За кадром «Балади про солдата»: Чому фільм забороняли до показу у великих містах

18 років тому, 29 жовтня 2001 р. пішов з життя відомий радянський кінорежисер, народний артист СРСР Григорій Чухрай. Однією з найбільш відомих його праць, які отримали визнання і в СРСР, і за кордоном, стала «Балада про солдата», яка вийшла на екрани 60 років тому. Вона висувалася на кінопремію «Оскар» і була визнана одним з кращих фільмів про війну. Але перед тим, як завоювати світове визнання, фільм був розкритикований на батьківщині, а режисера-фронтовика звинуватили в історичних неточностей і навіть наклеп на Радянську армію…

На зйомках фільму *Балада про солдата* | Фото: cont.ws
Цю тему Григорій Чухрай вибрав не випадково – він сам був фронтовиком, воював у різних частинах повітряно-десантних військ, брав участь у боях на Південному, Сталінградському, Донському фронтах. У грудні 1945 р. він був звільнений в запас в званні гвардії старшого лейтенанта. З тих пір його не залишала думка зняти фільм про війну. Чухрай говорив: «По всіх дорогах війни залишилося багато дорогих моєму серцю людей. Це були мої однолітки, які теж прямо зі шкільної лави пішли воювати, але їм не судилося повернутися додому. Природно, що в мені всі ці роки зріло незбориме бажання розповісти про цих людей, про їх короткою, але славної долі».

Володимир Івашов і Євген Урбанський у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: portal-kultura.ru
У цьому фільмі не було батальних сцен – у центрі сюжету був молодий солдат Олексій Скворцов, який їхав на побивку додому, але встиг тільки один раз обійняти свою матір, тому що в дорозі весь час витратив на допомогу людям, встреченным в дорозі. Над сценарієм разом з Чухраєм працював ще один фронтовик – Валентин Єжов. «І йому і мені хотілося розповісти про наш сверстнике, героя – солдата, який віддав життя за Батьківщину, – без гучних фраз, просто, сумно і чесно. Ми не прагнули споруджувати йому монумент. Ми хотіли розповісти про нього простими людськими словами, бо сам він був людиною скромною і не любив гучних фраз. Обидва ми були в цій війні солдатами й знали, що перемогли в ній не сверхчеловеки, а люди. У цьому ми бачили велич нашої перемоги. Таких героїв, як Скворцов, ми зустрічали на фронті. Їм так само, як іншим, було страшно, боляче і важко, але, попри все це, вони виконали свій обов’язок, бо почуття людської гідності, почуття любові до людей опинилося у них сильніше страху і самої смерті», – пояснював Чухрай.

Володимир Івашов у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: pravmir.ru
У головних ролях повинні були зніматися Лілля Алешникова і Олег Стриженов, але на третій день зйомок режисер потрапив під машину і 4 місяці пролежав у гіпсі. За цей час він прийшов до висновку, що помилився з вибором акторів – вони просто були старше своїх персонажів, і в таких образах виглядали б недостовірно. Григорій Чухрай ризикнув, вибравши на головні ролі молодих недосвідчених акторів. Роль солдата Олексія Скворцова стала дебютною для студента Вдіку Володимира Івашова. Цей фільм не тільки став вдалим стартом його кінокар’єри, але і приніс акторові світову популярність. Американська преса писала: «Голлівудським зіркам, готує юних акторів, слід було б сісти зі своїми вихованцями на перший літак до Москви і влаштувати їх в інститут, раз там роблять таких акторів з дев’ятнадцятирічних молодиків». Цей фільм став для Володимира Івашова доленосним, і він навіть назвав свого першого сина, народженого в шлюбі зі Світланою Світличною, в честь свого героя Альошею.

Жанна Прохоренко у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: kino-teatr.ru
Головна жіноча роль дісталася першокурсниці Школи-студії МХАТ Жанни Прохоренко. Заради зйомок у фільмі їй навіть довелося піти з вузу, адже викладачі не вітали участі студентів у киноэкспедициях. Пізніше Чухрай допоміг їй закінчити навчання у Вдіку. Жанна виконала роль Шури – дівчата, якою Альоша Скворцов допомагає сховатися у вагоні і доїхати до потрібної їй станції. Ця дівчина так і залишиться його першою і єдиною любов’ю.

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: culture.ru
Перш ніж фільм вийшов у прокат, Григорій Чухрай вислухав на свою адресу чимало звинувачень – в незначності теми, у відсутності героїчних сцен, в песимізмі і навіть спроби очорнити авторитет і славу Радянської армії – адже герой зізнавався, що підбив два ворожих танки від переляку (цей епізод режисер взяв зі свого життя). Фінал картини, де головний герой гинув, теж викликав нарікання, мовляв, навіщо знадобилося вбивати позитивного героя? Режисера дорікали в історичних неточностей, наприклад, у тому, що відпустка на початку війни був практично неможливий, і що військові носять погони, які запровадили тільки в 1943 р. Чухрай пішов на це свідомо – він сподівався, що «Баладу про солдата» побачать у країнах, які радянські солдати звільняли вже в погонах, та що там ці герої будуть пізнавані.

Володимир Івашов у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: portal-kultura.ru

Володимир Івашов і Євген Урбанський у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: pravmir.ru
Керівник Главку з виробництва фільмів Олександр Федоров заявив режисерові: «Це занадто дрібно, дрібнотем’я, Ви ж учасник оборони Сталінграда, Ви ж провоювали всю війну, а тут мама, хлопчик їде лагодити дах, дівчинка… якось це все несерйозно. Вам треба б зняти після Вашого хорошого фільму «Сорок перший» значний фільм, а Ви знімаєте щось не те». Комісія, що приймала фільм, резюмувала, що він не вписується в рамки військового кіно. В результаті «Балада про солдата» вийшла з обмеженнями в прокаті – її заборонили показувати в великих містах і столицях республік. І тільки після того, як фільм побачив і схвалив Хрущов, його представили на міжнародних кінофестивалях.

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: pravmir.ru

Кадр з фільму *Балада про солдата*, 1959 | Фото: vokrug.tv
Глядачі змогли оцінити фільм по достоїнству – у рік виходу його подивилося 30 млн осіб. Цей фільм користувався величезною популярністю і в СРСР, і за кордоном. У 1960 р. «Баладу про солдата» показали на Каннському кінофестивалі, де вона розділила з «Пані з собачкою» спеціальний приз журі «За високий гуманізм і чудову художню якість». Крім цієї нагороди і номінації на «Оскар», «Балада про солдата» отримала премію за режисуру на фестивалі в Сан-Франциско, приз «Давид Донателло» за кращий іноземний фільм в Італії, головний приз Лондонського фестивалю. Всього фільм заслужив близько 100 нагород.

Жанна Прохоренко у фільмі *Балада про солдата*, 1959 | Фото: cont.ws
Англійський режисер Тоні Річардсон говорив: «Такі твори, як «Балада про солдата», – це саме те, що я називаю поезією». П’єр Паоло Пазоліні зазначав: «Чухрай подібний дожившему до наших днів класику. Це все одно, як якщо б посеред кварталу, суцільно складається з сірих і посередніх будівель, несподівано виникли дивом збереглися руїни величезного і могутнього старовинної споруди». Цей фільм справив велике враження на Лайзу Міннеллі. Її друг Рок Бріннер розповідав: «Коли нам було по 13 років, я повів Лайзу в кіно, подивитися «Баладу про солдата» Григорія Чухрая. Ми прийшли до відкриття кінотеатру і дивилися цей фільм п’ять разів, з 12 годин до закриття кінотеатру».

На зйомках фільму *Балада про солдата* | Фото: cont.ws
Життя актора, який зіграв головну роль у фільмі, склалася непросто: Драматична доля Володимира Івашова.