Невідоме вторгнення

Зазвичай про початок повномасштабного російського вторгнення взволнованному патріотичного соціуму сигналізував або сам головком, або секретар Радбезу.

Це при колишній владі. Найкраще виходило у Олександра Турчинова: «біля кордону України з РФ розгорнула мобільно-рухливі бригади, посилені резервом з наметами і кіньми, володіють навичками придушення засобів зв’язку». Петро Олексійович, як правило, робив акценти на кількісних показниках готуються до вторгнення військ агресора.

Він докладно перераховував тактико-технічні характеристики артилерійських систем, особовий склад окремих мотоциклетних підрозділів і дуже вміло все зводив до постійно зростаючої могутності української армії. «Бійці нагодовані, танки заправлені, бойовий дух високий, членство в НАТО практично неминуче», – підкреслював він на якомусь черговому мілітарі-подію. То присвяченому перефарбовуванню беретів у «сил спеціально-тактичного призначення», то чи передачі ВСУ черговий гігантської порції новітнього озброєння, що не має аналогів ніде у світі. Тільки у нас ці аналоги ще дивом збереглися на складах і, будучи пофарбованими, відразу ж перетворилися в вундерваффе п’ятого, а іноді і шостого покоління.

Ще спікер Парубій любив анонсувати «вторгнення російських орд». Він володів унікальною здатністю подумки проникати в глибинні задуми Путіна і миттєво їх викривати. Як правило, найбільш часто агресор планував вторгатися або напередодні якогось свята нації, або перед початком опалювального сезону. Після масового «позеленіння» нової «політичної еліти», коли у депутати гребли всіх, кого тільки можна було, загроза «вторгнення» на деякий час перестала бути головною темою. І ось знову… Колона російської бронетехніки гріє танки для маршу на Чернігів. Хоча, здавалося б, на фіга їх гріти? Спека стоїть пекельна. А от мабуть ж ти: прогріває агресор проклятий свої картонні «Армат».

Тривожну звістку на цей раз приніс абсолютно нова людина. Якийсь помічник керівника офісу президента Іван Апаршин. Для абсолютної більшості читачів прізвища членів «Зе-команди» – темний ліс, запаскуджений офісними хом’яками і менеджерами Ігоря Валерійовича з дипломами про нібито вищу юридичну освіту. Величезна кількість часу знадобилося пересічних користувачів «Фейсбуку», щоб зрозуміти: Андрій та Богдан – це одна людина, а не два, як багато раніше вважали. Аналогічний випадок стався з Зоряном Шкіряком. Багато ворожили: хто з них Зорян, а хто, власне кажучи, Шкіряк? Безглуздий набір літер з повторенням. Я особисто схилявся до версії, що це сіамські близнюки, імовірно однояйцеві. В касці на два розміри більше. Жорстоко помилявся, як з’ясувалося.

Після Богдана з’явилася купа якихось «впливових членів «Зе-команди». Довелося навіть придумувати мнемонічні правила, щоб запам’ятати їх «дзвінкі імена». Дмитро Разумков – «гризунків», «гранти», «не син Мостовий», «перший помічник Кучми». Майбутній спікер Ради, володіє істотним дефектом – не шепелявить. Навіть не знаю, як тепер слухати трансляції ВР. Ми ж усі звикли до унікальним гортанним звуків, що мають мало спільного з людською мовою, які видавав колишній голова парламенту. Як тепер бути?! Питання.

Майбутнього главу фракції «зелені» звуть Давид Арахамія. З першого разу написав цю прізвище без допомоги «Гугла». Поділюся секретом. Все просто: «ара» і «хам». Плюс грузинське закінчення «ія». Можливо, воно не зовсім і грузинський. Вірменське там. Або ще якесь. Не важливо. Головне – в пам’ять друкується намертво. Розбуди мене серед ночі – без запинок назву прізвище автора ідеї «великого брата» (система штучного інтелекту, покликана на основі аналізу голосувань «зелених» та частоти відвідувань туалету розкривати «паттерни», які свідчать про корупцію). Як на мене, не треба паритися з искином, а тупо імплантувати чіп кожному депутату від Зе. Не обов’язково в голову. Шкода буде, якщо Арахамию не призначать головою фракції. Доведеться нове прізвище вчити.

І ось Апаршин. «Паршивий». «Параша»… Що ще… «Пар в шинах». Складно підібрати індивідуальний набір мнемонічних алгоритмів. З часом це урівноважиться, але поки важко доводиться. Іван Апаршин тепер грає роль буревісника вторгнення Путіна. Пряма мова: «Російські військові готуються до повномасштабного вторгнення в Україну». Практично пряма цитата Порошенко і Турчинова. Знаєте, мене завжди дивувала певна монотонність дій агресора. Ось чому б їм, для різноманітності, не почати готуватися до «обмеженого вторгнення»? Або, на худий кінець, до «гібридного». Ні, всі, с…ки, норовлять повномасштабне замутити. Апаршин дуже толково, на мій погляд, розкрив суть планів Генштабу РФ.

Спочатку масованого авіаудару. Інфа стовідсоткова. Апаршин так і сказав: «Упевнений на 100 відсотків». В авіаудар буде «брати участь не тільки авіація, але й ракетні війська, засоби радіоелектронної боротьби». Як саме ракетні війська і РЭБы підтримають авіаудар, Апаршин не розповів. Напевно, військова таємниця. Але про загрозу вторгнення «українцям треба говорити відкрито». Помічник Богдана і говорить абсолютно відкрито. Мене напружує, що всі інші офіційні особи, чиїх прізвищ я ще не вивчив, глухо мовчать. Відомо, приміром, панові Зеленському про вторгнення колон танків у напрямку Чернігова? В якому стані знаходиться «військовий кабінет», що дістався йому у спадок від Петра Олексійовича? Там хоча б стільці, б…дь, є чи гарант всі виніс дочиста?

Про ситуацію в «ситуаційної кімнаті» президента, де приймалися важливі рішення війни і миру – хто, кому і скільки повинен занести, ми всі знаємо. Монітори знайшлися в новому скляному офісі Порошенко, а імпортні китайські сервера досі з собаками шукають. Може, варто хоча б засідання Радбезу провести, якщо вторгнення вже близько? Та ще повномасштабне, з ракетами і постановкою перешкод. А раптом вай-фай пропаде? Як ми будемо висвітлювати в «Фейбсуке» хід опору агресору? Ні лайка поставити не можна, ні зробити репост. Кошмар. Коли оголосять довгоочікувану мобілізацію і введуть елементи військового положення в областях, що знаходяться на вістрі удару?

З досвіду Петра Олексійовича відомо, що найбільш вразливою є Вінницька область. Саме там ВП ввели в першу чергу. Коротше, треба терміново бити на сполох за порадою Апаршина, але при цьому не допускати поширення панічних настроїв. Ворог саме на таку реакцію розраховує. Природно, ніхто не панікує, оскільки багато хто не розуміють, хто такий Апаршин і чому саме він анонсує вторгнення РФ. З часом, звичайно, будуть прислухатися до попереджень про авіаналіт з ракетами. Але поки ще резонанс слабенький. Треба терміново розкручувати сторінку ерзац-Турчинова в «Фейсбуці». Щоб люд міг безпосередньо спілкуватися з аудиторією, відповідати на питання, постити котиків в стрічку. Тоді всі почнуть лякатися і підписувати петицію до президента з проханням негайно зупинити «наміри РФ».