Історія російського кінематографа бере свій початок в XIX столітті. Однак далеко не відразу російським кінематографістам того часу вдалося осягнути всі секрети нового виду мистецтва. Спочатку знімалися лише короткометражні документальні стрічки, але потім стали з’являтися і художні картини. Багато з них були екранізаціями відомих творів, а потім увійшли в історію вітчизняного кінематографа.
«Понизовая вольниця» («Стенька Разін»)
Кадр з фільму «Понизовая вольниця» («Стенька Разін»). / Фото: www.culture.ru
Цей фільм вперше показали на екрані 28 жовтня 1908 року. Це була екранізація невеликого фрагмента п’єси Василя Гончарова «Понизовая вольниця». У якийсь момент автор вирішив, що театральна постановка історичної билини вимагає оформлення ілюстраціями, які повинні бути живими, тобто рухатися. Але Олександр Дранков, взявся допомогти драматургу, переконав останнього в необхідності створення невеликого фільму.
Кадр з фільму «Понизовая вольниця» («Стенька Разін»). / Фото: www.gorpom.ru
Показ в театрі «Акваріум» викликав справжній фурор, адже за тими мірками фільми взагалі були ще в дивину, а в даному випадку вражав ще і масштаб. Олександр Дранков задіяв у зйомках масовки 150 осіб. Це було справжнє досягнення.
«Портрет»
Кадр з фільму «Портрет». / Фото: www.funkyimg.com
Дивно, але в дореволюційний час російські кінематографісти найбільше тяжіли до мелодрам, які користувалися успіхом навіть за кордоном. Правда, для іноземного глядача знімали зовсім інший фінал. Якщо росіяни дивилися фільми з важким фіналом, то закордонним любителям кіно пропонувалися до перегляду картини з тим же сюжетом, але щасливим кінцем.
Кадр з фільму «Портрет». / Фото: www.fastpic.ru
У середині 1910-х стали з’являтися кінофільми та інших жанрів. Одним з них став випущений в 1915 році «Портрет» за однойменною повістю Миколи Гоголя. Його називають першим російським фільмом жахів, хоча в «Кіно-бюлетені» за 1918 рік критики відзначили, що кінематографістам не вдалося повною мірою відобразити складний психологічний сюжет повісті.
«Пікова дама»
Кадр з фільму «Пікова дама». / Фото: www.vokrug.tv
Екранізація пушкінської «Пікової дами» в 1916 році стала фактично класикою. Режисер не відхилявся від сюжету, однак під час зйомок були використані абсолютно нові для того часу технології. Однією з них стала нічна зйомка, яка була великою рідкістю в той час, а ще оператор Євген Славинський вирішив використовувати рухому камеру. Тоді ще не було спеціальних візків для кінокамер, але її роль виконала сама звичайна прольотка, що належала продюсеру Йосипу Єрмолаєву.
«Аеліта»
Кадр з фільму «Аеліта». / Фото: www.wikipedia.org
Епоху фантастики вже в радянському кінематографі відкрив Яків Протазанов, екранізувавши роман Олексія Толстого «Аеліта» в 1924 році. Глядачі захоплено прийняли картину, а от критики поставилися до «Аеліті» з помітною прохолодою. Вони відзначали невдалі спроби творців фільму виправити ідеологічну складову романа, що зробили фільм в цілому абсолютно незрозумілим. Але навіть критики визнавали, що цей фільм – «видатний феномен», правда, занадто відійшов від сюжету самого роману.
«Невловимі месники»
Кадр з фільму «Невловимі месники». / Фото: www.ugrapro.ru
Однією з найвідоміших екранізацій в жанрі істерн стали «Невловимі месники» по повісті Павла Бляхіна «Червоні дияволята». Істерн мав усі стилістичні ознаки вестерну, але дія його відбувалося зазвичай на півдні Радянського Союзу в період Громадянської війни.
«Летять журавлі»
Кадр з фільму «Летять журавлі». / Фото: www.goodfon.ru
Екранізація п’єси Віктора Розова «Вічно живі» була єдиним радянським фільмом, який став володарем «Золотої пальмової гілки». Журі Каннського кінофестивалю відзначило майстерність режисера Михайла Калатозова і сценариста Віктора Розова. У фільмі «Летять журавлі» актори змогли передати не тільки жахи війни, але і розповісти неймовірно ліричну і зворушливу життєву історію. На жаль, в Радянському Союзі в той час поставилися до отриманої нагороди досить стримано, не згадавши навіть творців епохальної картини.
«Війна і світ»
Кадр з фільму «Війна і мир». / Фото: www.visualrian.ru
Екранізація епохального роману Льва Толстого стала подією не тільки у вітчизняному, але і в світовому кінематографі. В першу чергу вражав масштаб зйомок. У деяких сценах знімалися одночасно близько 3000 осіб, для пошиття костюмів використовувалися хороші тканини, для відтворення обстановки меблі та аксесуари надавали зі своїх фондів музеї, а великий обідній сервіз спеціально виготовили на Ломоносівському заводі за малюнками XVIII.
Кадр з фільму «Війна і мир». / Фото: www.yandex.net
Кількість локацій було просто величезним, географія зйомок простягалася від Ленінграда до Закарпаття. Під час зйомок Бородінської битви було витрачено однієї тільки вибухівки 23 тонни, і це крім ручних гранат, димових шашок, гасу та снарядів.
В результаті епопея «Війна і мир» Сергія Бондарчука вперше в історії радянського кінематографа отримала премію «Оскар».
Твори класиків світової літератури завжди привертають увагу режисерів. Деякі картини стають справжніми шедеврами кінематографа, однак нерідкі випадки, коли фільм, знятий по книзі, розчаровує глядача. Поряд з вдалими фільмами занадто часто зустрічаються екранізації, де режисерське бачення псує все враження від прочитання самого твору.
Thanks!
Our editors are notified.