Сьогодні твори Олега Макоші друкують в різних журналах, а його творчість порівнюють з творчістю Довлатова, Шукшина і навіть раннього Джека Лондона. Втім, в його рідному Нижньому Новгороді письменник був звичайним скромним робочим, а про те, що він пише книги, знали, мабуть, лише найближчі люди. Про те, що він став лауреатом літературної премії, Олег Макоша дізнався, коли йому зателефонували з одного з телеканалів з проханням прокоментувати свою перемогу.
Інтелігентний робочий
Олег Макоша. / Фото: www.userapi.com
Він народився в Горькому в 1966 році в інтелігентній родині. Батько служив головним конструктором у великому об’єднанні, мама викладала російську мову та літературу в школі. А ось дідусь Олега Макоші був автором семи серйозних підручників для студентів технічних вузів, за якими навчаються і сьогодні.
Однак сам Олег Макоша в 17-річному віці не вступив в інститут і з тих пір, за його власним визнанням, став пролетарем. Але він жодного разу не пошкодував про те, що йому довелося працювати електриком і охоронцем, бригадир вантажників на великому гуртовому складі і завідуючим гаражем. А після він потрапив в трамвайне депо на посаду рядового слюсаря-механіка з нижчим кваліфікаційним розрядом.
Олег Макоша. / Фото: www.aif.ru
Олег Макоша настільки відрізнявся від своїх колег, що навіть начальник ремонтної дільниці, де він працював, постійно дошкуляв дивного слюсаря розпитуваннями про те, що могло занести його в депо. Керівник був певен: Олег явно займається не своєю справою. Втім, завдяки хорошій роботі Макоша протягом півроку зробив стрімку кар’єру, ставши виконуючим обов’язки змінного майстра.
Просто він звик будь-яку роботу виконувати якісно, будь то укладання кабелю або ремонт трамваїв. Як будь-інтелігент, він у всякій роботі шукав свій сенс, а просто бездумно щось робити і отримувати за це зарплату Олегу Макоші було нецікаво.
Перший літературний досвід
Олег Макоша. / Фото: www.aif.ru
Під час роботи в депо навколо Олега Макоші постійно відбувалися якісь події, а кожен його колега був настільки колоритний, що слюсареві-механіку захотілося записати всі ці історії. При цьому він міг би писати про них досить страшні речі, відкриваючи причини, намагаючись відкопати в них все те неприємне, що криється в кожній людині. Однак він для себе обрав зовсім інший шлях: показати життя простої людини з тим самим гумором, за яким можна відрізнити сьогодні твори Олега Макоші.
Олег Макоша. / Фото: www.5-tv.ru
Поштовхом для написання його першого оповідання стала історія Палича, одного із слюсарів, який для себе розробив особливу методику і графік пиття. Вживав спиртне він протягом багатьох років, дотримуючись чіткої схемою і ніколи не випиваючи на робочому місці. Починаючого письменника тоді просто приголомшила методика людини, який день у день ходив на роботу, переслідуючи лише одну мету: мати можливість щодня використати свою дозу. На жаль, в оповіданні про Палыче фінал вийшов сумним: він помер незабаром після того, як Макоша звільнився з депо.
Захопившись творчістю, Олег Макоша став писати все більше, тому змінив кілька робіт, щоб мати можливість більше часу віддавати творчості. Природно, він хотів поділитися плодами своєї праці з читачами і став посилати свої розповіді в різні видання.
Кращий російськомовний письменник 2012 року
Олег Макоша. / Фото: www.nn.ru
Коли до нього в руки потрапив адресу редакції журналу «Флорида», Олег Макоша відправив туди кілька оповідань. З тих пір він став одним з улюблених авторів в Майямі, і його замальовки з життя простих людей стали друкуватися під рубрикою «Міські історії».
Читачів зовсім зачарували персонажі письменника: самодіяльна художниця тьотя Мотя, талановита і трохи ненормальна, той же слюсар Палич і безліч інших людей, зворушливих і наївних, працьовитих і талановитих. Тих, чиї характери з такою любов’ю виводив письменник на сторінках своїх оповідань.
Олег Макоша. / Фото: www.jurnalnn.ru
Його навіть збиралися висунути на здобуття літературної премії Нижнього Новгорода, але для цього потрібно було випустити книгу його авторства великим тиражем. На великий тираж у нього просто не було грошей, адже друкуватися Олег Макоша збирався за власні кошти.
Після «Флориди» його почали публікувати і російські журнали, але сам письменник ніколи не ходив по видавництвам, не намагався сам себе просунути. Він не вміє просити за себе.
Про те, що він був визнаний кращим російськомовним письменником року за версією журналу «Флорида», Олег Макоша дізнався, коли йому зателефонували з П’ятого каналу і попросили прокоментувати отримання премії. І отримав премію у розмірі двохсот доларів. А чек на суму в 35 доларів за свою першу публікацію він повісив в рамці на стіну. Не тому, що хотів залишити на пам’ять, а просто тому, що не зміг перевести його в рідному місті, а комісія при отриманні грошей в Москві могла скласти суму більше, ніж була написана в чеку.
Олег Макоша. / Фото: www.aif.ru
Олег Макоша і сьогодні продовжує наполегливо писати, хоча, за його визнанням, ніякої вигоди від цього не має. Але зупинитися він уже не може, отримуючи задоволення від самого процесу. Він вважає, що пише непогано, і його думку розділяють тисячі читачів в Росії, Америці та Ізраїлі. Він вже встиг попрацювати сторожем і продавцем в книжковому магазині, а сьогодні називає себе безробітним.
В кінці 2019 року він став лауреатом премії журналу «Вітальня», який входить до складу проекту російської діаспори в Америці «Русское Безрубежье». Можливо, незабаром його ім’я буде гриміти по всьому світу, і на прилавках будь-якого книжкового магазину можна буде побачити книги, автором яких значиться Олег Макоша.
Багато люди далеко не відразу знаходять власне покликання, і на шляху до професії своєї мрії їм доводиться пробувати себе в різних областях. Письменники в цьому випадку теж не є винятком. Багато відомі літератори ХХ століття починали свою трудову діяльність зовсім не з написання романів, а для того, щоб забезпечити прожиток собі, своїм сім’ям, їм доводилося освоювати різні професії.
Thanks!
Our editors are notified.