«Кріт» для Батька: Навіщо Лукашенко нацькував свій КДБ на ФСБ Росії

Арешти в Білорусі більше схожі на політичне шоу, ніж на боротьбу з корупцією

За мірками найбільш Білорусії подія непересічна — арешт заступника секретаря Радбезу Андрія Втюрина і генерального директора «Белтелекома» Сергія Сиводедова наробив чимало шуму і став приводом для обговорення і висловлювання всіляких припущень про те, що за цим послідує. Офіційних роз’яснень не було, крім того, що стало відомо про указ президента Олександра Лукашенка ще від 24 квітня (про арешт було оголошено 3 травня) про звільнення від посади Втюрина «за проступки, які дискредитують звання військовослужбовця», що виразилися в отриманні 148 тисяч доларів від якоїсь російської компанії за просування її інтересів в Білорусії. Сиводедову пред’явлено обвинувачення в одержанні хабара у 15 тисяч євро за сприяння в постачанні телекомунікаційного обладнання» — теж від якогось росіянина.

Загалом, цілком закономірно у всій цій історії простежується «російський слід», що активно обговорюється зараз у білоруському співтоваристві. Крім іншого колишнього начальника охорони президента Білорусі Андрію Втюрину приписують підготовку вбивства Лукашенко і організацію перевороту влади. Ну і (як без цього?) вказують на його тісну співпрацю з російським ФСБ і чомусь ще з ФСО (Федеральна служба охорони, яка займається забезпеченням безпеки вищих посадових осіб РФ). Втюрина, який майже 20 років пропрацював в Службі безпеки президента Білорусії і був вхожий в сім’ю Лукашенко, поспішили назвати «кротом» іноземним агентом. При цьому в самих силових структурах Білорусії чомусь впевнені, що Втюрін не був класичним шпигуном, завербованим або впровадженим агентом, а передача інформації входила в його «штатні» обов’язки, до цього цим займався його попередник.

— Контакти служб безпеки Росії і Білорусії, де збереглася абревіатура КДБ, ніколи не припинялися, точно також як і у військовому співробітництві, по лінії розвідки, — каже історик спецслужб Анатолій Прокоп’єв. — Треба розуміти, що у нас крім іншого Союзну державу з Білоруссю, в якому є єдині органи управління. І якщо в питаннях економіки існують деякі розбіжності, то по лінії спецслужб існує повне розуміння і взаємодію. Шпигувати один за одним немає ніякого сенсу, а вже тим більше впроваджувати якихось агентів. Так що звинувачення на адресу Андрія Втюрина в його нібито «шпигунської» діяльності як мінімум абсурдно, тим більше що відомо, що він не є професійним розвідником і в штаті ФСБ точно не складається. Власне, і сам президент Олександр Лукашенко таких звинувачень в його адресу не висловлює.

Ще одна з версій причин нинішніх арештів у Білорусі — така маленька помста Лукашенко за нафтовий конфлікт з Росією, непоступливість Путіна у ціновій політиці. Але якщо усунення гендиректора «Белтелекома» Сергія Сиводедова за таку символічну навіть для Білорусі суму хабара (трохи більше мільйона рублів), ще хоч якось можна пояснити — «Белтелеком» є найбільшим оператором електрозв’язку і транслює на республіку всі основні російські телеканали, то ось з Андрієм Втюриным не все зрозуміло. Він завжди вважався довіреною особою Лукашенко і навіть якщо попався на хабарі, то міг би уникнути публічної прочуханки. Тим більше, що Москві сам факт його арешту за великим рахунком, мало цікавий — своїх казнокрадів в полковницьких погонах вистачає. І якщо Путін пішов на поступку і відкликав свого посла з Мінська в Білорусії Михайла Бабича, який на думку Лукашенка «зарвався», то про прізвище «охоронця» Втюрина він навіть навряд чи чув.

Зараз в Білорусі, та й не тільки в ній, будь-які кроки і вчинки Олександра Лукашенка розглядають через призму майбутніх виборів. У Мінську вважають, що Бацька може зважитися піти на сьомий вже термін, а для цього буде шукати приводи для підвищення свого рейтингу. Боротьба з корупцією в країні теж у цьому списку.

— Останнім часом кампанія боротьби з корупцією посилена, тому що не дуже-то добре в економіці йдуть справи, — цитуємо слова політичного оглядача інформаційної компанії «БелаПАН» Олександра Класковського. — А вже накльовується чергові президентські вибори. Тому не виключено, що справи Втюрина і Сиводедова просто пройдуть як черговий етап боротьби з корупцією. Деякі стверджують, що насправді того ж Втюрина затримали за те, що він мав дуже тісні зв’язки з російськими спецслужбами. Навіть якщо припустити, що під цією конспірологією є якась реальна нирка, то, напевно, білоруське керівництво не зацікавлене афішувати, що ось щупальця російських спецслужб проникли так далеко.

Ще в середині квітня Лукашенко заявив, що арешти корупціонерів будуть продовжені. «Не треба страждати, що „Лукашенко пересаджав“. Ведіть себе нормально, не крадіть у людей, не крадіть у держави», — повідомив він під час свого виступу з посланням народу і національних зборів. Ймовірно, що нинішнім арештом «агента ФСБ» Втюрина Лукашенко вирішив показати, що не буде щадити навіть своїх.

— Кейс заарештованого за хабар у 148 тисяч доларів полковника Андрія Втюрина виглядає для ЗМІ таємничим і загадковим, — висловив «Вільній пресі» свою точку зору на події в Білорусії політолог Олександр Зімовські, проливаючи світло на події. — На руку авторам різних версій грає «російське» походження Втюрина, мовляв, народився в Пензі, в Саратові навчався. Насправді походження його не російське, а саме що ні на є радянське, як у будь-якого, народженого в сімдесяті роки минулого століття.

З шести років Андрій Втюрін жив у Мінську, де батько «суперагента» служив командиром 362-го оперативного полку МВС СРСР. Потім Андрій ходив у школу в мінському мікрорайоні Грушівка, після десятого класу вступив в 1988 році в Саратовське вище командне училище, знову-таки, МВС СРСР. По стопах батька, військова династія, гідно поваги, фактура паперу… щільність… Ажур! І після закінчення училища, в 1992 році — розподіл у Мінськ, що логічно. Не в Магадан ж йому було їхати, периметр зони топтати.

У Мінську лейтенант Втюрін прийняв під командування взвод в першому батальйоні спецназу білоруської в/ч № 3214. Одним з перших в Білорусі пройшов успішні випробування на краповий берет. І в 1995 році його беруть в президентську охорону. Офіційна назва Служба безпеки президента Республіки Білорусь (СБП). Був Втюрін взводним, став ад’ютантом (президентські охоронці називаються ад’ютанти і старші ад’ютанти, це ті, які несуть службу особистої охорони, тобто постійно перебувають при «тілі»).

Служив він добре, вчасно отримував виробництво в наступний чин, кілька років очолював особисту охорону керівника республіки, потім став начальником СБП. Ніяких самостійних закордонних контактів Втюрін мати не міг, якщо і виїжджав за межі Білорусі, то лише разом з Лукашенком. Якщо пошукати приклади спільної роботи білорусів і росіян, в якій міг брати участь Втюрін, то можна згадати організацію втечі колишнього президента Киргизії Бакієва.

Взагалі ж будь-яка закордонна поїздка лідера будь-якої держави передбачає, що його охорона буде контактувати з колегами в приймаючій країні. Тому у справі, за яким зараз поведуть Втюрина, можна сміливо писати: «контактував зі спецслужбами…» і далі складати вражаючий список. Ось я зараз вам скажу, що Втюрина часто бачили в резиденції Путіна «Бочаров ручей» у Сочі. І це буде чистою правдою. Правда, в «Бочаровом струмку» так само часто бачили з Втюриным і Лукашенко. Тобто одного без іншого не буває, служба така.

Звільняючи Втюрина від посади начальника СБП, Лукашенко виголосив дивну фразу: «У мене маса питань до Служби безпеки президента». Дивну, якщо не сказати більше. Тут слід підкреслити, що сам Лукашенко є гарячим противником того, що називається «коржаковщина». Середній термін перебування начальника СБП на посаді два роки (за 25 років їх змінилося 12 осіб). Полковник Втюрін утримався довше інших, так що можу зі знанням справи заявити про хорошою психологічної сумісності охоронця і «об’єкта».

Ну, а коли там кошеня між ними пробіг — невідомо. Відомо тільки, що штанів з лампасами Втюрін так і не дочекався, хоча його остання посада такий розвиток подій передбачала: заступник державного секретаря Ради Безпеки Білорусії це хороша апаратна позиція, і необтяжлива. Синекура, в загальному. Навіщо він узяв гроші, навіть за білоруським мірками плевые? Хто ж його знає, гроші зайвими не бувають, це зрозуміло. Але резидент розвідки якийсь неназваною держави, який прийняв конверт у якогось коммерса, виглядає як людина, що бере на виставці в Манежі батон з вибухівкою у чоловіка з валізою. Тобто як пародія на поганий детектив.

Та й взагалі трохи дивно, як це полковник спецназу і краповий берет не завалив при своєму затриманні пару-трійку людина, які прийшли його винтить, і не пішов у бік державного кордону. Саме це зараз широко обговорюється серед колишніх товаришів по службі Андрія Втюрина. А зовсім не його передбачувана зв’язок з іноземною розвідкою.