«Якщо ви розговоритесь з випадковим знайомим де-небудь в трамваї або театрі, то неодмінно дізнаєтеся, що він приїхав сюди недавно… Корінних москвичів, які народилися тут, виявляється менше 10%. Все решта – приїхали з провінції» – це цитата з замітки, опублікованій в 1913 році в газеті «Голос Москви». Масова міграція сюди почалася ще в середині XIX століття, і більшість сьогоднішніх корінних москвичів є нащадками тих переселенців.
Вперше з хвилею мігрантів москвичі зіткнулися в 1860-х роках, відразу після скасування кріпосного права. Населення міста тоді не дотягувала й до півмільйона, як раптом сюди потягнулися натовпи туристів із губерній Центральної Росії: Смоленської, Калузької, Тульської, Рязанської, Володимирської, Тверській, Ярославській. Всього за декілька десятиліть кількість жителів збільшилася рівно в три рази – до 1900 році статистика показувала вже 1,2 мільйони москвичів. Приблизно такі ж процеси відбувалися і в Санкт-Петербурзі. Вчені вже тоді дивувалися: у 1880-ті роки 72% жителів Москви не могли назвати її рідним містом, аналогічний показник для Петербурга становив 70%. З європейських столиць тільки Париж користувався такою ж популярністю у мігрантів. У Берліні, для порівняння, «понаїхали» була лише половина, а в Лондоні – і того менше, близько третини, так що Росія в цьому питанні тоді була європейським лідером.
Торгівля на ринках завжди була одним з головних занять приїхали з села в велике місто (ринок на Арбатській площі, 1909 рік)
Приїжджали у великі міста, як і сьогодні, в пошуках кращої долі і високооплачуваної роботи. Нові фабрики та заводи вимагали робітників, а у середнього класу в ті роки виникла мода на велику кількість прислуги, так що приплив робочої сили з глибинки виявився до речі. Багато приїжджали в Москву тільки на літній сезон – це час наймали робітників на численні будівництва і для щорічного ремонту доріг. Регулярна зміна мостових була справжнім джерелом не тільки для крадіжки грошей чиновниками, але спосіб вижити для армії найманих робітників.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Москва на фотографіях XIX століття: такий столиці не бачили навіть більшовики
Так в XIX столітті в пресі зображували щорічний літній ремонт столичних мостових (Журнал «Розвага, 1884 рік»)
Цікаво, що серед тієї хвилі приїжджих було мало жінок, і в результаті в демографічній ситуації виник явний перекіс – зазвичай жінок буває трохи більше половини, а в Москві на рубежі епох їх було лише близько 40%. Зате населення помітно помолодшав, адже приїжджали на заробітки в основному молоді і здорові люди.
Звичайно, корінні москвичі від такої кількості «понаїхали» були не в захваті. Саме в міграції бачили причини міських санітарних проблем та епідемій, нестачі житла і зростання цін на квартири, злочинності і проституції. Відмінністю від сучасності є, напевно, те, що етнічний склад мігрантів був тоді однорідним. Але приїжджі відрізнялися грубість манер і крайньої відсталістю. Недавні вихідці з сіл були переважно неграмотні й справді створювали багато проблем. Саме в ті роки склалося негативне ставлення москвичів до приїжджих, і, треба віддати належне, за сто з гаком років ситуація в цьому питанні не сильно змінилася.
Бійка біля корчми – звичайне «розвага» в старовину
Зрозуміло, старовинне місто не був готовий прийняти таку кількість народу відразу. Корінні жителі не даремно турбувався про чистоту і санітарному порядку – приїхали змушені були часом жити в жахливих умовах. У ті роки виникли величезні фабричні гуртожитку, але величезні кімнати на кілька десятків чоловік і вельми скромні «зручності» робили це житло не дуже хорошим варіантом. Більшість мігрантів знімали кімнати, кути або окремі ліжка в квартирах, і це також створювало скупченість населення. У публікаціях тих часів часто нарікають на падіння моральності, неминуче при подібному способі життя: «…в одній невеликій кімнаті поміщаються кілька дівчат з фабрики та молоді прикажчики» або: «19-річна працівниця фабрики «Эйнемъ» («Червоний Жовтень») спить на одному ліжку зі своїм дорослим двоюрідним братом, службовцям прикажчиком у чайному магазині, причому батьки пояснюють це тим, що всі інші ліжка здані мешканцям». Невеликі квартири, в яких жили по десять чоловік, називалися жартівниками того часу «лігвом австралійських дикунів».
Мігранти біля нічліжки
Хоча таке поселення ще вважалося не найгіршим варіантом – ті, кому пощастило менше, змушені були тулитися де доведеться і «спати під верстаком в кутку майстерні» або осідали в районі Хитровки, де було найдешевше житло. Про принади цього «особливого району Москви ходили легенди. Дешеві нічліжки служили тоді одночасно і місцем, де підрядники наймали робітників. У 1880 році спеціально для біржі праці був побудований величезний металевий навіс. Поступово Хитровский ринок став криміногенним центром Москви:
ЧИТАТИ ТАКОЖ: 27 ретро-фотографій XIX століття, на яких зображені російські городяни різних професій
«Поліцейські протоколи підтверджували, що більшість втікачів із Сибіру кримінальних арестовывалось в Москві саме на Хітровке. Похмуре видовище являла собою Хитровка в минулому столітті. В лабіринті коридорів і переходів, на кривих напівзруйнованих сходах, що ведуть до нічліжки всіх поверхів, не було ніякого освітлення. Свій дорогу знайде, а чужому нема чого сюди сунутися!» (Ст. Гіляровський, «Москва і москвичі»)
Біржа праці та Міська народна їдальня на Хитровской площі, 1917 рік
Цікаво, що вже тоді в Москві була обов’язковою реєстрація приїжджих. У путівнику «Московський календар на 1872 рік» з цього питання дається пояснення: «У перший же день вашого приїзду повинні всі приїжджають самі або через прислугу пред’явити в конторі готелі ваш вигляд, без якого жити в готелі, та й ніде в Москві не дозволять». Якщо поселялися в приватних будинках або квартирах, то реєстрацію оформляли через господаря. Вид на проживання видавався поліцією для поїздки на відстань більше 50 верст від місця постійного проживання на строк понад півроку. Так що, ймовірно, сто п’ятдесят років тому проблеми в армії малограмотних мігрантів були ті ж, що й сьогодні. Однак, незважаючи на всі проблеми, пов’язані з переселенцями того періоду, історики сьогодні стверджують, що без них Москва була б зовсім іншою: більшість будівель, побудованих, в другій половині XIX століття, були фактично створені саме цими людьми, та й майже всі сьогоднішні «корінні москвичі» є їх нащадками.
І в прожолжение історично-столичної теми 20 цікавих фактів про Москві і москвичах, які помітив ще Гіляровський.
Thanks!
Our editors are notified.