Музей Лувру з’явився в 1793 році – більше двох століть тому. В його залах і в запасниках міститься близько трьохсот тисяч експонатів, а кількість відвідувачів, які відвідують Лувр протягом року, вже перевалило за десять мільйонів. І те, і інше, і третє стало причинами, що спонукали французькі влади створити додаткові «лувры» – за межами Франції або, принаймні, за межами Парижа. Без скандалів не обійшлося – не дивно, адже безцінні твори світової культури мають, тим не менш, свою ціну – часом занадто високу для музею-філії.
Лувр-Ланс
Експеримент з розміщення частини експонатів музею в інших містах і навіть країнах почався кілька років тому і вже дозволив підвести деякі результати.
Музей Лувру в Парижі
За право стати філією Лувру на території Франції сперечалися кілька міст, включаючи Ам’єн, Аррас та Кале, але вибір французького уряду впав на колишній шахтарське містечко Ланс, в двохстах кілометрах на північ від Парижа. Протягом довгого часу тут вівся видобуток вугілля, а з 1986 року, коли шахти були остаточно закриті, Ланс відчував економічні труднощі, а населення зіткнулося з безробіттям.
У 2004 році було прийнято рішення про будівництво музею, а в 2012 він вже відкрив свої двері для нових відвідувачів. Головною картиною у першій експозиції стала «Свобода, що веде народ» кисті Ежена Делакруа.
Е. Делакруа «Свобода, що веде народ». За перший тиждень Лувр-Ланс відвідали сто тисяч людей
Всього ж Лувром було передано понад двісті творів на строк п’ять років, а крім цієї полупостоянной експозиції, в музеї Ланса планувалося проводити тимчасові виставки на окремі теми. Навесні 2019 року кілька сотень різних творів мистецтва були виставлені на експозиції, присвяченій Гомеру.
Відкриття нового музею, та ще й світового значення, дозволило Лансу, майже вже став містом-привидом, поправити свої справи. У 2018 році маленький Лувр відвідали близько мільйона людей.
Будівля філії Лувра в Лансі
Само собою, ні вражає уяву концентрації шедеврів, які щодня представлені до уваги гостей паризького Лувру, ні численних туристів, що заповнюють до відмови деякі його зали, в Лансі немає. Це і дозволяє перетворити візит в музей в спокійне проведення часу, насолоджуючись нехай нечисленними, але від цього не менш цінними творами мистецтва.
Експозиція музею Лувр-Ланс
Колекція, яка експонується в музеї-супутнику, підбирається не із запасників великого Лувру, а з основних його колекцій. При організації роботи музею були введені нові принципи розміщення творів. На відміну від класичного розподілу на розділи – «Стародавній Схід», «Скульптури», «Образотворче мистецтво» та інші, Ланс пропонував знайомитися з шедеврами різних епох, об’єднаних в одному залі якою-небудь спільною ідеєю. Така концепція розміщення експонатів дозволила експериментувати з враженням відвідувачів, дати їм можливість порівняти мистецтво різних століть і епох, оцінити загальні риси архаїчних творів, ніяк не пов’язаних між собою простором, але які стали результатом спільних для різних народів законів розвитку цивілізації.
У Ланс привозять шедеври з основної колекції Лувра, зокрема, твори Рафаеля
Лувр Абу-Дабі
Куди більш сміливим і резонансним було рішення надати частину колекції паризького Лувру новому музею в Об’єднаних Арабських Еміратах. Лувр Абу-Дабі відкрився на острові Саадіят в 2017 році. Архітектурне рішення для нової будівлі музею було витримано в дусі Еміратів – розкіш і новітні технології, поєднані з однією метою – вразити і захопити вже досить досвідченого сучасного цінителя прекрасного.
Будівлі музею Лувр Абу-Дабі
Біле будівля у футуристичному стилі, оточений морем, ажурний купол, який пропускає сонячне світло всередину, дивовижний краєвид під час заходу сонця – все це само по собі справляє на відвідувачів незабутнє враження. Всередині споруди же розташована найбільша на Аравійському півострові експозиція художнього музею – і це стає головним аргументом на користь відвідування музею.
Усередині музею
В Абу-Дабі привезли експонати не тільки з Лувру, але і з Центру Жоржа Помпіду і Версаля. Формально музей не є філією Лувру, але з Парижем його пов’язують договірні стосунки, які передбачають демонстрацію творів основної колекції музею протягом деякого часу. Так, в емірати вирушили картини Моне, Дега, Сезанна, Пікассо, скульптури Родена і безліч інших шедеврів – усього більше трьохсот. Незважаючи на те, що експозиція розміщується в мусульманській країні, за запевненнями організаторів виставок, підбір творів це не робить ніякого негативного впливу.
У музеї можна виявити сусідство священних книг різних релігій
В Абу-Дабі, як і в Лансі, втілений в життя новий, сучасний формат розміщення експозиції – відповідно до загальної ідеї, а не з відокремленим одне від одного розділів. Так, тут сусідять Тора, Біблія і Коран – в знак поваги до всіх релігій і неможливості відокремити яку-небудь з них від історії культури. Лувр Абу-Дабі як музей існує зовсім недавно, але вже займає одне з лідируючих місць у списку обов’язкових до відвідування туристичних об’єктів. До того ж, по сусідству, на тому ж острові Саадіят, планується розмістити та інші об’єкти культури, зокрема, філія нью-йоркського музею сучасного мистецтва Гуггенхайма.
Експозиція музею в Абу-Дабі
Тим не менш, ідея вивезення найцінніших творів мистецтва за кордон, та ще й за межі Європи, з самого початку публічного обговорення проекту викликала суперечливі думки. Проти запланованої передачі шедеврів виступали тисячі істориків, археологів, музейних працівників, була навіть запущена петиція з вимогою не допускати «продаж» французьких музеїв.
Експозиція музею
Демонстрація колекцій Лувру дійсно обходиться Абу-Дабі в чималу суму, щоправда, слід визнати, що країна, як, втім, і деякі її сусіди, може собі дозволити щедрість щодо предметів мистецтва.
Кількома роками раніше саудівський принц Мухаммед ібн Салман придбав на аукціоні «Крістіс» картину, яка стала найдорожчою в історії, і з нею теж був пов’язаний скандал, торкнулася Лувр Абу-Дабі.
Оригінал да Вінчі чи фейк?
«Спаситель світу» приписувався майстерні Леонардо да Вінчі і за час свого існування, починаючи приблизно з 1500 року, багаторазово змінював власників, періодично випадаючи з поля зору поціновувачів та фахівців.
«Спаситель світу»
У 1958 році «Спаситель» був проданий на аукціоні за 45 фунтів стерлінгів. У 2011 вперше була висловлена і розвинена версія про те, що картина написана не учнем великого Леонардо, а самі майстром. Були проведені дослідження, і експерти підтвердили авторство да Вінчі. Вартість картини на ринку творів мистецтва різко зросла, в 2012 році російський мільярдер Дмитро Риболовлєв придбав її за 127,5 мільйонів доларів. Через кілька років «Спаситель світу» знову був виставлений на продаж, і викуплений за рекордну суму – 450,3 мільйона доларів.
Восени 2018 року був анонсований показ цієї роботи да Вінчі у складі експозиції Лувру Абу-Дабі. Тим не менш, картина в музей так і не потрапила, а його представники заявили, що не мають уявлення про її місцезнаходження. Мабуть, було зірвано і планована за договором з музеєм демонстрація «Спасителя» у паризькому Луврі, який восени 2019 року проводить виставку, присвячену 500-річчю з дня смерті Леонардо да Вінчі.
Інший шедевр Леонардо, вже безперечний – «Прекрасна Ферроньера» – благополучно прибув в Абу-Дабі і прикрасив колекцію музею
Серед мистецтвознавців та поціновувачів мистецтва не перестають циркулювати чутки і про те, що реальним покупцем картини став департамент культури і туризму Абу-Дабі, і про те, що «Спасителя» приховують для того, щоб уникнути викриття – адже експерти стали піддавати сумніву версію про авторство да Вінчі. В такому випадку ринкова вартість картини – навіть якщо до роботи свого учня Леонардо і мав деяке відношення – складе куди скромнішу суму, що не перевищує двох мільйонів доларів.
Музей Лувр Абу-Дабі
Було б наївним вважати, що в будівництві та організації роботи музеїв, приймають у своїх стінах шедеври світового мистецтва, відіграють роль лише естетичні, нематеріальні чинники. Функціонування Лувру, як і двох його супутників, – це ще й серйозний економічний проект, в якому, як і в інших великих фінансових проектах, важливі розрахунок і громадську думку. Але не для відвідувачів – цінителі прекрасного можуть собі дозволити насолоджуватися справжніми творами великих майстрів минулого в тиші просторих напівпорожніх залів далеко від Парижа. А значить, ідея створення супутників великих музеїв обіцяє бути втіленою в життя ще не раз.
Про те, як намагалися модернізувати будівля старого Лувру: 30 років скандальної піраміди.
Thanks!
Our editors are notified.