Ізраїль відкрив ящик Пандори: удар з повітря у відповідь на кібератаку

Не секрет, що в останні кілька тижнів загострення військового конфлікту між сектором Газа і Ізраїлем активно наростало. З одного боку йшли ракетні обстріли ізраїльських міст і селищ, а з іншого удари по палестинській автономії, операції ізраїльської авіації і спецслужб.

У цілому подібне становище зберігається на кордоні десятиліттями, однак кілька днів тому дещо сталося…

Історія конфлікту

У 1947 році, незабаром після закінчення Другої світової війни, Організація Об’єднаних Націй затвердила план розділу Палестини. Документ передбачав створення на території сектора Газа окремої арабської держави, однак подібне положення речей категорично не влаштовувало деяких гравців.

Проблема полягала в тому, що до 1948 році повинен був закінчиться термін так званого Британського мандата — документа, виданого за підсумками Першої світової війни і дозволяв Англії всі ці роки вважати територію власної. Нове ж пропозицію вносив в розклад сил занадто радикальні зміни, а головною перепоною робило те, що рекомендувало створити не тільки арабську країну, але і єврейська держава.

Результатом незгоди стала розпочата Арабо-ізраїльська війна, в результаті якої Газу була окупована Єгиптом.

Через два десятиліття контролю, давня територія була окупована знову, але на цей раз вже Ізраїлем. В результаті Шестиденної війни Сектор Газу став однією з найбільш «гарячих» точок на планеті, а конфлікт в секторі Газа — «вічної» частиною арабо-ізраїльської війни.

Фактична окупація Сектора Гази Ізраїлем тривала більше 38 років, з 1967 по 2005 рік. З 15 серпня 2005 року Ізраїль почав евакуацію єврейських поселенців і почав виводити свої війська. 12 вересня останній ізраїльський солдат покинув територію.

В ході цього демаршу перед Тель-Авівом гостро постало питання, як контролювати автономію після відходу регулярної армії? Як піти, щоб залишитися?

Виникла в результаті споконвічного конфлікту Організація Звільнення Палестини (ООП) — керувала Газою до 80-х років була налаштована до Ізраїлю вкрай вороже. А тому не можна було все так залишати. Результатом логіки тих років стала підтримка Ізраїлю внутрішньої альтернативи — палестинської організації ХАМАС.

На відміну від ООП, керувала Газою раніше, ХАМАС був релігійною структурою. І, тим не менш, Ізраїль зробив ставку саме на неї. Логіка полягала в тому, що з початком американської «війни з тероризмом» в 2000-е роки, коли соціальні та ідеологічні проблеми в мусульманському світі стали вирішувати релігійними методами, в Газі потрібно було обов’язково мати свого представника радикальної ідеології. І тоді якісь групи в Ізраїлі вирішили, що раз вже поява релігійного буму зупинити не можна, то варто хоча б очолити одне з його напрямів.

У підсумку на перших демократичних виборах в Газі в 2006 році нищівну перемогу здобуло рух ХАМАС, от тільки після цього ніякої нормалізації відносин не сталося.

За минулі з тих пір роки ХАМАСом була створена своя ідеологічна, соціальна і релігійна база, суттєво переформатировавшая свідомість палестинських людей. Аналогічні процеси протікали і в сусідньому Ізраїлі.

В результаті сьогодні в ізраїльському суспільстві побутує стійка думка про нещадну боротьбу і ліквідації цієї організації, а в соціумі палестинської автономії — з точністю до навпаки. При цьому ізраїльський уряд, породило проблему, на відміну від народу не ставить завдання повного знищення ХАМАСУ, а Палестинське керівництво, в свою чергу, не бажає до крайнощів загострювати конфлікти.

І поки обидві ці сторони переслідують власні цілі, результат їх вчинків починає зачіпати весь світ. І не тільки через черговий хаотизації Близького Сходу, але і з огляду на практичних кроків, які здійснює та чи інша сторона.

Так, 8 травня 2019 року в результаті авіаційного удару Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) по будівлі у секторі Газа, де ймовірно працювали хакери ХАМАС, відбулося перше в історії застосування фізичної військової сили у відповідь на кібератаку.

Цей надзвичайно небезпечний прецедент увазі нинішнього положення справ в світі може призвести до дуже сумних наслідків. А крім того він ускладнюється ще й тим, що цей удар з усією очевидністю був непропорційним наявній загрозі.

Офіційне повідомлення ізраїльської армії ясно говорило, що потенційна кібератака вже була відвернена за допомогою технічних засобів, а, отже, ніякого військового удару не було потрібно. Атака була зупинена онлайн, але кінетичного удару по будівлі, де «імовірно» перебували хакери, все одно відбувся.

Це змушує задуматися про те, в чому взагалі був сенс і виправдання такої стратегії. Особливо якщо врахувати, що та ж Британія не перший рік заявляє про бажання переписати свою військову доктрину в подібному ключі. Вслід ізраїльському наприклад великі держави, і світ вже не оберется проблем.

Крім того, керівництво ЦАХАЛ заздалегідь повідомило ЗМІ про те, що ізраїльські фахівці «весь час були на крок попереду» і відстежували комп’ютерну загрозу противника. А це тим більше ставить питання про те, заради чого Ізраїль відкрив ящик Пандори. Навіщо було показувати приклад західних країн, де військовий удар у відповідь на кібератаку поки ще не мав місце бути.

Відкинувши подвійні стандарти виходить, що за такою логікою армія Венесуели цілком має право нанести удар по будівлям американського АНБ за «приблизні» кібератаки цієї спецслужби на енергосистему Венесуели. Як, втім, і Іран має право завдати удару по Ізраїлю за знамените кібернападу на іранські «атомні» об’єкти.

Знищення будівлі Хамасу Ізраїлем – перший відомий нам випадок, коли фізичний удар був нанесений безпосередньо у відповідь на комп’ютерну кібератаку. А це означає, що для ходу сучасних активних військових дій був зафіксований небезпечний прецедент.