Зеленський продовжує грати клоуна, але вже в ролі президента

Україна перетворюється на європейське Сомалі

Як з’ясувалося, через місяць після перемоги на виборах і через три дні після вступу на посаду нового президента України Володимира Зеленського, його партія «Слуга народу» вибрала своєю ідеологією лібертаріанство. Про це повідомив радник президента і його представник у Верховній раді Руслан Стефанчук.

А що, цікаво! Уявляєте, 73% виборців проголосували за «молодого і перспективного» (точніше – за анти-Порошенко), і тільки через місяць з’ясували, хто він за політичної орієнтації. А він виявився лібертаріанцем. А якби він виявився комуністом, агентом ФСБ, або ваххабітів, прости, Всевишній?

Це ще не найгірший варіант. Буває і так, що хтось йде на вибори як лівий інтернаціоналіст, а після двадцяти років перебування у влади виявляється буржуазним націоналістом. А тут, був невідомо ким, а через місяць став лібертаріанцем. Нормально так.

Ось він, типовий результат голосування за принципом «проти». Голосуємо проти «шахраїв і злодіїв», проти економічного спаду, проти всього поганого, а «за» – дізнаємося згодом. При цьому те, за що проголосували, може виявитися ще гірше, ніж те, проти чого голосували. Так часто буває, але я поки не стверджую, що в даному випадку саме так. Такі висновки робити рано.

Зараз краще поговорити про те, що ця заява означає для українських виборців, і взагалі, для всіх зацікавлених. Насмілюся припустити, що за великим рахунком – нічого. Нічого принципово нового.

Слід зауважити, що обрання політичної ідеології через місяць після перемоги на виборах побічно підтверджує припущення, що сам Зеленський не розумів, у яку гру його втягнули. Він не розраховував перемогти на виборах, і не думав, що буде робити в разі перемоги. Тепер, коли треба щось сказати народу, якісь добрі порадники нарадили йому оголосити себе лібертаріанцем. Не виключено, що за пару днів до цього ніхто в партії «Слуга народу» такого слова не знав.

Треба сказати, що для Зеленського ідея непогана. Головне – сподобається західним партнерам. Там це слово люблять. Населення, якщо зрозуміє що таке це лібертаріанство, буде в повному шоці. Але воно не зрозуміє. Через кілька днів яскраве заяву радника президента подзабудется, і обговорювати будуть конкретні дії Зеленського, без всякої прив’язки до лібертаріанства.

Саме по собі лібертаріанство є не стільки політичною теорією, скільки пропагандистської концепцією і особистою життєвою позицією деяких яскравих сферичних індивідуумів у вакуумі. Його призначення – підтримка міфу про «невидиму руку ринку» та інших пропагандистських дурниць, покликані замаскувати управління економікою і взагалі всієї життям людей в західному ліберальному суспільстві. З допомогою таких міфів, як лібертаріанство, підтримується переконаність простого західної людини в тому, що ним ніхто не керує.

Для незахідних країн лібертаріанська політика є інструментом роззброєння держав перед організовано чинним Заходом. І не те, щоб в цих країнах ніхто не розуміє, як їх грабують. Розуміють, але одні мовчать, так як мають з цього свій гешефт, інші – придушені силою, а більшість слухає казки про лібертаріанство. Для цього воно й треба. Як вірно помітив один з телеграм-каналів, найбільш показовий результат послідовно лібертаріанської політики – це Сомалі. Закон джунглів – хто смів, той і з’їв.

Власне, Україна і так йде по шляху Сомалі. Просто в України дещо інша історія, інша «база», так сказати. До рівня Сомалі їй ще падати і падати. Але якщо згадати, що дісталося Україні у спадок від СРСР, і що вона являє собою зараз, – тенденція очевидна.

Лібертаріанство на Україні перемогло вже давно. І неважливо, що це слово так гучно не вимовляли. Держава там послідовно самоусувається від захисту інтересів народу. Люди надані самі собі. В результаті одні зубожіють, інші їдуть, а найсильніші підминають суспільство під себе. Це ми і називаємо олігархією.

Коли держава реально, а не на словах самоусувається від управління, можливі різні варіанти розвитку подій, але все – погані. Влада при цьому може потрапити в руки одного угруповання, тоді це буде тиранія. Це Україні не загрожує, так як угруповань там багато, і свідомо домінуючою немає.

На Україні владні угруповання борються за доступ до ресурсів країни і до інших можливостей, які дає контроль над рештками української держави. Багато хто помилково приймають цю ситуацію за демократію. Так, демократія коли-то на Заході народилася з такої ж ситуації. Але це було давно. Влада з тих пір навчилася витончених методів боротьби зі справжньою демократією, і більше такої помилки не допустить.

Тим більше, що більшість населення України нікому, крім них самих, не потрібно. Промислові товари для Заходу китайці роблять, продовольство вирощують голландці. Або, хто ще вірить в те, що Захід хоче когось просто облагодіяти по доброті душевній? Такі ідеї були поширені в кінці 1980-х і на початку 1990-х. Але вже пора прозріти.

Можна подякувати партію «Слуга народу» за чесність. Ми не сумніваємося, що лібертаріанський курс на перетворення України в європейську Сомалі продовжиться. Питання, власне кажучи, є тільки один – з якою швидкістю потенційна східноєвропейська Франція опуститься до рівня африканського Сомалі?