«Холодна війна»: український епізод

«Міжнародна панорама» була улюбленою передачею дитинства. Так, ось таке дитинство було Плесецькому на космодромі. Насправді це був, звичайно ж, не Плесецьк — маленька станція з дерев’яними тротуарами, а місто Мирний. Як би моторошно засекречений. Саме його «здав» американцям «кріт» Пеньковський. Мене завжди цікавило, які підступні плани будує супостат. «Панорама» з її характерною музичною заставкою хвилювала більше, ніж «У світі тварин» і «Очевидне — неймовірне» з Капіцею і його фірмовим привітанням «Добрий день».

А які були провідні! Легенди, мати його. Ні, я серйозно. Олександр Бовін, Генріх Боровик, Всеволод Овчинников. Не тупа пропаганда, а розумна, цікава і дуже якісна. Ось до Фаріду Сейфуль-Мулюкову були питання. Не за прізвища, просто нудний був ведучий. Зате Боровик був прекрасний. Розкривав підступні плани ЦРУ як консервну банку зі шпротами. Тоді, якщо ви пам’ятаєте, вони продавалися без ключа.

Дуже хотів стати міжнародним оглядачем. Просто мрія була нездійсненна. Навіть розучував перед дзеркалом інтонації Боровика. Ясна річ, не вийшло. Хоча, якщо чесно, саме з тієї пори захопився международкой. Але ні в одному з видань мені цю тематику не довіряли. Вже в ті часи ній сиділи хлопчики під…кого виду, які бігали по посольствах, їздили на гранти в США і Німеччину, а потім строчили розумні статейки. Були й дівчатка, але набагато рідше. І в якийсь момент зловив себе на думці про те, що, в принципі, нічого не змінилося з часів холодної війни. Пишу це слово без лапок, оскільки так воно і було. Захід все так само планомірно і запрограммированно намагається зробити з Росії «либерастическую колонію». Але почали вони з України. Якщо бути більш точними, то з Прибалтики. Ті самі виробники шпрот, баночки з якими були страшним дефіцитом при СРСР. Ну не таким страшним, як сиров’ялена ковбаса, але все ж.

Щодо Латвії та інших естоній писати не буду. Ну а про Україну ви всі вже знаєте. Розумію, що наш «цирк», що триває десятиліттями, вже дістав усіх нормальних людей. Описувати з року в рік чергове дно — заняття, скажімо так, на любителя. Але ось міжнародний аспект українського дна останнім часом є абсолютним «шедевром». Міг би вийти прекрасний випуск «Міжнародної панорами». Не, ну ви посудіть самі. Президент «великої Америки» піддається процедурі імпічменту з-за того, що в свій час креативний і безпринципний пострадянський єврей Беня Коломойський вирішив зробити зі свого шоумена президента незалежної України. Так, у них весь цей движ почався саме з-за Зеленського, оскільки на нього «натиснув Трамп».

Ця історія мені здається абсолютно божевільною. Особливо на тлі хоча б мінімального, але все ж, с…ка, історичного досвіду. Особистого. Пам’ятаю серію випусків «МП», присвячену Уотергейтськом скандалу. Набагато пізніше абсолютно випадково мені довелося побувати в готельному комплексі «Уотергейт», де республіканці встановили прослушку для кандидата від демократів. Факт прослуховування не довели, але Ніксона збили. Хитався під готелем, курив, дивувався. Якесь все звичайне, не виробляє, коротше, враження. А який вийшов трилер! Чудо. Вже потім імпічмент виродився до Моніки з її оральними вправами в Овальному кабінеті і Хілларі Клінтон, яка на ґрунті ганьби пішла у велику політику і остаточно збожеволіла. А тепер взагалі історія з достроковим припиненням повноважень Трампа перетворилася в гротеск і абсурд. Людина, який грав членом на роялі, став причиною розслідування, в якому беруть участь сотні, якщо не тисячі політиків, агентів та інших «небайдужих» людей.

Середньостатистичний американець знає про Україну трохи більше, ніж про Уганді завдяки серіалам «День за днем» і «Чорнобиль». Мені більше подобається перший, оскільки там дуже життєво зображена нелегка доля українського біженця-гея, зруйнував міцну англійську одностатеве сім’ю. Чому життєво? Тому що вперше український уряд очолив справжній гей. І тому будівлю Кабміну практично офіційно звуть «Блакитним будинком» або «голуб’ятнею». І ось ми знаходимося в епіцентрі великої світової політики.

Республіканці, на мій погляд, зайво прямолінійні. Можливо, вони просто тупі. Їх «смажать» демократи на основі фактів «примусу» американською адміністрацією президента Зеленського до розслідування справи компанії «Буризма». Найсмішніше в цій історії те, що Трамп реально ні при чому. Забавно спостерігати сутичку двох американських еліт — демократичної і республіканської з-за колишнього коміка. Наочно видно виродження «могутньої американської нації». Насправді, достатньо було б надіслати в Київ розумного агента ФБР, який за пару тижнів міг би встановити перелік фактів, наочно доводять, що демократи круто про…лися в «незалежній європейській країні» і, за великим рахунком, треба садити практично весь попередній склад Держдепу. Та й нинішній теж. Злодійство, кумівство, корупція. Повний букет. Не вистачає тільки випадків насильства щодо великої рогатої худоби. Але якщо пошукати, то можна знайти відповідні епізоди.

Є всі ознаки діяльності на Україні організованою корупційної угруповання, до складу якої входили американські громадяни і їх агентура, впроваджена в українські структури влади. На основі даних з абсолютно відкритих, с…ка, ів я склав список з 32-х українців і американців, які двічі втручалися у внутрішні справи наддержави. Тлумачний агент ФБР міг би надрукувати їх фотки на кольоровому принтері, повісити на великій дошці, а потім тягнути ниточки зв’язків між фігурантами. Їх же вчили це робити в чортова вулицях Куантіко? У всіх фільмах про маніяків є агент, який задрачивается на подібну дошку з фотками. Так ось, виходячи з дошки, якій немає і не буде, стає абсолютно очевидним — демократи по вуха у власному лайні. Яке, б…ть, тиск? Перший епізод використання демами своїх українських агентів був зафіксований ще в 2016 році, коли Трамп не був президентом. Поки все в Штатах ловили «російських хакерів», розкрила листування Хілларі Клінтон, у них під носом, на базі посольства України в США діяв штаб з дискредитації Дональда. Головою штабу був екс-посол Валерій Чалий, а «зв’язковий» між ним і Клінтон була демократка з потворної прізвищем Чалупа. Сашенька Чалупа. І вони нарили-таки компромат, який дозволив «збити» голову виборчої кампанії Трампа Пола Манафорта у розпал виборів президента. Дональд втратив свого ключового гравця у вирішальний момент виборчої гонки. Це що, не втручання?

Ще до президентства Трампа ФБР створило на Україні свій аналог — Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Координація діяльності НАБУ з ФБР та іншими американськими спецслужбами здійснювалася з посольства США на вулиці Танкової (Київ). НАБУ офіційно використовувало компромат на Пола Манафорта. Типу було порушено кримінальну справу за наявності розписок Манафорта у «амбарной книзі» Януковича. Розписався колишній політичний консультант Віктора Януковича за мільйони доларів кеша. На сайті НАБУ були вивішені скани розписок Манафорта. Потім, коли Трамп виграв, ці документи були вилучені, а директор НАБУ Артем Ситник на блакитному оці заявив: «Ми ніколи не ведемо справи щодо американських громадян».

До президентства Трампа на Україні Генеральною прокуратурою було порушено п’ять (!) кримінальних справ за фактами втручання Києва в американські вибори. Зеленський в цей час успішно грав членом на роялі, і ніхто на нього не тиснув. Крім Коломойського. Чому п’ять кримінальних справ? А кваліфікація виробництв різна: починаючи від державної зради і закінчуючи корупцією. Ледачі республіканці можуть погуглити «Деркач, НАБУ», і у них будуть на руках картинки зі сканами секретної листування представників НАБУ з посольством США у Києві. В тому числі і по справі Манафорта. Три роки (з 2016 по 2019 рік) Генеральна прокуратура як б розслідувала факт втручання України в американські вибори. У підсумку справу закрили. Але на початку жовтня 2019 року знову відкрили за рішенням Печерського районного суду Києва. Громадяни республіканці! Не тупіть! Надішліть в столицю тлумачного конгресмена, який ознайомився б з нотаріально засвідченими документами, що свідчать про те, що при вашому Порошенко українське керівництво втручалася у ваші ж демократичні вибори. Про тлумачному агента ФБР я вже не згадую, оскільки це відомство цілком, разом зі своїм українським філіалом (НАБУ) працює на демократів.

Йдемо далі. Американські демократи кричать, що Трамп змушував Зеленського розслідувати справу щодо компанії «Буризма». Ідіоти. У 2014 році віце-президент США Джо Байден прилаштував свого синка Хантера на тепле місце в раді директорів української газодобувної компанії «Буризма» з окладом у 83 тисячі доларів. З урахуванням бонусів набігало до 100 тис. в місяць. З якого хера Хантер Байден, який не відрізняє бурову від фалоимитатора, отримував такі гроші? За те, що тато прикриє діяльність «Буризмы» якщо що. Це називається банальне «кришування». І Байден-старший відпрацював платню синка. Знову-таки, ще до обрання Трампа президентом, ГПУ, очолювана Віктором Шокіним, відкрила шість (!) виробництв по корупції «Буризме». Але коли Хантеру прийшла повістка на допит, втрутився цілий віце-президент США. Байден-батько шляхом шантажу (заморожування американських гарантій за кредитами Україні на суму в один мільярд доларів) зобов’язав звільнити Порошенка Шокіна. Республіканці явно туплять, ігноруючи такий розкішний український фактаж. Треба просто викликати на їх комітет з імпічменту двох колишніх українських генпрокурорів — Шокіна і Луценка, щоб влаштувати їм перехресний допит. Як перший відкривав кримінальні справи, а другий валяв дурня, причому виключно талановито, намагаючись догодити і респам, і демам. В результаті заплутався, набрав хабарів і змився в Лондон. Можна спокійно смикнути в Вашингтон. Тільки бухати не давати, а то дебош в Конгресі влаштує.

Зрозумійте мене правильно: взагалі не переживаю за Трампа та його президентські перспективи. Навпаки, епічна сутичка двох стовпів американської владної машини (респов і демів) з-за Зеленського свідчить про перетворення США у великій філія «95-го Кварталу». Тільки без Коломойського. Поки що. Але хочеться підкинути дрівець у цю сутичку. Тим більше їх у нас повно. На Зеленського можна не звертати уваги. Це випадкова фігура, яка грає на роялі. Не більше того.

Олександр Зубченко