У пошуках Володіних пріоритетів

Команда Зеленського серед своїх перших конкретних досягнень називає встановлення нової форми звернення до президента – по імені. Звертатися по батькові нині не в моді, не по-європейськи і якось звучить архаїчно. З іншого боку, президентські аналітики прекрасно розуміють, що набагато краще, коли тебе просто називають по імені, ніж криють по матері. І тому на чолі кута в діяльності глави держави стоїть банальний піар.

Президент продовжує експлуатувати медіаобразу «сусіда по сходовій клітці», регулярно з’являючись заспаним і неголеним в іконці смартфона, довірливо гнусавя співгромадянам «про наболіле». Кошерні вогники вселенської туги, часом проблескивающие в глибині очей гаранта, ріднять його з мільйонами простих українців, які мріють протягнути до зарплати. А бадьора усмішка успішного пофігіста, в свою чергу, посилає позитивний сигнал «середнього класу». З яким виразом обличчя Зе спілкується з олігархами, залишається за кадром.

Тим не менш окремим людям, які пережили всі 144 реформи Порошенко, не терпиться дізнатися про масштабні плани перетворення країни авторства нового президента, які досі старанно огортаються завісою таємниці. Зрозуміло, що до парламентських виборів «слугам народу» треба за всяку ціну живити надії і фантазії своїх «господарів», щоб зібрати максимальні електоральні вершки. Але логіка політичного процесу змушує потихеньку «колотися» і видавлювати на публіку скупі і завуальовані натяки обіцянки.

Ще на початку травня серед пріоритетів перших 100 днів роботи майбутнього президента Зеленського його соратник Олександр Данилюк назвав боротьбу з корупцією («перезапуск» антикорупційних органів) і наведення порядку в судовій системі («перезапуск набору та атестації суддів»). Також у плані також була «реформа СБУ і створення Служби фінансових розслідувань». Суть інших ініціатив він розкривати не став, зазначивши лише, що «є ще багато новаторських ідей. Наприклад, як буде працювати Адміністрація президента».

Нарешті, представник президента в парламенті Руслан Стефанчук на 20-й день після інавгурації розповів про чотирьох фундаментальних цілях президента на перші 100 днів: реформування діяльності президента як інституції; комплексний аудит держави; внесення законопроектів з питань судової системи; законодавчі ініціативи з антикорупційної політики.

При цьому Стефанчук поетично порівняв президента з шаховим королем – «фігура дуже важлива, але ходить тільки на одну клітинку». І поскаржився, що для отримання повноти влади після парламентських виборів, тактичної завданням «команди Зе» є захист «вибору людей». Ну а потім вже нібито суспільству буде представлена повноцінна програма масштабних дій нової влади.

Виникає резонне питання, в чому ж був вибір людей? Не треба бути пророком, щоб побачити в консолідації більше ніж 70 відсотків виборців повне заперечення п’ятирічки Порошенко і запит на альтернативний шлях розвитку, якщо це слово ще взагалі застосовується в сучасній Україні. Два ключових чинники такої альтернативи: відновлення економіки і світ на Донбасі – тісно взаємопов’язані між собою. Але саме на ці питання команда Зеленського не знаходить належної відповіді та до пріоритетів їх не відносить.

Можливо, не вистачає громадської підтримки? Так адже не скажеш. Зокрема, з 13 по 21 червня Український інститут соціальних досліджень ім. А. Яременка та центр «Соціальний моніторинг» провели опитування на тему відносин України з Російською Федерацією. 40,4% учасників опитування вважають, що заради встановлення миру на сході країни президент Зеленський, безумовно, повинен вступити в прямий діалог з Росією. 30% вважають, що скоріше повинен піти на переговори. Отже, ті ж 70% населення в цілому активні зусилля, спрямовані на переговори і пошук компромісу, підтримали б.

Натомість гарант конституції заносить собі в актив ряд різноспрямованих дій, насилу поєднуються з можливістю досягнення міцного перемир’я. Так, серед широко розрекламованих 20 перших «перемог» Зеленського на посаді президента знаходимо: відновлення повноцінної роботи ТКГ в Мінську; отримання від західних лідерів підтримки позиції України в питанні звільнення полонених і санкційного тиску на Росію; домовленість про відновлення нормандського формату переговорів; «чіткий» відмова від переговорів з сепаратистами»; презентацію західним інвесторам стратегії відновлення Донбасу, починаючи з деоккупированных територій.

У сукупності згадані «заходи» виглядають, м’яко кажучи, безглуздо. Складається враження, що у Зеленського поки не розуміють і оцінюють, наскільки теми протистояння з РФ і спекуляції на війні залишаться виграшними і цікавими для американських друзів. Візити президента в Берлін і Париж однозначно дали зрозуміти, що європейські лідери не бачать альтернативи Мінську. Але так було і при Порошенко. Чи зміниться щось зараз? Очевидно, що про це домовляються не в Києві. Тому Зеленський і вичікує, навіть жертвуючи деякою часткою внутрішньої підтримки.

З іншого боку, глава президентського офісу Андрій Богдан прямо говорить про те, що команда Зе перебуває у пошуку власного посередника для ведення переговорів з Росією, зокрема, щодо питання звільнення заарештованих моряків. Кажуть також, що доріжку до Москви, кожен по-своєму, намагаються протоптати «флагмани українського бізнесу. З цим також може бути пов’язана невиразність і невизначеність «східного» курсу Зе. Втім, для розминки Зеленський міг би поки потренувати свої дипломатичні навички на переговорах хоча б зі своїм хорошим знакомцем Олександром Масляковим. Але і тут поки активності не спостерігається.

Що ж тим часом відбувається на інших, дійсно пріоритетних напрямках? Нам повідомляють про те, що Зеленський почав перезапуск судової реформи. Для цього в середині червня було прийнято рішення створити експертну групу для оцінки результатів проведеної судової реформи» Порошенко і підготовки законодавчих і практичних кроків для невідкладного вирішення проблем функціонування судової гілки влади.

При цьому в команді Зеленського акцентують увагу на несправедливості винесених місцевими судами рішень і натякають на необхідність подальшої боротьби за чистоту суддівських лав. При цьому якось не береться той факт, що українська Феміда не тільки вражена корупцією, але і фактично паралізована з-за гострого дефіциту кадрів. До того ж судові позови стали для більшості населення досить дорогим задоволенням. Хоча і в інших соціально-економічних сферах європейські стандарти на Україні почали впроваджувати з підняття розцінок, що, напевно, експертів-лібертаріанців Зеленського зовсім не дивує.

Анонсуючи реформу СБУ і призначаючи рулити «конторою» свого друга дитинства Ігоря Баканова, Зеленський приділив особливу увагу тому, що спецслужба повинна бути декомерціалізована, тобто позбавлена невластивих їй функцій втручання в економіку. Одночасно була поставлена оперативна завдання розібратися з контрабандою, що відноситься до функцій СБУ лише частково (культурні цінності, зброю, наркотики) і тому викликає подив у фахівців.

Разом з тим має Зеленський політичну волю звільнити СБУ від фактично укоріненою повинності здійснення політичних репресій, залишається неясним. У долі заарештованих за роки війни політичних ув’язнених нічого не змінюється. А сам Зе старанно обходить цю тему стороною (справедливості заради варто відзначити, що ніхто його особливо про це і не питає).

Перезапуск антикорупційних органів органічно лягає в канву погодженого з західними друзями ще в часи Порошенко курсу декоративних реформ. «Ми всі знаємо, що не всі новостворені антикорупційні органи були достатньо ефективними. Нам відомо, що НАПК має багато проблем і була не в змозі організувати роботу з верифікації е-декларацій державних чиновників. До САП також іноді були питання про діяльності. Тому нам здається цілком нормальним, що нове керівництво країни дає сигнал до перезавантаження діяльності антикорупційних органів», ― каже посол ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі.

З іншого боку, проблема «перезапуску» дозволяє команді Зе плавно з’їхати з теми посадок високопоставлених корупціонерів, так активно просувається в ході передвиборної агітації. На пряме запитання: «Коли будуть сидіти чиновники?» ― лідер партії “Слуга народу” Дмитро Разумков відповідає: “Коли запрацює система, коли “посадки” не будуть відбуватися в ручному режимі. Потрібно змінити судову систему, перезапустити антикорупційні органи». Як мовиться, всім спасибі, всі вільні…

Так і на інших напрямках «похідний обоз» Зеленського розгортається повільно і зі скрипом. Позначається кадровий голод (не плутати з кількістю бажаючих взяти участь і порадити) і відсутність політичного досвіду новоспеченого гаранта. Але мало-помалу Зе «і його молода команда» пробують підминати під себе потенційно прибуткові напрямки. Зокрема, мізкують над життєво важливими пріоритетами на майданчику РНБО.

«За Укроборонпрому багато ідей. Ми повинні забезпечити нормальне корпоративне управління, для цього повинен бути сильний наглядова рада і професійний менеджмент… Ще важливий момент – реформа повинна проходити із залученням громадських діячів, обов’язково. Тому що стільки негативу накопичилося в цій сфері, що ніхто не буде вірити, що можливі реальні перетворення». Данилюк пообіцяв залучати українських фахівців, так і західних консультантів. «І такі експерти вже є – ми финализируем переговори з американцями. Вони хочуть нам допомогти, тому що потужні армія і ВПК – це питання виживання України», ― заявляє глава РНБО.

Що ж. З вірою в те, що «бог не видасть, свиня не з’їсть» і триває робота президентського офісу, в якому не по роках розумні дядьки і тітки шукають способи сполучення життєвих інтересів українських олігархів, західних реформаторів і місцевих «активістів» під либертарианским соусом. І з кожним днем посилення політичної та економічної кризи ці люди наближаються до власного світлого майбутнього. Чого й іншим українцям щиро бажають!

До речі, сам Зеленський також не сидить склавши руки. До всього іншого, за перший місяць роботи він «розвіяв міфи про дефолт» і «відкрив вулицю Банкову для людей». Ні дати ні взяти – справжній добрий чарівник! Такий собі український Гаррі Поттер на зорі блискучою президентської кар’єри…

Войцех Михальски