14 жовтня виповнюється 73 роки знаменитого сценариста і кінорежисерові, народному артистові Росії Павлу Чухраю, популярність якому принесли його фільми «Злодій», «Водій для Віри», «Гравці», «Холодне танго» та ін. Мабуть, найбільший резонанс викликав «Водій для Віри» – цей фільм висувався на «Оскар», став тріумфатором «Кінотавра-2004» та володарем декількох кінопремій, але був розгромлений критиками і провалився в прокаті. Що стало причиною суперечок навколо самого відомого фільму Чухрая, і чому його дискваліфікував комітет «Оскара» – далі в огляді.
Кадр з фільму *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kino-teatr.ru
У фільмі «Водій для Віри» Павло Чухрай виступив не тільки як режисер, але і як сценарист. Сам він називав свою роботу «драмою невдалої любові і відбулася сім’ї», а в пресі її називали і «політичним трилером», і «мелодрамою», і «драмою про державну машині, знищує людей». «Водій для Віри» став одним з перших вітчизняних фільмів, які підтримували технологію об’ємного звуку і високу чіткість зображення. Зйомки фільму тривали близько 2-х років, підготовчий етап був теж дуже тривалим – Павла Чухрая всі знали як дуже вимогливого і скрупульозного режисера. Акторів на головні ролі обирали протягом декількох місяців. Відбір проходив в 3 етапи – перший проходив без режисера, на другому він сам проводив проби, а на третьому були кінопроби з дублями, костюмами і гримом.
Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: tele.ru
Про вибір на головну роль Ігоря Петренка, відомого на той момент за фільмами «Зірка» і «Кармен», Павло Чухрай розповідав: «На роль водія пробувалися кілька дуже хороших акторів. Але Ігор, крім того, що він-професійний актор, має ще якоюсь особливою чоловічий привабливістю, а вона надзвичайно важлива для цієї ролі».
Олена Бабенко та Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kp.ua
Алена Бабенко, яка на той момент була ще маловідомою акторкою, запросили на кастинг після ролі в серіалі «Подаруй мені життя». Їй вдалося обійти десятки претенденток і отримати головну роль. Актриса брала активну участь у роботі над своїм способом – вона сама придумала для неї біографію, запропонувала зробити Віру кульгавий, а ходу героїні «підгледіла» випадково зустрінутої на вулиці дівчата. Ця робота принесла Олені Бабенко першу гучну популярність і кілька престижних нагород: «Ніку» в номінації «Відкриття року», «Золотий орел» в категорії «Краща жіноча роль в кіно», приз на кращу жіночу роль на Міжнародному кінофестивалі в Мінську.
Олена Бабенко і Богдан Ступка у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kp.ua
Олена Бабенко назавжди запам’ятала свою першу зустріч з українським актором Богданом Ступкою, якого затвердили на роль генерала, батька її героїні. Актриса згадувала: «Коли він приїхав до Москви на пробу гриму та костюмів, я зайшла в акторський цех. Ступка сидів у майці, тренувальних штанях… Нас представили один одному: «Альона, це Богдан Сильвестрович Ступка, твій ТАТО! А це Олена Бабенко, ваша ДОЧКА!» «Па-а-апочка!» – закричала я, а він посміхнувся і по-свійськи вимовив: «До-о-оча!» Я села до Ступці на коліна, і нас сфотографували. Знімок у мене вдома зберігається… Він дуже швидко змінюється, може грати що завгодно. Майстер вищої категорії. Вчитися і вчитися у такого метра!».
Олена Бабенко та Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: krimoved.crimea.ua
Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: 7days.ru
Зйомки проходили важко, кожну сцену довго репетирували і знімали по кілька дублів. Богдан Ступка зі сміхом розповідав, як з десяток дублів пив портвейн склянками, а потім ледве стояв на ногах. А от Олені Бабенко було не до сміху – сцену в кабінеті генерала, де Віра визнається батькові в тому, що вагітна, а він у відповідь б’є її по обличчю, знімали 18 дублів! Режисер не дозволяв знімальній групі розслаблятися і відволікатися, у деяких акторів навіть траплялися нервові зриви. Під кінець зйомок Ігор Петренко зізнався: «У мене таке відчуття, ніби ми протягом двох років щодня здавали прем’єру вистави».
Кадр з фільму *Водій для Віри*, 2004 | Фото: krimoved.crimea.ua
Кадр з фільму *Водій для Віри*, 2004 | Фото: krimoved.crimea.ua
Події у фільмі розгортаються в 1960-х роках, у часи хрущовської відлиги, на дачі генерала Сєрова в Криму. Зйомки проходили в Севастополі та його околицях, селищах Алсу і Кача. Відповідне житло для генерала шукали протягом декількох місяців. Чухрай об’їздив весь Крим, переглянула величезну кількість пансіонатів, баз відпочинку та приватних дач. Пошуки тривали до тих пір, поки хтось йому порадив не заглянути в порожній дитячий санаторій, який розміщувався в особняку XIX століття. Раніше він належав балерини Ольги Лепешинської, а в часи ВВВ там базувався штаб Балаклавського партизанського загону.
У масовці знялися моряки Чорноморського флоту | Фото: krimoved.crimea.ua
«Дачу генерала» довелося переробляти не тільки всередині, але і зовні. Почали з дороги: замість прийшов в непридатність асфальту насипали гравій, спеціально запрошені дизайнери розбили перед будинком клумби, квіти для яких розшукували в радіусі 100 км навколо Севастополя. А оскільки пошити вбрання для героїв епохи 1960-х рр. із сучасних тканин було неможливо, одяг для них шукали на «блошиних» ринках Севастополя. До роботи також залучили кравців севастопольських ательє, які в 1960-х рр. шили офіцерські мундири. В якості консультантів залучили колишніх кадрових військових, а в масовці було задіяно 1500 моряків Чорноморського флоту.
*Адміральський* катер | Фото: krimoved.crimea.ua
Кадр з фільму *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kino-teatr.ru
Перший показ «Водія для Віри» відбувся на «Кінотаврі» в 2004 р. Фільм став абсолютним тріумфатором кінофестивалю – він отримав головний приз і здобув перемогу ще в 3-х номінаціях. А після цього зібрав цілу колекцію престижних кінопремій: «Золотий орел», «Ніка», Гран-прі Онфлерского фестивалю російського кіно, Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мінську.
Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kino-teatr.ru
Незважаючи на абсолютний успіх фільму на кінофестивалях, в прокаті він не виправдав очікувань – при бюджеті в 3 млн доларів «Водій для Віри» зібрав в кінотеатрах трохи більше 2 млн. А кінокритики обрушили на режисера шквал претензій: його звинувачували в невиразною драматургічної основі фільму, в перевантаженості подіями, в недостовірності характерів, відсутність психологічних мотивувань, в історичних неточностей і т. д. Багатьом глядачам була незрозуміла суть морального конфлікту в фільмі і незрозумілий характер героя Ігоря Петренка. Багато виходили з кінотеатрів в подиві – а любив Віктор Віру? Сам для себе актор відповідав на цей запитання так: «Кохання там не було. Було спорідненість душ. Віктор розуміє, що Віра так само самотня, як і він сам». А Павло Чухрай говорив: «Мені нецікаво робити кіно про правих і винуватих, мені не подобається в мистецтві чорне і біле. Людина – складне суперечливе створення. І мені хочеться про це весь час розповідати». Але все це залишилося за кадром, а глядачам належало зробити власні висновки.
Кадр з фільму *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kino-teatr.ru
Восени 2004 р. «Водій для Віри» потрапив у список претендентів на «Оскар» в номінації «Кращий іноземний фільм». Фільм висувався як номінант від України – за правилами «Оскара», країна може претендувати на нагороду, якщо над фільмом працювали українці і він був там представлений в кінопрокаті. «Водія для Віри» знімали українські та російські кінематографісти на території України, головну роль зіграв український актор Богдан Ступка. Міністерство культури України отримало офіційне підтвердження того, що фільм потрапив до числа претендентів на «Оскар», але до участі в конкурсі він у результаті так і не був допущений. Його дискваліфікували з-за того, що фільм від України був російською мовою, і режисер і більшість акторів були росіянами. Комітет «Оскара» вважає це грубим порушенням правил.
Ігор Петренко у фільмі *Водій для Віри*, 2004 | Фото: kino-teatr.ru
Ще однією відомою роботою Павла Чухрая став фільм «Злодій»: Як з’явився один з найбільш касових кінохітів 1990-х.
Thanks!
Our editors are notified.