Одна з сумних реалій сучасності – низький рівень довіри до офіційної медицини, внаслідок чого тисячі людей йдуть зі своїми хворобами до знахарів, чаклунів, екстрасенсів. Конфлікти у сфері відносин лікаря і пацієнта мали місце практично завжди. Ще на початку ХХ століття Вікентій Вересаєв у своїх «Записках лікаря» бідкався з приводу того, що про лікарів розпускаються найбезглуздіші чутки, їм висувають нездійсненні вимоги і безглузді звинувачення. Але коріння дефіциту довіри йдуть у ще більш далекі часи.
«Найнебезпечніші», або чому серед населення дореволюційної Росії зростала недовіра до «панської» медицині і лікарям
Продаж амулетів, оберігають від холери. Малюнок з журналу «Огонек». 1908 р./Фото: ic.pics.livejournal.com
В Російській імперії склалася досить своєрідне ставлення до простолюду професійній медицині – страх і підозріливість, що межують з ворожістю. Головна причина цього – мінімальна кількість фахівців в містах і практично відсутність їх у сільській місцевості. Наприклад, у Самарській губернії до Земської реформи 1864 року на півтора мільйони сільських мешканців було лише 2 лікарі, які проживали в селі.
Реформа охорони здоров’я внесла ряд корисних змін, але на охоплення населення лікарською допомогою вплинула не дуже значно. Лікарні були сконцентровані, в основному, в губернських центрах, тому до селян доходили чутки про лікарів, і ці чутки були, як правило, невтішні, скандальні, а то й відверто потворні. Якщо й траплялося кому-небудь з сільських потрапити в повітову лікарню, то це богоугодна заклад було бідно обставленим, переповненим важко хворий і невиліковну міською біднотою. Не дивно, що лікарня наганяла на сільських жителів страх і асоціювалася з обителлю смерті. Так і складалося у простолюду дика думка, що лікарі – найнебезпечніші люди, здатні своїми ліками заморити людини, і вірніше буде звернутися за допомогою до найближчої баби-знахарки.
Чому російський народ став називати лікарів «холерниками»
Опахування села від холери./Фото: img.rg.ru
Особливо гострі конфлікти між простими людьми і представниками «панської» медицини виникали в періоди масових спалахів інфекційних захворювань, зокрема, епідемій холери, перша з яких була зафіксована в Росії в 1829-м. У свідомості народу страшна хвороба і лікарі були нероздільні. Люди не замислювалися над тим, що з цих двох складових причина, а що – наслідок. Не розуміючи суті санітарних заходів, вони сприймали дії медиків як щось шкідливе і навіть небезпечне. Обробка сулемой і карболової кислотою, посипати вапном здавалися неосвіченому люду спробою отруїти або заразити.
Іноді неприйняття санітарних діячів було викликано їх безтактною поведінкою: зустрічалися серед них такі, які потіхи заради могли обприскати не лише подвір’я і приміщення, але і комори, заявляючи з усмішкою, що як забере всіх холера, то і продукти не знадобляться. Прагнення лікарів ізолювати хворих з підозрою на холеру викликало в людей жах, адже в їхньому розумінні лікарня була чимось на кшталт мертвецкой, куди звозили до смерті «залікованих» бідняків. Так серед людей виникло і зміцнилося переконання, що холера – породження докторів, а ескулапи-душогуби отримали прізвисько «холерники».
Трагедія Молчанова, або що викликало у народу невдоволення і як розправлялися з лікарями
Лікар А. М. Молчанов, убитий юрбою./Фото: img.rg.ru
Чимало бід принесла хвиля холерних заворушень 1892-1893 років, що прокотилася по Волзі від Астрахані до Саратова. Жертвами погромів стала велика кількість лікарів і сестер милосердя. Найбільш широкий резонанс отримало трагічна подія в повітовому місті Хвалынск, де натовп звірячому розтерзав доктора Олександра Молчанова. Це обговорювалося в пресі, у вищому світі столиці і навіть в імператорській родині.
Фатальна помилка Молчанова полягала в тому, що він не усвідомив важливість інформування населення. Доктор не спромігся розповісти городянам, з якою метою будуються холерні бараки, не пояснив суті проведених ним дезінфекційних заходів. Обстановка в Хвалинську була напружена через доносилися звідусіль чуток про безчинства лікарів, нібито морящих простий люд, заражаючи його холерою. На вулицях жваво обговорювалися плітки про те, що негідники-«холерники» риють могили, заготовляють вапно і труни. Загальна ненависть автоматично переносився на Молчанова.
Поштовхом до бунту став розповідь місцевого пастуха про те, що він на власні очі бачив, як лікар за містом опускав у джерела мішечки з якимось зіллям, після чого напившиеся испоганенной води корови околевали. У люті хвалынчане підстерегли Олександра Молчанова на вулиці і влаштували криваву розправу. В хід пішли кулаки, палки, каміння. Забивши доктора смерть, люди не вгамувалися: не дали забрати тіло з вулиці та ще й на наступний день глумилися над ним. Відновити порядок в місті вдалося тільки прибулим через два дні військам. За вироком військово-окружного суду чотирьох бунтівників піддали смертної кари, близько шістдесяти чоловік заслали на каторжні роботи.
Як Микола I приборкав холерні бунти
Микола I утихомирює холерний бунт в Санкт-Петербурзі в 1831 р./Фото: media
Важким випробуванням для Північної столиці стало літо 1831-го, коли протягом двох тижнів більше трьох тисяч осіб захворіли на холеру. За висновком фахівців, джерелом її поширення були так звані обжорні ряди Сінного ринку. Наказ закрити продуктові ряди, природно, викликав невдоволення торговців, і вони нацькували натовп на лікарів. Переконували, що ніякої холери немає, а просто лікарі в лікарнях труять бідний народ.
Не замислюючись про те, що від страшної недуги помирають не тільки простолюдинів, а й знатні вельможі, знавісніла юрба кинулася з Сеною площі до центральної холерної лікарні і розгромила її в лічені хвилини. Побили лікарняне прислугу, вбили кількох лікарів, пацієнтів прямо на ліжках виносили з палат на вулицю, поширюючи тим самим хвороба.
Утихомирення холерного бунту. Барельєф пам’ятника Миколі I на Ісаакіївській площі./Фото: upload.wikimedia.org
Прибулим для втихомирення бунту військам довелося ночувати на площі. А на наступний день на Сінній з’явився Микола I. Государ тримав промову перед п’ятитисячний натовпом. Очевидці по-різному описували цей історичний момент. Одні стверджували, що імператор звернувся до совісті підданих і закликав їх не уподібнюватися буйним французам і полякам. За свідченням інших, він приборкав бунтівників міцною майданною лайкою. А ще випив на очах у всіх склянку кошти від холери. Але як би то не було, з цього протистояння государ вийшов переможцем, і його тріумф увічнений в барельєфі на одному з пам’ятників Миколі I в Санкт-Петербурзі.
Століттям раніше москвичі підняли чумний бунт, убивши при цьому митрополита.
Thanks!
Our editors are notified.