Росія спеціально допустила проблему з Грузією?

Не потрібен нам берег грузинський, чужа земля не потрібна

Схоже, після перевороту 2014 року на колишній Україні, спецслужби Росії істотно уважніше, ніж раніше, відстежують пострадянський простір. Принаймні, робити це було б дуже логічно. У зв’язку з цим припущенням, набирає чинності інтуїтивній впевненості, багато в недавні події в Грузії отримує зовсім інше значення.

Так, Росія в 20-му столітті отримала свого спасителя Сталіна – “імперця” по своєму стратегічному мисленню, “не грузина, а російської грузинського походження”, за його власним визначенням. Сталін створив потужне суверенна держава-нову радянську Російську імперію, з найсильнішими економікою, військово-промисловим комплексом і наукою. В результаті, на відміну від 1916-1917-го, до нового свого розвалу у 1991 році країна прийшла більш сильною завдяки Сталіну і його соратникам-помічникам. І, найголовніше, з ядерною зброєю, яке здійснює зовнішнє пряме напад на неї неможливим.

До речі, є у формальній логіці, філософії, політології та психології певні фрази, які є універсальними для аналізу багатьох подій. Таким же є універсальними для мене давно вивірені сентенції свого тексту “Ще раз про порочність ідеї “самостійної і нэзалежной”. Багато разів я вже використовував їх для підтвердження поточних міркувань з приводу будь-якої з колишніх наших республік, але логіки тексту це все одно не перекреслить.

Адже одні і ті ж події і за тими ж лекалами відбувалися і відбуваються абсолютно з усіма “осколками” Радянського Союзу (Великий Росії) – “точно так само, як це стосується колишньої України, це вже “зачепило” країн Прибалтики, стосується Білорусії і Казахстану, може торкнутися ЛДНР, судячи з висків деяких “самостійників” звідти”. Нікуди не втекла з даного списку і Грузія:

“Тому що поруч Росія, яка завжди як більмо в оці для її глобальних ворогів. І завжди ці вороги будуть купувати «як-би» еліту цієї «Ще однієї-Росії». Або якось по-іншому – за допомогою крадіжки їхніх дітей, рідних або погроз цього, погроз забрати або заблокувати всі гроші, інші матеріальні цінності і так далі – будуть змушувати ворогувати з нами, будуть робити з країни зброю для боротьби з Росією”.

Причому, вже відомо, що, як і перед війною 08.08.08, зараз “Грузію знову конкретно готують для мобілізації на війну з Росією”, видно приблизний план її втягування в НАТО. А досвід хоча б нашої взаємодії з колишньої Україною показує, що ніяке “задобрювання” еліт, ніякі преференції, ніяке відтягування як би “нариву” (штучно створюваного нашими глобальними конкурентами-ворогами), глобально ні до чого доброго не приводить.

Оскільки ж людство за все тисячоліття свого існування в справі управління людьми і впливу на них так і не придумало нічого більш глобального, крім “батога” і “пряника”, то з цього і треба виходити.

А оскільки мірятися з Заходом “пряниками” нам, по-перше, марно – все одно вони поки багатшими зі своєї “зеленої різаною папером”, по-друге, це лише означає починати багатосерійний аукціон «хто дасть більше». Звичайно, всі “містечкові” так звані еліти бачать подібні «аукціони» в самих солодких своїх мріях, але внаслідок своєї продажності точно нічого подібного не заслуговують.

Тому залишається тільки “батіг”. І чим швидше до нас прийде усвідомлення, тим швидше правильна схема взаємодії “дійде” до «колишніх наших співвітчизників». Тим більше що наші конкуренти-вороги і близько не збираються їх “брати на утримання” – ставлення до них суто прикладне – поіспользовать і викинути.

Як би цинічно це не звучало, нам до цієї проблеми треба підходити так само: “Ага, ви стали чужими, ви оголосили нас мало не ворогами? Отримайте суто прагматичні відносини”. А щоб народ менше мучився, не варто затягувати і, як у хірурга, “спочатку зробити дуже погано, щоб знову потім було добре”.

Тобто русофобські країни треба “банкрутити”, а потім забирати людей і території назад, коли знову зберемося з силами. Щоб не розводити надовго “мексиканські серіали”, щоб, скажімо, не завжди глибоко мислячі люди, натравливаемые на нас нашими ворогами, не “гавкали” з приводу і без приводу, а були нам згодом лише безмірно вдячні за порятунок.

Є підозра, що наше керівництво потроху до цього приходить. І не тільки тому, що в уряді і адміністрації президента сидять далеко не дурні люди, а тому, що подібний підхід стратегічно правильний. І події в Грузії, напевно, можуть послужити прикладом цього. Типу: “А-а-а, Росія, чиї громадяни залишають у вас купу грошей, погана для вас?! Ну гаразд, ці люди та їхні гроші нам і на російських пляжах знадобляться”.

Тим більше що, на жаль, поки що “з Криму не виходить нашого Лазурного берега”, деяке звуження пропозиції куди нашим відпочиваючим поїхати, Росії точно не завадить. Щоб більше грошей не отримали громадяни Грузії, які тримають в кишені дулю, а наші – в Криму, Краснодарському краї (на Чорному морі і на Азовському) і Абхазії, в Астраханській області, Дагестані і Калмикії на Каспійському морі, в Калінінградській області на Балтійському морі, на російських пляжах Тихого океану, Байкалу і наших річок.

А коли станемо сильними, грузинські пляжі самі назад «припливуть», як це вже неодноразово бувало в історії грузинського народу.