна)./Фото: img.yle.fi
В Гельсінкі 1 березня 1881-го охоплені жахом люди до пізнього вечора не йшли з вулиць, обговорюючи газетні повідомлення про трагедію в Санкт-Петербурзі. На наступний день звістка рознеслася по всій країні і в кожному місті картина повторилася – народ оплакував смерть благородного, улюбленого правителя. Відомі національні діячі відгукнулися на трагедію полум’яними промовами. У них імператора Олександра називали руйнівниками кайданів, який пробудив у людей надію на краще і назавжди залишиться нескінченно улюбленим народом Фінляндії.
Як фіни увічнили пам’ять про царя-визволителя
Пам’ятник Олександру II в Гельсінкі./Фото: gazeta-licey.ru
Найяскравішим вираженням любові фінського народу до російського імператора стало відкриття в 1894 році монумента Олександру II. Ідея поставити на Сенатській площі пам’ятник царю-визволителю виникла незабаром після його трагічної загибелі. Відразу ж почався збір добровільних пожертвувань на спорудження меморіалу. Через рік це питання винесли на засідання сейму, і за результатами обговорення направили Олександру III відповідне прохання.
У документі було докладний опис пам’ятки. В центрі композиції, на постаменті з червоного граніту – триметрова фігура Олександра II. Російський самодержець, одягнений в мундир лейб-гвардії Фінляндського стрілецького батальйону, відображений в історичний момент відкриття сейму. Статуя оточена чотирма скульптурними групами, що символізують основні напрямки благотворного впливу російського монарха на Фінляндію: дотримання закону і правопорядку, розвиток науки і культури, процвітання землеробства, світ. Проект, авторами якого були скульптори Йоханнес Таканен і Вальтер Рунеберг, отримав найвище схвалення. Із 280 тисяч марок, витрачених на виконання робіт, 240 тисяч були добровільним внеском фінських громадян.
Відливали пам’ятник у Франції, а його відкриття приурочили до дня народження Олександра II. Це було безпрецедентне за масштабом захід, на яке в Гельсінкі прибуло близько 40 тисяч осіб: богослужіння у Святомиколаївському соборі, прочитання привітання імператора, промови представників сейму та міського правління, виконання гімну «Боже, царя храни», покладання вінків до підніжжя монумента. До глибокої ночі в міському парку тривало народне гуляння, звучала музика. Все місто був залитий вогнями небаченої доти ілюмінації – множини електричних і газових ламп, свічок в кожному вікні. Цей день став вираженням одностайного щирого вшанування народом Суомі пам’яті улюбленого монарха.
Але вже після фіни зненавиділи генерала Бобрикова та його фінську політику.
Thanks!
Our editors are notified.