Дуже часто імена літературних перекладачів виявляються незаслужено забутими. Всі знають прізвища авторів творів, а от про тих, завдяки кому їх безсмертні творіння стали доступні не тільки носіям їх рідної мови, навіть не згадують. А адже серед відомих перекладачів були і знамениті радянські й російські літератори, а їх переклади часто ставали справжніми шедеврами.
Самуїл Маршак
Самуїл Маршак. / Фото: www.inkrasnogorsk.ru
Російський поет почав займатися перекладами ще в юності, а в 20-річному віці Самуїл Маршак вже видав вірші Хаїма Нахмана Бялика, які переклав з ідишу. Через п’ять років, перебуваючи у відрядженні у Великобританії, Самуїл Якович захопився британської поезією і став переводити балади на російську мову. Його переклади відрізнялися простотою і доступністю, хоча сам поет казав про те, що праця це можна віднести до високого та дуже складного мистецтва. На його рахунку більше двохсот віршів російською мовою одного тільки Бернса. А ще він перекладав Шекспіра, Свіфта, Блейка, Вордсворта, Байрона і ще багатьох авторів.
Корній Чуковський
Корній Чуковський. / Фото: www.mtdata.ru
Корній Іванович дуже любив американського поета і публіциста Волта Вітмена і займався перекладами творів цього автора протягом всього свого життя, вперше опублікувавши його збірка ще в 1907 році. За 30 з гаком років «Поет-анархіст Волт Вітмен» в перекладі Чуковського був виданий 10 разів. Особлива цінність цього твору була в тому, що Чуковський максимально наблизити переклад до оригіналу, зберігши навіть ритм і інтонації Вітмена. Крім того, поет перекладав ще й прозу: Конан-Дойла, О. Генрі, Марка Твена та інших письменників.
Борис Пастернак
Борис Пастернак. / Фото: www.pinimg.com
Відомий поет знав французьку, німецьку, англійську та грузинська мови. У той час, коли радянські власті відмовлялися випускати в друк його власні твори, Ромен Роллан порадив Пастернаку зайнятися Шекспіром, а Всеволод Мейєрхольд зміг переконати його підготувати для театру переклад «Гамлета». У результаті з-під пера поета вийшли в перекладі «Гамлет», «Ромео і Джульєтта», «Макбет» і «Король Лір». Крім Шекспіра, Борис Пастернак перекладав Бараташвілі, Табідзе, Байрона, Кітса та інших авторів. Його переклади не були буквальними, але передавали яскравість образів, характер і емоції героїв творів.
Рита Райт-Ковальова
Рита Райт-Ковальова. / Фото: www.visualrian.ru
Завдяки Рити Райт російською мовою вперше з’явилися твори Джерома Девіда Селінджера, Курта Воннегута, Едгара По, Франца Кафки та ще багатьох зарубіжних письменників. Вона могла обійти сувору цензуру і наповнити поетикою навіть опис найпростішою кав’ярні. Вона вільно говорила французькою та німецькою мовами, пізніше до них додався і англійська. При цьому вона перекладала на російську мову, так і на німецький, зокрема, «Містерію-буф» на прохання Володимира Маяковського вона перевела ще в 22 роки. У 1950-ті роки вона опанувала ще й болгарською мовою.
Нора Галь
Нора Галь. / Фото: www.turkaramamotoru.com
Зараз важко собі уявити, але Елеонора Гальперіна надходила на філфак 17 разів і все ж таки стала студенткою педінституту імені Леніна в Москві. Причиною для відмови було зовсім не провали на іспитах. Просто її батько потрапив під каток сталінських репресій, а майбутня відома перекладачка тут же отримала тавро «дочки ворога народу». Її першими виданими перекладами стали твори Теодора Драйзера, Герберта Уеллса і Джека Лондона. Але найвідомішою її роботою став «Маленький принц» Екзюпері. Завдяки Нори Галь радянський читач познайомився з творами Діккенса, Камю, Бредбері, Саймака та інших літераторів.
Марина Цвєтаєва
Марина Цвєтаєва. / Фото: www.istihi.ru
Після повернення в СРСР з еміграції Марина Іванівна Цвєтаєва сама майже не писала, зате активно займалася перекладами. Вона ніби відчувала настрій і інтонацію оригінального твору, а кожен рядок дихала живими емоціями. На рахунку Марини Цвєтаєвої переклади творів Федеріко Гарсіа Лорки, Йоганна Вольфганга Гете, Герша Вебера, Вільяма Шекспіра та ще багатьох зарубіжних авторів.
Анна Ахматова
Анна Ахматова. / Фото: www.interesnyefakty.org
Російська поетеса знала кілька іноземних мов і працювала з творами французьких, болгарських, англійських, португальських, корейських, італійських, грецьких, вірменських поетів, а також з віршами авторів з інших країн. Сама поетеса перекладати не любила, однак була змушена цим займатися, коли її власні твори зовсім перестали друкувати. Незважаючи на те, що поетеса часто піддавалася критиці не тільки як автор, але і як перекладач, вона змогла випустити кілька поетичних збірок перекладів, в тому числі класичної китайської і корейської поезії.
Про життя цієї дивно талановитої жінки ми сьогодні знаємо дуже мало. Її ім’я відоме лише вузькому колу фахівців – перекладачів та музичних критиків. Однак дослідники її спадщини впевнені, якщо хоча б невелика частина робіт Софії Свириденко буде опублікована, то стане очевидним, що її творчість — одне з найбільших і важливих явищ у культурі першої чверті ХХ століття». Поки ж всім нам з дитинства відомо лише одне її творіння – пісня «Спи, моя радість, засни».
Thanks!
Our editors are notified.