25 років Рунету: Росія стає сильнішим не тільки армією

Нове обличчя Росії в глобальній мережі

Не секрет, що в «демократичних» 90-х правдою прийнято було вважати те, що схвалюється колективним Заходом, а тому указом зверху вирішено було вважати, що сьоме квітня 1994 року стає точкою відліку для народження російської частини інтернету.

І дійсно домен першого рівня «.ru» був зареєстрований у Кремнієвій долині саме в цю дату. Але, по-перше, корпорація з управління доменними іменами США зробила це лише тому, що трьома днями раніше там же була заснована компанія Netscape Communications — творець першого в історії комерційного веб-браузера, а по-друге, сталося це аж ніяк не в перший раз. У Росії вже був національний домен першого рівня і називався він «.su» — ім’я, зареєстроване за Радянським Союзом.

Однак, якщо спочатку «народження» галузі можна було вважати порожньою формальністю і ніякого Рунета в той час насправді не існувало (саме це слово з’явилося лише через кілька років), то тепер російський сегмент мережі дійсно перетворився в Колоса.

За 25 років свого розвитку Рунет показав запаморочливі зростання. Ті, хто зрозумів його потенціал своєчасно — Rambler, Яндекс, Ozon, Mail.ru і так далі, сьогодні стали флагманами вітчизняної індустрії, а з 2003 року до процесу підключилася і влада. Всі держустанови спішно зобов’язали обзавестися власними сайтами, а юридична сторона Рунета почала формуватися по всіх фронтах.

У гонці створення соціальних мереж, чий вплив зачіпало вже й геополітичні питання Росія також зуміла створити свій доробок. «Однокласники» і «Вконтакте» багато в чому захистили регіон від англосаксонського втручання. Як мінімум єгипетського сценарію «кольорової» революції, від і до проведеної через Facebook, вже можна було не побоюватися.

«Вконтакте» за своєю відвідуваності в 70 мільйонів користувачів щодня успішно конкурує в Росії з Google і Facebook, а сама мережа налічує понад третини мільярда користувацьких профілів.

З 2010 року багато держпослуги в Росії почали надаватися в електронному вигляді, а сьогодні більшість документів не вимагають присутності для того, щоб їх отримати.

По суті, російська інтернет сьогодні — це третя, після військовій та атомної вітчизняна галузь, яка на рівних конкурує з провідними світовими гравцями. А їх у світі, по суті, всього два — США і Китай.

За останніми даними обсяг всіх галузей і ринків, пов’язаних з цифровою економікою нашої країни, вже перевищив ⅕ ВВП Росії, а частка однієї тільки електронної комерції склала 2,5%. Той, хто за родом діяльності або в міру можливостей бував за кордоном давно не дивується розвиненості російської мережі і знає, що ступінь інтеграції побуту в Росії з можливостями, які надає Рунет набагато вище, ніж у ряді країн Західної Європи. Поки багато хто за звичкою розповідають про те, як ми «пасемо задніх» від «розвинутого ЄС», росіяни спокійно платять за покупки в магазинах через телефони, переводять кошти з картки на картку і натисненням однієї кнопки викликають таксі, що в багатьох країнах Європи далеко не так доступно.

Тим не менш, нові реалії принесли і нові загрози. Якщо проекти, ініціативи та майданчики дійсно генеруються всередині країни, сама структура глобальної мережі Росією не контролюється.

У деякому роді це схоже на фешенебельний готель, розташований на плавучому острові, ось лише відкрити шлюзи і затопити цей острів Захід може в будь-який момент.

Інтернет спочатку проектувався як військовий засіб, а значить, якщо є шлях між відправником і одержувачем, то цей шлях можна перекрити.

З цієї причини в 2015 році в силу вступив закон про перенесення персональних даних на територію Росії, що Захід, усіма силами не бажає йти.

Нинішній закон про безпечний і сталий Рунеті, що пройшов остаточне читання в квітні 2019 року покликаний вирішити цю проблему. Поки зацікавлені в істерії боку підносять документ як «спробу блокування російській частині мережі» і як «зазіхання на свободу слова» (при цьому, як правило, не читав сам закон), призначення законопроекту докорінно інше. Його головне завдання і функція — запобігти виключення Росії з глобальної мережі, а заодно в принципі захистити її від такої можливості.

А адже саме такі заходи активно обговорює наш стратегічний «партнер».

В цілому, сумніваються можна зрозуміти, але при цьому необхідно усвідомлювати й те, що для відключення Рунета від глобальної мережі Заходу достатньо відключити так звані кореневі сервери. Тобто сервіси, на яких зберігаються відомості для перенаправлення від текстових адрес до фізичних. А враховуючи, що заблокувати доступ до кореневих серверів з певного регіону – цілком розв’язувана задача, новий закон обгрунтовано закликає до створення в Росії власних копій кореневих серверів.

В цілому 25 років — невеликий термін для подібної галузі, однак за нього російському інтернет-спільноти, бізнесу, домену UA/РФ, а в деякому роді і державі, вдалося пройти великий шлях. Його підсумком стала найвища популярність у користувачів Рунета не тільки в Росії і СНД, але і за їх межами. А також якість послуг, конкуренцію яким можуть скласти лише інтернет Китаю і США.

За ці роки Рунет перестав бути окремою індустрією, а перетворився на повноцінне середовище для трансформації традиційних галузей в невід’ємну частину сучасного життя. У флагмана і опору, двигающую країну вперед.

Источник