Черепно-мозкові травми

Мозок відноситься до найбільш складної і до кінця не вивченою структури людського організму. Саме він відповідає за нашу здатність запам’ятовувати, увагу, мову та інтелект. Мозок перебуває всередині черепної коробки, яка захищає його. Але це не гарантує його повну безпеку, так як черепно-мозкові ушкодження нерідко спостерігаються у людей різних вікових категорій.

Класифікація черепно-мозкових травм

Використовується спеціальна шкала, по якій і оцінюють ступінь тяжкості ушкоджень. Береться до уваги стан як рухових, так і мовних реакцій людини, а також сплутаність його свідомості. За кількістю привласнюючих балів (від трьох до п’ятнадцяти) діагностують: важку, середню або легку ступінь травм.

Розрізняють закриті і відкриті черепно-мозкові травми (або скорочено ЧМТ). У першому випадку: пошкоджені черепні кістки, але простір усередині черепної коробки ізольован від навколишнього середовища. У другому випадку: зовнішній вплив відбувається, що може викликати ускладнення аж до летального результату.

Це важливо знати!

Зазвичай травма черепа з’являється безпосередньо в місці удару, але пошкодження можуть виникнути і на протилежному боці (в так званій, протиударною зоні).

Характер пошкоджень також має свої особливості.

При струсі спостерігаються незначні травми, які супроводжуються втратою свідомості на короткий час (10-15 хвилин). Наслідки можуть бути оборотними, і хворий, зазвичай обходиться без госпіталізації, але з обов’язковим проходженням МРТ.

Удари можуть порушити мозкову тканину, що загрожує крововиливами.

Пошкодження стовбура головного мозку і відростків нервових клітин (аксонів) найчастіше відбувається при різних видах ДТП.

При утворенні всередині черепної коробки гематом (здавлювання мозку) потрібне термінове хірургічне втручання.

Симптоми різного роду пошкоджень

За тими ознаками, які проявляються у людини при отриманні черепно-мозкових травм, можна визначити стан їх тяжкості.

1. Удари мозку легкого ступеня супроводжуються втратою свідомості (може тривати годину і більше). Постраждалого мучить головний біль, нудота, іноді блювота. Має місце асиметрія основних рефлексів.
2. Удари середнього ступеня тяжкості можуть привести до втрати свідомості протягом декількох годин. При цьому людина не завжди в змозі згадати те, що передувало травмі. Відчуття потерпілого виражаються в головному болі, блювоти, лихоманці, збивається артеріальний тиск.
3. При отриманні важких забоїв головного мозку, втрата свідомості може зберігатися один – два тижні. У цих випадках спостерігаються серйозні порушення функцій організму: рухи втрачають координацію, слабкість в кінцівках, яка виражається в судомах, а іноді в їх паралічі, може бути внутрішньочерепний крововилив.
4. У разі дифузного аксонального пошкодження мозку може наступити кома, тривалістю від трьох днів до двох тижнів. У пацієнта часто розбудовується дихальний ритм, рух зіниць і кінцівок.
5. Здавлювання мозку характеризується двома станами. Пацієнт спочатку може бути в свідомості, а потім поступово перейти в сопор, відчуваючи заціпеніння. Або відразу впасти в кому, перебуваючи без свідомості.

Надання допомоги при отриманні черепно-мозкових ушкоджень

Бажано відразу викликати швидку допомогу, а до її приїзду залишити людину в положенні на спині або на боці. Якщо рани мають відкритий характер, то перш, ніж накласти на них пов’язку, треба обкласти їх краї бинтами.

Після того, як потерпілого доставлять до лікарні, він підлягає огляду кількох фахівців (травматолога, хірурга, нейрохірурга), які і встановлюють конкретний діагноз.

Через кожні чотири години невролог оцінює стан пацієнта за загальноприйнятою шкалою. Якщо є гематоми і набряки, то потрібно регулярно вимірювати внутрішньочерепний тиск.

При втратах свідомості роблять інтубацію трахеї, а штучну вентиляцію легенів проводять, коли потерпілий впадає в стан сопору або коми.

Обов’язковою є також антисептична терапія. Дуже важливими (при важких випадках) є перші години після отримання травм, коли необхідно операційне втручання. Зволікання може призвести до летального результату.

Процес реабілітації після черепно-мозкових травм

Відновлення пацієнтів при отриманні таких травм – це завдання не одного фахівця, а цілої групи.

Перш за все, знадобиться підтримка ерготерапевта, який допоможе повернути навички вільного переміщення в просторі (як вдома, так і на вулиці). Необхідно відновити роботу рухового апарату, вирішивши проблеми з координацією рухів і ходою.

Не обійтися і без занять з логопедом для відпрацювання правильної мови та дикції.

Бажано мати постійний контакт з психологом і неврологом.

Після перенесення черепно-мозкових травм необхідно також пройти курс лікування фізіотерапії.

Але керує всіма цими процесами не сам пацієнт, а ведучий реабілітолог, який призначає певну програму відновлення, в залежності від тяжкості перенесених пошкоджень.

Родові травми

На жаль, черепно-мозкові травми можуть бути не тільки набутими в дорослому віці, а й виникнути при народженні дитини. На це, перш за все, впливає саме проходження пологів.

Найпоширеніші чинники, які можуть спровокувати відхилення:

1. Неприродне (неправильне) передлежання плода;
2. Обвиття дитини пуповиною;
3. Занадто стрімкі або навпаки, – затяжні пологи;
4. Кесарів розтин.

Зазвичай важкі пологи не проходять безслідно для стану новонародженого. Такі діти відразу вимагають підвищеної уваги з боку фахівців.

Що повинно насторожити в поведінці дитини:

• – коли вона весь час засинає при годуванні або кидає груди, починаючи плакати;
• – якщо у дитини в спокійному стані тремтять кінцівки і підборіддя;
• – якщо все, що вона з’їдає – відразу сригиває;
• – коли різко проявляється нерівномірний колір її шкіри;
• – важко розгинати кисті і стопи;
• – сильно виражена асиметрія голови у дитини.

Зазвичай лікарі вже протягом першої доби після народження немовля намагаються усунути або мінімізувати прояви його черепно-мозкової травми.

Однак не рідкі випадки, коли при проходженні певного часу, дитина стикається з новими проблемами.

Це може проявитися в підвищеній збудливості дитини, вступу до конфліктів, відставання від однолітків у здобутті різних навичок, головних болях і незрозумілою втоми.

Необхідно звернутися за допомогою до педіатра – остеопату. Після проведення сеансів обстеження, буде призначений певний курс лікування. Найчастіше використовуються щадні, не медикаментозні засоби. У співпраці з невропатологом і логопедом поступово і планомірно вдається позбутися від наслідків родових травм.

Читайте також: Користь і шкода біологічно активних добавок

Пам’ятайте! Незалежно від отримання ЧМТ при пологах або при нещасних випадках: від пацієнтів потрібно терпіння і цілеспрямований підхід до лікування та реабілітаційних процедур.