Звідки взялися джентльмени, і в різні часи вдавалося заслужити таке звернення

Джентльмени, що б там не говорили, зовсім не вимираючий вид. Навіть навпаки – надзвичайно життєстійкий, адже джентльмени існували і в Середні віки і в Новий час, так і в XXI столітті їм є місце. Інше питання, що в різні часи у це слово вкладалося своє значення, а значить і право називатися джентльменом доводилося заслуговувати по-різному.

Якими були найперші джентльмени

Джентльмени в епоху англійської королеви Єлизавети I

Про джентльменів у Європі особливо багато говорили в XIX столітті, тоді й сформувався цей образ – людину порядну і гідного, ретельно оберігає свою репутацію, володіє бездоганними манерами і суворим кодексом честі. Але взагалі термін «джентльмен» вживався британцями і набагато раніше, ще в Середньовіччі – і тоді в нього вкладали інший зміст.
Саме слово являє собою результат змішання французької та англійської понять; gentil, від латинського gentilis, в перекладі означає «родовитий», і man – «людина». Колись джентльменами називали всіх чоловіків благородного походження, представників аристократії. Джентльмен зразка XIV століття і більш пізнього періоду історії – це дворянин, який має можливість не працювати і не працює.

Ілюстрація книги XIX століття з цитатою Джона Болла

Священик Джон Болл, який боровся з соціальною нерівністю і кріпосним правом, з-за чого згодом був відлучений від церкви і страчений, виголосив під час проповіді 1381 слова, що увійшли в історію:
«Коли Адам орав, а Єва пряла,
Хто джентльменом був тоді?».

Англійське суспільство коли складалося з чотирьох категорій: в першу входили ремісники і селяни, в другу – дрібні землевласники-йомени, третю представляли городяни, а четверту – джентльмени, тобто аристократи.

Джентльмени в XIX столітті

Пізніше, в XV столітті, говорячи про джентльменів, найчастіше мали на увазі молодших синів і їх нащадків – тобто тих, хто за правилами майорату був позбавлений титулу, а з ним – і стану: за британським нормам спадщину не ділилося, а переходило до старшого з синів, він брав і титул. Молодший брат в таких випадках влаштовував своє життя самостійно, наприклад, стаючи священиком і отримуючи в управління церковний прихід або ж укладаючи вигідний шлюбний союз. Це і були джентльмени – люди благородного походження, які не мали певного титулу.

З джентльменами були пов’язані джентрі, представники дрібнопомісного дворянства, теж без титулів, але з можливістю похвалитися своєю родовитостью. Джентльмени були рівнем вище йоменов – ті працювали на своїх ділянках землі, а для джентльмена в ті століття фізична праця був неприйнятний.

Від шляхетного походження – до шляхетності манер

З серіалу «Абатство «Даунтон»

Слово використовувалося в королівстві досить активно, «джентльмени» виконували ряд придворних обов’язків: gentlemen-at-arms, наприклад, представляли собою королівську церемоніальну лейб-гвардію, а gentleman-at-large – персону при дворі без чітко прописаних обов’язків. До gentlemen-commoners, благородним студентам Оксфордського та Кембриджського університетів, ставлення в цих навчальних закладах було особливим, вони користувалися деякими привілеями, наприклад, щодо тривалості навчання.

Якщо фізична праця для джентльменів залишався табу, то в суспільному, політичному житті вони вважали для себе обов’язковим брати безпосередню участь, звідси любов англійців до різного роду товариств, клубів. Одним з таких місць була ні багато ні мало Палата громад британського парламенту.

Минуло ще трохи часу, джентльменом все частіше називали того, хто демонстрував своєю поведінкою порядність та гарне виховання, незважаючи на відсутність іменитих предків або власного фамільного герба. Такий підхід став особливо популярний в XIX столітті, коли акцент був перенесений з обставин життя людини на його власну поведінку в цих обставинах.

Джентльменами іменувалися вже не тільки ті, хто відрізнявся шляхетним походженням, але і чоловіки, які заробили умінням тримати себе певну репутацію, соціальний капітал.

Берті з серіалу «Дживс і Вустер»

А от щодо неприпустимості для джентльмена ручного, фізичної праці табу зберігалося аж до XX століття; само собою, обрати таку професію не заборонялося нікому, але почав працювати руками – в тому числі, до речі, і лікар-хірург – переставав бути джентльменом у загальновизнаному тоді значенні цього слова.

Шерлок Холмс і доктор Ватсон у радянській кіноверсії

Взагалі образ джентльмена не пов’язували з працею обов’язковим, скоріше, це був любитель, який вибирає собі заняття, не керуючись прагненням заробити на шматок хліба і взагалі як-небудь отримати винагороду. Тому один з класичних джентльменів XIX століття – Шерлок Холмс і здається настільки переконливим в іміджі нудьгуючого і при цьому бездоганно тримає себе джентльмена, він – сищик-любитель.

Про кодекс джентльмена і джентльменів з чоловічого туалету

Чарлі Чаплін і його герой – типовий джентльмен

По мірі того як в Англії й інших європейських країнах формувався середній клас, друге значення терміна «джентльмен», не пов’язане з родоводом, набувало все більшого поширення. У XIX столітті сформувався звід правил для джентльменів – кодекс, що підлягає неухильному дотриманню, спочатку неписаний, але потім увічнений в книжках та на сторінках періодичних видань. «Британіка» 1856 року під словом «джентльмен» передбачала звернення до того, чиї манери видають витонченість і розум, за умови, що статусом ця людина «вище торговця».

З кінофільму «Людина з бульвару Капуцинів»

У XX столітті і в сучасному світі це головним чином саме звернення, як у звичній формулою «леді і джентльмени». Інше призначення терміна – заміна не дуже ввічливого слова «чоловік» в оповіданнях або, наприклад, на покажчиках громадських туалетів.
І все-таки класичний образ джентльмена – насамперед, зрозуміло, британця, не зник і сьогодні. Дійсно, виходить так, що в першу чергу це слово застосовне до аристократів – з-за того, що саме в сім’ях з давньою історією найкраще зберігаються і передаються новим поколінням традиції і стандарти поведінки джентльмена.

Джентльмен XXI століття – той, хто попри свій зірковий статус просто поступиться місцем жінці в метро. Кіану Рівз

Зараз бути справжнім джентльменом – це володіти самоповагою і «інтелектуальної витонченістю, які виражаються в манерах невимушених і, тим не менш, делікатних» – знову з Британської енциклопедії, і того, хто претендує на звання джентльмена, доводиться дотримуватися кодексу честі, виробленому ще в минулі століття.

Побачити на власні очі британських джентльменів і помилуватися їхнім умінням “називати кішку кішкою” дає можливість серіал “Абатство “Даунтон””,створений справжнім джентльменом і аристократом.