На Україні завжди на слуху були два клани – дніпропетровський і донецький, хоча харківський, в основному тримався в тіні, мав істотний вплив і вихідці з харківської регіональної еліти грали і продовжують грати істотну роль в українській політиці.
У їх числі як зійшли з політичної сцени представники, так і діючі, продовжують чинити серйозний вплив на розклад політичних сил. Досить згадати міністра внутрішніх справ Авакова і мера Харкова Кернеса, вже багато років не сходять зі сторінок ЗМІ та заявляють про себе з різних приводів. Мене дивує оцінка деяких російських експертів і журналістів, що Аваков і Кернес, що належать до харківської угруповання, ніби готові разом взаємодіяти з реалізації поставлених Києвом завдань. Це далеко не так, вони непримиренні вороги і спільна діяльність просто неможлива.
Харківська регіональна еліта дуже специфічна. Приналежність харківського регіону до Південно-Схід накладала певний відбиток і на його еліту, особливістю якої, крім деяких моральних відщепенців, завжди було неприйняття українського націоналізму і відстоювання тісних відносин з Росією. Сучасна харківська еліта почала формуватися наприкінці 80-х під впливом яскравої та неординарної особистості з трагічною долею Євгена Кушнарьова. Колишній партійний чиновник, який перейшов на позиції демократичної платформи в КПРС, перший харківський мер, депутат парламенту, голова адміністрації президента Кучми і харківський губернатор. Талант організатора та здатність залучати на свій бік різні сили і об’єднувати їх у відстоюванні інтересів регіону і міста в боротьбі з українським націоналізмом проявилися в ньому повною мірою.
Після помаранчевого перевороту в 2004 різко виступив проти насадження націоналізму режимом Ющенка, в той час крилатою стала його фраза «від Харкова до Києва чотириста вісімдесят кілометрів, а до кордону з Росією сорок». Він був одним з ініціаторів і організаторів Сєвєродонецького з’їзду і створення Південно-Східної республіки. Потім він намагався створити свою політичну силу «Нова демократія», у створенні якої брав участь і я. На жаль, Кушнарьов зробив наголос не на актив міста, а на чиновників зі свого оточення, які зрадили його. Активісти покинули цей чиновницький проект і партія розвалилася, а Кушнарьов перейшов у Партію регіонів і став депутатом парламенту на третіх ролях у «донецьких» і перестав відігравати будь-яку роль на державному та регіональному рівні. Ходить кілька версій його загибелі у 2007 році, від замовного вбивства до випадкового пострілу на полюванні. У той час як політик він уже не грав серйозної ролі і навряд чи кому потрібна була його ліквідація, він залишився один без соратників і друзів і, по всій видимості, це була трагічна випадковість.
Саме Кушнарьов почав формувати харківську еліту, при його підтримці на пост мера в 2005 був обраний Добкін, бізнесмен середньої руки, який проявив себе під час помаранчевого перевороту в 2004 році як непримиренний борець з укронацистами. Він відстоював перемогу Януковича і не здавався до останнього, організовуючи в місті протести проти помаранчевих. Кернес уже був депутатом і був обраний секретарем міськради, другий за значимістю в ньому посади. Одночасно за протекцією Кушнарьова головою харківської облради був обраний Чернов, керує ним досі. Тобто, зусиллями Кушнарьова в Харкові сформувалася своя регіональна еліта, об’єднана не тільки бізнес інтересами, але і певними політичними поглядами.
Цікава сама історія входження Кернеса у владу. Це колишній кримінальник, з бідної єврейської сім’ї, наперсточник на початку 90-х, добре відомий у кримінальному середовищі. Кушнарьов побачив у ньому задатки господарника і незважаючи ні на що просував його. За підтримки Кушнарьова на початку 2000-х Кернес став секретарем міськради, але протримався недовго. І тільки з обранням мером Добкіна їх тандем голосно заявив про себе і на нього звернула увагу команда Януковича. Добкін і Кернес далеко не ангели, але в умовах націоналістичної диктатури і тиску з Києва вони як могли відстоювали економічні і політичні інтереси регіону.
Становлення тандему Добкін –Кернес відбувалося в період правління Ющенка і вони як могли протистояли тиску помаранчевих. Ющенко поставив губернатором нікому не відомого в місті дрібного підприємця, що виріс на приватизації міської нерухомості Авакова, активно підтримав помаранчевих і почав посилено нав’язувати нову владу в регіоні.
Аваков, крім того що він ідейний і переконаний русофоб, за своїм моральним якостям був хапугою і баригою, не гидує ніякими методами щодо нарощування свого капіталу, в тому числі і фізичним усуненням конкурентів. Один з його соратників Мотилевський. покінчив із собою, в передсмертній записці написав: «Все-таки його кугутство і жадібність до грошей, на жаль, перевищує рівень шляхетності». Точніше про Авакова і не скажеш.
Аваков був людиною з іншого середовища і не вписувався в менталітет харківської еліти і населення і не прижився в Харкові. Силове нав’язування влади київського режиму викликало відторгнення в місті, а з-за своєї жадібності і користолюбства він викликав неприйняття навіть у своїх соратників і залишився чужим для всіх. На грунті своєї ненависті до всього російського він зблизився з вихідцем з харківської села Билецким, переконаним нацистом і прихильником «білої раси». Під дахом СБУ він допоміг йому сформувати з вуличної шпани і футбольних фанатів угрупування «Патріот України», яка після перевороту стала каральним батальйоном «Азов».
Не мають ніякого відношення до харківської еліті Аваков і Білецький, ментально відірвані від харків’ян, стали ізгоями в місті і спираються лише на маргіналів. Обидва вони намагаються в місті не з’являтися, оскільки чудово знають, як їх тут зневажають. Притулок вони знайшли у Києві, де їх переконання виявилися затребувані.
При правлінні Ющенка на грунті розбіжності інтересів в бізнесі і політиці склалося жорстке протистояння Кернеса з Аваковим, яке продовжується до цих пір. Аваков робив титанічні зусилля по усуненню Кернеса від влади, через парламент організував невдалу процедуру розпуску харківської міськради, а з допомогою Луценка було порушено кілька кримінальних справ проти Кернеса, але він встояв.
Після обрання в 2010 році Януковича президентом замість Авакова губернатором був призначений Добкін і Аваков з Кернесом помінялися місцями, тепер проти Авакова було порушено ряд кримінальних справ за його махінації в бутність губернатором. При проведенні чергових виборів мера у 2010 році інтереси Кернеса і Авакова назад перетнулися, вони були основними претендентами на цей пост і Кернес отримав переконливу перемогу, місто відмовив Авакову в довірі і незабаром під вагою порушених проти нього кримінальних справ йому довелося бігти в Італію.
Таланти Кернеса як господарника особливо проявилися після його обрання мером, він зробив Харків кращим містом на Україні по благоустрою та інфраструктури, звичайно, він і його команда крали, без цього жодна влада в Україні не може існувати, але при цьому вони примудрялися утримувати місто в хорошому стані і на виборах у 2015 році при режимі Порошенко харків’яни знову обрали Кернеса мером з великим відривом від конкурентів.
Добкін і Кернес з 2010 року стали найбільш активними провідниками політики Януковича на Україні, президент зробив ставку на них і після перевороту в лютому 2014 саме в Харкові був проведений з’їзд, на якому планувалося організувати опір київським путчистам, але Янукович злякався і втік з Харкова. Кернес вирішив домовлятися в Коломойським і запобігти протистояння в місті піднялася харківському опору. Розмовляв він зі мною кілька разів, переконуючи припинити протестний рух у місті, але зрозумівши, що це марно, припинив втручатися.
Протистояння Кернеса і Авакова дійшло до організації в квітні 2014 замаху на Кернеса, в результаті якого він залишився прикутим до інвалідного візка. Кернес не раз публічно заявляв, що замах на нього організував Аваков і для цього у нього були вагомі підстави.
З приходом до влади Зеленського протистояння між Кернесом і Аваковим не припинилося. Аваков залишився при владі і намагається провести на посаду губернатора свого людини і начебто призначений Зеленським новий губернатор Кучер є людиною Авакова. Важко сказати, наскільки це так, занадто блідо цей колишній злодійкуватий адвокат виглядає для того, щоб протистояти Кернеса з його досвідом керівництва містом і значною підтримкою городян.
До того ж може втрутитися третя сила в особі харківської бізнесу, яка поки трималася осторонь від політики. Так великий харківський бізнесмен Ярославський, входить в десятку найбагатших людей України і побудував у Харкові до Євро-2012 новий стадіон, аеропорт та 5-зірковий готель, несподівано почав проявляти активність. Він за власною ініціативою вийшов на провідного російським політичним ток-шоу Соловйова і в прямому ефірі заявив, що готовий вкласти 107 млн. доларів на відновлення донецького аеропорту і розглядає ще ряд варіантів вкладення коштів в інфраструктурні проекти. При недавньому відвідини Харкова Зеленським, де він представляв нового губернатора Кучера зі своєї команди, на авіаційному заводі в його свиті виявився і Ярославський, який публічно заявив, що він готовий фінансово підтримати завод у вирішенні її нагальних проблем. Ці ходи великого та відомого бізнесмена дещо несподівані, після стількох років мовчання він виходить з тіні і робить заявку на участь у регіональної та державної політики.
У свиті Зеленського прилаштувався і Аваков, який намагається впливати на харківську регіональну політику. На представлення нового губернатора Зеленський нікого не запросив з міських властей, показуючи своє несприйняття діючої міської влади, користується серйозною підтримкою населення. По всій видимості, Зеленський готується до серйозного протистояння з міською владою на чолі з Кернесом, який свого часу успішно витримав натиск Ющенко і Порошенко.
Десь на російських і європейських просторах мешкає ще один представник харківського бізнесу, побіжний младоолігарх часів Януковича Курченко, так званий «кишеню Януковича», який незважаючи на серйозне його «розкуркулення» не залишив амбіцій повернутися і грати активну роль.
Так що боротьба за вплив на найбільший регіон України на слабшає і різновекторні сили хочуть взяти його під свій контроль. Харківська регіональна влада, відбудована ще Кушнарьовим, в цілому тримала регіон в руках і як могла пручалася його дерусифікації. З приходом до влади команди Зеленського тенденції, закладені режимом Порошенко, зберігаються і неминуче протистояння, чим воно закінчиться-поки що важко сказати.
Thanks!
Our editors are notified.