Словосполучення «брати Грімм» пізнавано мало не в кожній країні. Казки, підписані цим прізвищем, настільки вічно актуальні та популярні, що їх осмислюють і переосмысляют тисячі разів в сучасній літературі і кінематографі. І все ж образ їх дуже розпливчасті, і не в кожного є чітке уявлення, за що саме увійшли ці брати в німецьку історію і чим так особливо їх літературна спадщина.
Братів було двоє, але не двоє…
Всього у юриста Грімма було восьмеро синів, братів Грімм — і одна дочка. Що стосується «казкових» братів Грімм, то над виданнями казок працювали троє з них. Двоє над текстом — ті самі Якоб і Вільгельм, найстарші Грімми, і один над ілюстраціями, що стали зразком для наступних оформлювачів казок — Еміль Людвіг.
Діти Грімм дуже рано залишилися сиротами — батько прожив сорок з невеликим років. Старших братів, тих, які потім прославляться, мати відіслала жити до тітки. Там вони старанно вчилися спочатку в ліцеї, потім в університеті, перескакуючи курси, щоб швидше закінчити і не повиснути в рідних на шиї. Пізніше вони допомагали піднімати своїх молодших братів і сестру.
До речі, спочатку Якоб і Вільгельм повинні були теж стати юристами — як батько і як дід по матері, але, на щастя безлічі дітей світу, а також мовознавства, все ж вибрали лінгвістику.
Прижиттєва фотографія Якоба і Вільгельма Гриммов.
Брати — не зовсім автори казок
Багато вважають, що казки братів Грімм написані ними самими. Це і так, і не так. Якоб і Вільгельм жили в час, коли з’явилося уявлення про нації і національних культурах як щось дуже важливе. Вони не на жарт захопилися вивченням і збереженням спадщини німецького народу. Запис і видання казок були частиною їхнього проекту по збереженню і популяризації автентичної німецької культури.
Однак «неавторскими» були казки тільки в першому виданні Грімм. В той час, як самі брати вважали за необхідне донести ці казки до майбутніх поколінь без спотворень, все німецьке суспільство обрушилося на них з обуренням і звинуваченнями в аморальності. По-перше, міркували бюргери, чому навчать казки, повні насильства і сексуальних мотивів, німецьких дітей? По-друге, в такому вигляді казки, без сумніву, ображають пам’ять про предків, сочинивших їх, малюючи німців минулого кровожерними і спокусливими. А предків треба шанувати і пам’ятати про них тільки хороше…
Щоб приховати язичницьку основу казок, Еміль Людвіг старанно малював на кожній ілюстрації або помітний хрестик, або Біблію, або інші атрибути християнства.
Під тиском громадськості в наступних шістнадцяти виданнях брати Грімм адаптували казки до сучасних їм вимог моралі, перетворивши їх фактично в авторський переказ. Допоміг змінити імідж казок і третій брат Грімм, Еміль Людвіг — він малював ілюстрації і намагався робити їх як можна більш помірковані і з помітною християнською символікою, інакше від сюжетів так і віяло первозданним язичництвом.
Не всі казки братів Грімм були німецькими і сільськими
На жаль, але в зборі казок брати-лінгвісти були не бездоганні. В наш час їх роботу визнали б дуже неякісним. Вони спокійно записували як німецькі казки саксонських слов’ян і сусідів-французів, а джерелами казок для них часто були знайомі городянки, до яких зверталися з проханням що-небудь згадати. Просто щоб далеко не ходити. Так що деякі сюжети можуть бути дуже пізніми або взагалі були складені спеціально для того, щоб справити враження на вчених. Грімми ніяк не перевіряли надиктований їм матеріал, зате нерідко навмисне надавали йому більш простонародний вигляд.
Головною справою життя братів Грімм були не казки
Насамперед братів Грімм на батьківщині шанують як засновників германістики в лінгвістиці. Вони написали важливий наукову працю з історії німецької мови, а також стали засновниками (повністю написати не встигли) великого словника німецької мови. Причому Вільгельм помер, здолавши тільки букву D, а Якоб встиг скласти розділи A, B, C, E і приблизно половину F.
Словник цей був настільки важливий, що над ним продовжували роботу покоління за поколінням німецьких філологів, і робота була офіційно закінчена тільки в 1961 році, тобто майже через сто років після початку. До словника, роботу над яким починали брати Грімм, відсилали покоління німецьких школярів так само, як у нас відсилали до Далю і Ушакову.
Справою життя братів Грімм був німецький словник.
Брати Грімм були знайомі з Андерсеном. Наполовину
Ганс Християн Андерсен вважався одним з ряду видатних дитячих письменників свого часу, і практично всі ці дитячих письменників були знайомі хоча б через одне рукостискання. У деякому роді Андерсен був колегою Гриммов, тому що в основі багатьох його філософських казок лежать історії з фольклору. Такі, наприклад, казки про дванадцять лебедів, червоних черевичках чи русалоньку. Тим не менш, він не займався адаптацією народних сюжетів, як це робили Грімми, а повністю писав свій твір за мотивами.
Як-то раз Андерсен дуже довго гостював у Діккенса, ніж назавжди перекреслив його тепле ставлення до себе. Іншого разу, подорожуючи по Європі, прославлений, але дуже ексцентричний казкар вирішив у що б то не стало побачитися з Гриммами. Щоправда, вдома виявився тільки Якоб. Він дуже здивувався появі Андерсена на своєму порозі, оскільки ніколи не чув ні його імені, ні назв його казок — так що йому дивно було визнати колегу. Почувши це, Андерсен втік з дому Гриммов в сльозах.
Через кілька тижнів вже Якоб Грімм відшукав Ганса Християна в Копенгагені, щоб принести свої вибачення і серцево поговорити. З тієї пори між ними зав’язалася дружба — вони полюбили тлумачити про глибокому розумінні казкових історій.
А ось з Діккенсом у Андерсена історія склалася зовсім по-іншому. Захват, депресія, запій: як письменник Андерсен до письменника Діккенсу в гості їздив.
Текст: Ліліт Мазикина.
Thanks!
Our editors are notified.