В кінці січня 1969 року молодший лейтенант вирішив Радянської армії боротися з системою. Вражений злиденним життям радянських людей у глибинці, він вважав, що головне джерело всіх бід – Брежнєв, а тому його досить усунути, аби життя в країні заграла новими краснами.
Геолог-романтик проти радянської влади
Ленинградцу Віктору Івановичу Ільїну не пощастило, він народився в сім’ї запійних алкоголіків в кінці 1947 року. Післявоєнний Ленінград, хоча і повільно, але все ж оживав, люди поверталися до звичного життя. Це і врятувало Віктора від голодної смерті в рідному домі. Батьки не звертали уваги на плач дитини, залишаючи його одного на тривалий час. Зрештою, маленького і худого Вітю помістили в будинок маляти. А його біологічні мати і батько були позбавлені батьківських прав. Але довго в казенному домі дитина не пробув. У його житті сталася подія, про яку мріяли всі діти з дитбудинку – хлопчика усиновила бездітна пара.
Нові батьки не говорили Віті, що він прийомний. А оскільки вони усиновили його у віці двох років, в пам’яті Ільїна не збереглися образи ні його біологічних батьків, ні будинку малятка. Але в підлітковому віці Віктор все ж дізнався правду. Постаралися небайдужі сусіди, який йому про це розповіли.
Леонід Ілліч Брежнєв./Фото:
Новина Віктор переживав дуже болісно, так і не зумівши оговтатися від психологічної травми. Він став замкнутим і відлюдькуватим. У школі друзів не було. Єдиною його віддушиною стало захоплення геологією. У шістдесятих роках минулого століття ця професія в СРСР була дуже романтизирована. Молодих людей вабили далекі землі і відкриття. Піддався цьому і Віктор. Але, на відміну від багатьох однолітків, після закінчення школи він вирішив не змінювати своєї мрії і вступив в топографічний технікум. Але часті виїзди на практику завдали хлопцеві ще одну психологічну травму. Йому, як геологу, довелося побувати в самій глухій провінції. І побачене Ільїна ошелешив. Він був упевнений, що в усьому Союзі люди живуть достойно. Але це було не так. Злидні сіл і специфічні місцеві жителі розбили рожеві окуляри Віктора. Він несподівано зрозумів, що партія бреше, коли розповідає про щасливе життя громадян. І тоді в його голові визрів план. Ільїн щиро вважав, що винуватець усіх бід – Леонід Ілліч Брежнєв. І тому він вирішив убити лідера країни.
Оскільки в технікумі була військова кафедра, то в армії Віктор отримав звання молодшого лейтенанта. Служба була Ільїну на руку, оскільки тепер він отримав доступ до вогнепальної зброї. Але спочатку Віктор вирішив діяти мирним шляхом. Він склав список реформ, які, на його думку, могли покращити життя пересічних громадян СРСР і відправив їх листом у Кремль на ім’я генсека.
Реформи були наївними і дилетантськими, оскільки в економіці Ільїн нічого не розумів. Він керувався душевним поривом, а не тверезим розумом. Природно, з Кремля йому ніхто не відповів. І тоді Віктор вирішив, що доведеться ліквідувати Брежнєва. Ільїн розумів, що його обов’язково заарештують і відправлять на суд. Це йому й було потрібно, оскільки там хлопець збирався публічно озвучити план розбудови держави.
Підготовка замаху зайняла в Ільїна приблизно рік. Перебуваючи на службі, він щодня читав всі газети, які тільки міг знайти. Завдяки публікаціям, хлопець був у курсі подій, що відбуваються в житті Брежнєва. З газет Ільїн дізнався, що двадцять другого січня 1969 року генсек повинен був зустріти космонавтів з кораблів «Союз-4» і «Союз-5», які повернулися на землю і привезти їх в Кремль. Це подія Віктор і вирішив використовувати для здійснення свого плану.
Стрілянина по-македонськи
Ільїн почав діяти вранці двадцять першого січня. Він вкрав з збройової кімнати два пістолети та набої до них. Потім втік з частини, скориставшись тим, що черговий благополучно заснув. Віктор непоміченим дістався до залізничної станції і сів на приміський поїзд, який доставив його до аеропорту Пулково.
Момент замаху./Фото: https://censoru.net
Здавалося б, усе, хлопця, одягненого у військову форму та ще й зі зброєю, точно затримає охорона. Але цього не сталося. Ільїн безперешкодно сів у літак і незабаром опинився в Москві.
Наступним кроком у його «шаховій партії» став візит до дядька, який жив у столиці. Родич – один з пунктів плану, оскільки був міліціонером. Дядькові Ільїн повідомив, що приїхав провідати його, оскільки зараз перебуває у відпустці. Той повірив і прийняв хлопця.
Вранці двадцять другого числа Ільїн пішов, прихопивши з собою міліцейську шинелю. І ось, дезертир вже біля Кремля. Він за секунди оцінив ситуацію, переконавшись, що все йде за планом. Накинув на себе шинелю і влився в потік правоохоронців, які заполонили весь простір біля Кремля. Оскільки міліціонерів було дуже багато, на нього ніхто не звернув уваги.
Дивно те, з якою точністю Іллі все розрахував. В оточенні він виявився буквально за кілька хвилин до того, як на дорозі з’явився кортеж. Якби він хоча б не на багато, план б провалився.
Оточення з міліціонерів захищало урядовий кортеж від численних роззяв, вобравшихся у Кремля. Люди хотіли на власні очі побачити і генсека, і героїв-космонавтів.
З’явилися машини в супроводі правоохоронців на мотоциклах. Коли кортеж наблизився до того місці, де стояв Ільїн, він вискочив з оточення, вихопив з кишені пістолет і відкрив вогонь. Стріляв він як справжній кілер – по-македонськи, тобто, з двох рук. Основний удар прийняла на себе друга машина, оскільки Віктор дізнався, що саме в ній завжди їздить Брежнєв. Але злочинець помилився. Саме в той день Леонід Ілліч зрадив своїй звичці. У другій за рахунком машині знаходилися космонавти: Олексій Леонов, Валентина Терешкова, Андріян Ніколаєв і Георгій Береговий. Одинадцять шлях зрешетили автомобіль, але загинув лише водій. Незначні поранення отримали Миколаїв та Береговий.
Раптово між машиною і Ільїним з’явився міліціонер Василь Зацепилов на мотоциклі. Стаж порядку встав на лінію вогню, закривши собою космонавтів. У цю ж мить Віктора знешкодили інші міліціонери. Зацепилов залишився живий, на щастя, куля його лише поранила.
Ільїн здався без опору. Він був упевнений, що покінчив з Брежнєвим. І подумки вже був на суді, викладаючи людям план своїх реформ.
Василь Зацепилов./Фото:
На першому ж допиті Ільїн довідався, що вбив водія, який поранив космонавтів і міліціонера, а Брежнєв перебував в іншій машині. Коли Віктор це почув, він не повірив, а потім впав в істерику. Знадобилася допомога медиків, щоб привести його до тями.
Самотній пенсіонер на околиці Ленінграда
За замах на генсека Ільїну безсумнівно загрожувала смертна кара. На суді його звинуватили в тероризмі, вбивстві, дезертирство і розкраданні зброї. Але… всупереч очікуванням самого злочинця до смертної кари справа не дійшла. Його визнали психічно хворим і відправили на лікування. При цьому, той же Юрій Андропов (голова КДБ) був упевнений, що з головою у Ільїна повний порядок. І причина тому – детально продуманий план замаху.
Трохи пізніше Віктор дізнався, чому його стали розстрілювати. Це йому пояснили один з міліціонерів. Виявилося, що страта злочинця могла погано вплинути на репутацію СРСР. Раз психічно здорова людина хоче вбити генсека, значить в країні є серйозні проблеми. Тому простіше було списати вчинок на душевну хворобу.
Спочатку влада, звичайно, взагалі хотіла приховати інцидент. Але не вийшло. Справа в тому, що зустрічати космонавтів приїхали не тільки радянські журналісти, але й зарубіжні. І коли Ільїн здійснив замах, вони негайно повідомили про це. Про злочинця дізнався весь світ. І всім було зрозуміло, що дезертир хотів вбити саме Брежнєва, а не космонавтів. Правда, радянська сторона зробила деякі спроби, щоб версія з замахом на Леонова, Терешкову, Миколаєва і Берегового стала офіційною. Але на Заході від неї відмахнулися.
Цікаво ось що: в самому Радянському Союзі новина не викликала ніякого шоку або навіть подиву. Народ поставився до спроби вбивства Брежнєва абсолютно спокійно. А невдовзі на цю тему стали з’являтися анекдоти. Наприклад, ось такий:
«Про замах на Брежнєва розповіли Будьонному. Той питає:
— Ну і як потрапили?
— Ні, Семен Михайлович.
— Я завжди говорив: треба шашкою!»
Ільїн в наші дні./Фото:
Що ж стосується Ільїна, то він близько двадцяти років перебував на примусовому лікуванні в різних клініках. Відпустили його в дев’яностому. Більш того, злочинцеві виділили від держави невелику квартиру на околиці Ленінграда і призначили пенсію. ВІН живий досі. Живе один, практично ні з ким не спілкується. І про свій вчинок воліє не поширюватися. Зараз Віктору Ільїну сімдесят два роки. І дивлячись на нього, не повіриш, що багато років тому цей чоловік намагався змінити долю цілої держави убивши Брежнєва.
Thanks!
Our editors are notified.