
Коли мова заходить про модерні в США, в першу чергу згадують легендарного Луїса Комфорту Тіффані. Однак у графічному дизайні тон задавав інша людина. У 1893 році видавництво «Harper’s» помістило на обкладинку роботу маловідомого художника Вільяма Бредлі – і це стало сенсацією. Знавці ставлять цього американського Бредлі в один ряд з Анрі де Тулуз-Лотрек і Обрі Бердслеем, але його ім’я практично не відомо в Росії…

Витончена графіка Вільяма Бредлі.
Бредлі народився в штаті Массачусетс в 1868 році. Свою художню кар’єру Вільям почав рано, у дванадцятирічному віці. Після смерті батька, переїхавши з матір’ю в Мічиган, він був змушений шукати собі підробіток, і опинився в якості підмайстра у видавництві щотижневої газети. У сімнадцять років він вирішив грати по-крупному – і відправився в Чикаго. Там дуже юний, але вже цілком досвідчений художник займався гравюрою і друкарнею, а потім почав працювати як позаштатний графічний дизайнер з кількома видавництвами.

Роботи Бредлі для журналів.
Невідомо, чому Бредлі повернувся в Массачусетс, проте саме там він зробив спробу створити власну справу і власне періодичне видання, відоме як Breadly: His book.

Роботи Бредлі для власного журналу.
В якості незалежного видавця Бредлі виступав у ролі ілюстратора, редактора, друкаря, дизайнера й менеджера. Він збирав поетичні твори за своїм смаком, шукав цікаві прозові уривки, доповнював їх своїми начерками і готовими роботами.

Зліва – робота Бредлі для власного проекту.
У сучасному розумінні це було щось між зіна (незалежного журналу, створюваного не стільки за законами проектування періодичних видань, скільки в залежності від особистих уподобань та ідей авторів) і артбука. У будь-якому випадку, проект Вільяма Бредлі знайшов відгук у колах поціновувачів, і він досяг певного фінансового статусу, але…

Роботи Бредлі для журналів.
…але, як відомо, багатозадачність швидко розхитує здоров’я і психіку. У свої двадцять вісім художник відчував себе все гірше і гірше. Він почав втрачати свідомість прямо на роботі. Вільям розсудив, що ніякої успіх і незалежність не повинні коштувати йому здоров’я, і продав своє підприємство. До того ж робота над Breadly: His book принесла Вільяму популярність в колах поціновувачів мистецької графіки.

Ксилографії Бредлі.
Його називали самим непередбачуваним, незвичайним і талановитим американським комерційним ілюстратором. Він створював ілюстрації для дитячих книг, доклав руку до кінематографічним декораціям. Його дебют на «великій сцені» – у великому виданні – справив фурор і позначив поява нового стилю в графічному дизайні і рекламі США. Видавці починають буквально полювати за ним. У 1894 році Бредлі отримує два ключових для його кар’єри замовлення: обкладинки до «Inland Printer» і сім афіш для «Chap book».

Роботи Бредлі для журналів.
Роботи Бредлі, чиє ім’я практично не відомо в Росії, мистецтвознавці ставлять в один ряд з афішами і плакатами самого Анрі де Тулуз-Лотрека, але порівнюють найчастіше з Обрі Бердслеем.

Бредлі часто порівнювали з Бердслеем.
Крім того, Бредлі продовжував традиції молодших прерафаелітів, Руху мистецтв і ремесел – ретельно виписував літери, прагнув до лаконізму і витонченості форм, використовував відсилання до образів середньовіччя.

Ілюстрація інтер’єру Вільяма Морріса, створена Бредлі.
Творчість Бредлі відносять до американського ар нуво, а його самого – першим американським художником, що працюють в цьому стилі. Так само, як і багато художників модерну, він черпав вдохновене в японської ксилографії – це помітно, наприклад, в обкладинках для журналу «The Chap book», де локальні кольори і плавно вигнуті лінії видають джерела натхнення художника. Чимало на нього вплинула і Світова виставка в Чикаго, де художник побачив роботи багатьох своїх колег.

Зліва – образ павича від Бредлі.
Бредлі намагався не «розкидатися» колоритом, використовуючи не більше трьох кольорів і роблячи ставку на декоративність. Він майстерно володів лінією, створював складні орнаменти. Особливо це помітно в зображеннях павичів, намальованих Бредлі для обкладинок і рекламних плакатів.

Модернові образи жінки і павича.
В кінці XIX століття образ павлина був неймовірно популярний. Йому, символу безсмертя, а зовсім не гордині, віддали належне і Тіффані, і Вістлер, і Бердслі, так і його улюблену художниками тих років японське мистецтво не обійшло павичів стороною.

Зліва – реклама велосипедів, спрямована на жінок.
Ще одним, що називається, трендом в графічному дизайні тих років були… велосипеди. У 1980-х роках Європу і США захлеснуло повальне захоплення їздою на велосипеді. Феміністка Сьюзент Ентоні оголосила велосипед засобом жіночої емансипації – в усякому разі, саме велосипеди стали приводом для появи раціональних, лаконічних фасонів жіночого одягу. Бредлі висловив своє захоплення хоробрими велосипедистками, створивши один з самих своїх відомих плакатів, в якій помітно вплив представниці «прямолінійного модерну» Маргарет Макдональд.

Смілива і незалежна велосипедистка – образ, восхищавший Бредлі.
Втім, до теми велосипедів він повертався не раз і створював досить жорсткі, графічні роботи, в яких можна помітити щось футуристичне.

Бредлі вмів створювати і досить агресивні роботи.
Стиль модерн, як відомо, проіснувала недовго, але кар’єра Бредлі не йшла на спад. З 1907 по 1910 рік він пропрацював головним художником в «collier’s Weekly» – успішне американському тижневику тих років, публиковавшем серйозні політичні матеріали. Під початком Бредлі працювали Едвард Пенфілд і Эдмунд Дюлак, що згодом стали відомими художниками-ілюстраторами.

Роботи Вільяма Бредлі.
Згодом Бредлі, не припиняє співпрацювати з численними журналами, відкрив для себе нові горизонти. Він почав писати оповідання, виступав з лекціями, повернувся до розробки шрифтів. Йому довелося побувати і арт-директором декількох фільмів.
Про особисте життя художника відомо небагато. Він був на двадцять років старше своєї дружини Аліси, однак смерть забрала її набагато раніше, і останні роки жив то з дочкою, то в будинку пристарілих.

Роботи Бредлі для журналів.
Однак творити він не припиняв ні на секунду. Після смерті дружини Бредлі випустив книгу мемуарів – до речі, не першу, але цього разу багато ілюстровану. На жаль, вона була видана лише в обсязі шестисот п’ятдесяти примірників – тепер вони є предметом поклоніння бібліофілів. Вільям Бредлі помер у віці дев’яноста чотирьох років, на півстоліття переживши створений ним стиль.
Текст: Софія Єгорова.
Thanks!
Our editors are notified.