12 листопада виповнилося б 84 роки однією з найпопулярніших вітчизняних актрис Людмилі Гурченко, але, на жаль, вже 8 років її немає серед живих. Фільми з її участю знає кожен – вони вже давно стали класикою радянського кінематографа. Однак успіх та визнання прийшли до неї далеко не відразу. Після першої тріумфальної ролі в «Карнавальної ночі» їй пророкували блискучу кінокар’єру, але фільм «Дівчина з гітарою» ледь не став для неї останнім: актрисі влаштували цькування у пресі, в неї кидали каміння на вулицях, а сама вона навіть думала про самогубство…
Людмила Гурченко на зйомках фільму *Карнавальна ніч* | Фото: e-reading.life
Режисером, відкрив талант Людмили Гурченко, по праву називають Ельдара Рязанова – завдяки головній ролі у фільмі «Карнавальна ніч» молода актриса здобула всесоюзну славу. Іменитий партнер Гурченко по знімальному майданчику, актор Ігор Іллінський, після першого ж робочого перегляду відзнятого матеріалу, підвозячи дебютантку на своїй машині до дверей її гуртожитку, сказав їй: «Після цієї картини ти будеш дуже популярною. Так що готуйся…».
Людмила Гурченко у фільмі *Карнавальна ніч*, 1956 | Фото: e-reading.life
Успіх дійсно був дуже гучним – в рік виходу «Карнавальну ніч» подивилися більше 45 млн глядачів, фільм став лідером прокату, а фотографії Людмили Гурченко прикрашали обкладинки всесоюзних журналів. Образ у стилі new look, створений для актриси в цьому фільмі, став еталоном моди 1950-х рр. Після цього режисери завалили Гурченко новими пропозиціями. Сценарій фільму «Дівчина з гітарою» був написаний спеціально для неї, у розрахунку на її популярність, але повторити успіх «Карнавальної ночі» не вдалося, хоча картина зайняла 10-е місце в рейтингу відвідуваності за підсумками року, зібравши біля екранів більше 30 млн глядачів.
Людмила Гурченко у фільмі *Карнавальна ніч*, 1956 | Фото: kino-teatr.ru
У новому фільмі, що вийшов на екрани через 2 роки після «Карнавальної ночі», актриса поставала в тому ж амплуа – веселою, доброзичливою і безжурною простої радянської дівчини, яка мріє стати артисткою. На екранах її героїня, продавщиця грамплатівок в музичному магазині, знову співала і танцювала, що обернулося для Гурченко несподіваними наслідками – на неї повісили ярлик актриси легкого, танцювально-пісенного жанру.
Кадр з фільму *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: mos.ru
Людмила Гурченко у фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: mos.ru
Офіційна критика розгромила «дівчина з гітарою» в пух і прах. Статті про цьому фільмі виходили під такими заголовками: «Ще одна дівчина», «До легкого жанру за… легкому шляху», «Небезпечний крен», «В полоні поганого смаку» і т. п. Про свій візит до міністра культури Гурченко з жахом згадувала: «З’являються відразу обидва – і міністр, і зам. І відразу в атаку. Так яку! Що, мовляв, я собі дозволяю? Таке позорище! Танці, вертлявые західні штучки-дрючки. І це наша комсомолка! <…> «Зітремо з лиця землі! Імені такого не буде!» – це слова міністра. І це не сьогоднішні демократичні дні, коли кажи, що хочеш, всім до ліхтаря. То був жорстокий час. І то був справжній вирок».
Кадр з фільму *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: mos.ru
Людмила Гурченко у фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: mos.ru
І реакція міністра, і цькування у пресі не були випадковими: насправді їх причини не обмежувалися художніми достоїнствами або вадами фільму. Зйомки почалися напередодні Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Москві, проходив влітку 1957 р., і фільм став першою радянською картиною, присвяченій цій події. Гурченко пізніше розповідала, що під час зйомок їй запропонували співпрацювати з КДБ під час фестивалю: «З вербуванням до тієї пори не стикалася. І ось вона почалася – прямо з гуртожитку кудись повезли. Якісь люди в чорному. Я і там говорила, як я люблю Батьківщину, – ну нічого не розуміла, куди вони хилять! Потім вже прямо запропонували: «Скоро в Москву приїде багато іноземної молоді, і нам це все буде дуже цікаво». А взамін за «допомогу» пропонували і квартиру, і навчити мов інтенсивно, але одна умова: нікому ні слова! <…> Але тоді, в готелі «Москва», я від пропозицій цих людей в чорному відмовилася. Так і сказала: я люблю Батьківщину, але ось цього – не можу. І пішла зніматися в «дівчина з гітарою». Але ця відмова мені ще відгукнувся». Це і стало згодом справжньою причиною її цькування.
Кадр з фільму *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Гурченко у фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: domkino.tv
Формальним приводом осудження актриси стала її участь в акторських «халтурах». Справа в тому, що зоряний статус Людмили Гурченко після «Карнавальної ночі» ніяк не вплинув на її матеріальне становище – гонорари були стандартними, і успіхи в прокаті або популярність актора при нарахуванні ніяк не враховувалися. Тому Гурченко їздила по всій країні з концертами на заводах, шахтах, фабриках і активно брала участь у проведенні творчих вечорів. У підсумку актрису звинуватили у «капіталістичному підході до мистецтва» і отримання «нетрудових доходів».
Кадр з фільму *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: kino-teatr.ru
Людмила Гурченко у фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: kino-teatr.ru
У пресі вийшла розгромна стаття «Чечітка наліво», де згадувалася і Людмила Гурченко: «Адже у лівих, як їх називають в артистичному середовищі, концертах на сцену разом з хорошими артистами проникають заробітчани, які несуть вульгарщину, потрафляют міщанським смакам, завдають великої шкоди естетичному вихованню молоді. <…> І особливо прикро за того молодого, здібного артиста, чия слава обчислюється поки лише якимись п’ятьма хвилинами і яку так легко розгубити, розміняти на дрібниці. <…> Ще рік тому комсомольці Інституту кінематографії попереджали Людмилу Гурченко. Її партнерів покарали тоді дуже суворо, з Людмилою ж обійшлися м’якше: все-таки талановита, знімалася у головній ролі, незручно якось. Поблажливість товаришів не пішла молодій актрисі про запас. Для виду покаявшись, вона незабаром знову вирушила в чергові вояжі. <…> І в помині немає вже у починаючої двадцятидворічної артистки боязкості перед глядачем, того душевного трепету, який переживає кожен справжній художник, виносячи на суд глядачів свою творчість. Яке вже тут творчість!».
Людмила Гурченко у фільмі *Дівчина з гітарою*, 1958 | Фото: e-reading.life
Артистка на сцені | Фото: kino-teatr.ru
Сама актриса розповідала про цей період так: «І в мене стався вертикальний зліт… Вертикальний, відразу! Вчора студенточка, сьогодні актриса, яку знає вся країна. І потім звідти, з вершини, – бах, і вщент! І ось уявіть, зйомки закінчилися, і я у своєму пальті їжджу на тролейбусі в інститут. Живу, як звичайна людина. І при цьому отримую пачки листів, мішки! І кожен день у мене – по три-чотири виступи де-небудь, і все безкоштовно. А з грошима важко, оскільки мене, як знімався студента, позбавили стипендії, такі були правила. <…> І тут в «Комсомольській правді» виходить стаття «Чечітка наліво»! Мовляв, зазнавшаяся зірка халтурить. А яка халтура – я на концертах викладалася: вчилася відчувати зал. І почалося. Харків від мене відхрестився: «Ганьбить наше місто!» На вулицях жбурляли каміння – все було. <…> Після вертикального зльоту почалося круте піке – вниз. Одного разу я вийшла на сцену (тому що за інерцією мене ще запрошували, хоча все менше і менше), виконала пісню з фільму. В залі мертва тиша. Потім хтось засвистів… Я сказала: «Вибачте!» – і пішла під стукіт власних каблуків. Я все життя буду пам’ятати!».
Людмила Гурченко на зорі своєї кінокар’єри | Фото: kino-teatr.ru
Репутація актриси була безнадійно зіпсована, глядачі її засуджували за «аморальну поведінку», присилаючи гнівні листи з фразами «ми більше не підемо дивитися ваші фільми», «вискочка!» і т. д. Після цього протягом майже 15 років їй не пропонували стоять ролей у кіно – лише епізоди, які вона, слідом за Фаїною Раневської, називала «плювками у вічність». У той період вона навіть думала про самогубство.
Людмила Гурченко | Фото: kino-teatr.ru
На цьому кінокар’єра Людмили Гурченко могла б і закінчитися, але, на щастя, були режисери, які вважали її однією з найталановитіших актрис сучасності. Фільми «Солом’яний капелюшок», «Двадцять днів без війни», «Небесні ластівки» і «Мама» повернули їй любов глядачів, хоча робота в останньому стала для неї новим випробуванням: Як зйомки в кіноказки «Мама» ледь не закінчилися для Людмили Гурченко інвалідністю.
Thanks!
Our editors are notified.