Таємниці найвідоміших катакомб Європи: Моторошна дитяча, прийоми Наполеона, гарем работоргівців та ін

Таємничі підземелля — це місце, де живуть скелети, ховаються скарби і взагалі відбуваються різні пригоди. У фільмах і іграх. А в житті — це цінне історичне спадщина різних міст і пам’ятки, які варто відвідати, якщо буде така можливість. Ось лише кілька знаменитих катакомб.

Катакомби капуцинів, Італія

Історії про муміях й підземелля — це як раз про катакомби капуцинів. Правда, місцеві мумії дуже спокійні, зате їх багато. Справа в тому, що це, власне, похоронні катакомби. В них зберігаються тіла близько восьми тисяч знатних і просто достойних жителів міста Палермо на Сицилії. На склад зовсім не схоже: мумії не тільки лежать, але і стоять, і висять, і утворюють цілі композиції. Це не знущання над тілами, навпаки, володарі тел прагнули потрапити в катакомби після смерті і демонструвати, що до кінцівки свого життя треба бути готовими — а значить, подумати про душу і життя загробне.

Тіла розділені по експозиціям. Є коридори ченців, чоловіків, жінок. Окремий коридор повністю присвячений дівчат — мумії не знали статевого життя молодих осіб прикрашені в ньому металевими вінцями в знак їх особливої чистоти. Вразливим ж не варто заглядати в кімнату дітей, у центральній ніші який в кріслі-гойдалці сидить давним-давно мертвий хлопчик з маленькою сестричкою на руках, немов заколисуючи її.

Але сама знаменита дитяча покоїться мумія не тут, а в окремій каплиці. Це однорічна Розалія Ломбардо, яка вражає тим, як збереглося її тіло завдяки майстерності бальзамировщика. Зараз Розалію помістили в ємність з азотом, тому що із-за напливу туристів, від чийогось дихання повітря в каплиці став вологим, тіло опинилося під загрозою втрати схоронності.

Палермские катакомби відвідував Гі де Мопассан, і вони справили на нього дуже гнітюче враження.

Паризькі катакомби, Франція

Якщо вам довелося дивитися трилер «Париж — місто мертвих», то ви все одно не знаєте про катакомбах нічого (крім того, звичайно, що вони є під Парижем). Даний підземелля славиться зовсім не можливістю знайти філософський камінь Ніколаса Фламмеля. Насамперед, катакомби — це дотик до історії і відносяться до музею Карнавалі. Вони являють собою залишки римських каменоломень. А з кінця вісімнадцятого до кінця дев’ятнадцятого століть сюди звозили безліч людських останків — не менше шести мільйонів.

Катакомби доводиться постійно зміцнювати, тому що частина міста разом із будинками та маршрутами громадського транспорту знаходиться прямо над цими величезними порожнечами. Вперше це почали робити при Людовіку XVI за його королівським наказом. Історія ж перетворення катакомб в міське кладовище пов’язана з історією розвитку санітарії.

До середини вісімнадцятого століття шар поховань на кладовищах йшов углиб на 10 метрів, а могильні горбки досягали вже двох метрів. Земля і її мешканці не справлялися з такою кількістю мертвих тіл, і санітарна обстановка навколо поховань серйозно погіршилася (про неї дещо скаже опис смороду, від якого ніби скисали і вино, і молоко). У 1780 році обрушилася стіна одного з кладовищ, і підвали найближчих будинків заповнилися людськими останками мало приємного і в плані епідеміології багато небезпечного.

Відвідувачів допускають лише малу частину катакомб, бо склепіння практично скрізь знаходяться під загрозою обвалення. Кадр з фільму *Париж – місто мертвих*.
Загалом, влада почали розбирати поховання і переміщати останки в катакомби. Перед переміщенням кістки ретельно дезінфікували. У катакомбах їх акуратно розклали, але підписати, де чиє зберігається тлінне тіло, виявилося проблематичним: з однієї могили витягували безліч різних людей. Між тим, відомо, що в катакомбах знайшли своє останнє пристанище такі знаменитості, як Шарль Перро, Максиміліан Робесп’єр, Франсуа Рабле, Блез Паскаль, Антуан Лавуазьє. Вхід в катакомби розташований біля метро Данфер-Рошро, всередині проведено електрику.

До речі, імператор Наполеон III мав дивну звичку приймати в підземному кладовищі важливих гостей. Зараз одночасно в підземеллях може перебувати не більше двохсот чоловік, тому біля входу часто можна побачити довгу чергу. Під час Другої Світової війни в катакомбах перебував секретний німецький бункер — і нацисти дуже б здивувалися, дізнавшись, що штаб Опору розташувався всього в п’ятистах метрах в тих же самих підземеллях.

Наполеон III вважав підземне кладовище відмінним місцем для прийому гостей.

Одеські катакомби, Україна

Точно так само перетворилися в таємничі підземелля старі каменоломні і в Одесі, тільки залишилися вони тут не від римлян, а від Російської Імперії. Тут добували дешевий камінь для будівництва нових будинків. Вже до початку двадцятого століття пронизують землю під містом підземні ходи стали причиною постійного провалу і обвалення будинків. Тим не менш, видобуток каменю в деяких кінцях каменоломень йде до цих пір, і підземелля стають все ширше.

Знаменитими катакомби стали, коли їх обрали притулком партизани під час Великої Вітчизняної війни. До того в каменоломнях ховали свій товар контрабандисти — з «складів» вони спокійно проносили його у будь-яку частину міста, куди з підземних коридорів виходили колодязі. Один такий колодязь розташовувався, наприклад, біля Одеського оперного театру. За чутками, головні «штаби» радянських кримінальних елементів теж розташовувалися в цих підземеллях.

У катакомбах Одеси є свої наскальні малюнки.
З катакомбами пов’язана зловісна історія работоргівлі. Бандити відловлювали в місті красивих, часом навіть дворянського походження жінок і тримали в підземних добре облаштованих кімнатах. Після під них шукали, у залежності від знатності жінки, або індивідуального покупця в Туреччині, або замовника-сутенера на партію «товару» в публічні будинки. Багато жінки, зрозумівши, навіщо їх тримають в підземелля, від відчаю кінчали життя самогубством. Ховали тут же, в бічних коридорах. Зупинити бандитів змогли тільки після того, як вони вкрали княгиню Лопухіну: на її розшук та визволення була терміново направлена справжня армія, і врешті-решт знайшли і її, і інших бранок, а работоргівців зловили і судили.

Сюди постійно спускаються загони любителів історії (завдяки яким, треба сказати, катакомби були значно картографированы), а також просто туристи і грають діти. На жаль, це часто закінчується трагедією — катакомби являють собою справжній лабіринт. Тіла деяких зниклих не знайшли до сих пір; важко навіть уявити, як далеко вони забралися в пошуках виходу нагору. Одеські каменоломні здаються нескінченними.

Не тільки катакомби зберігають страшні таємниці: 10 моторошних пам’яток, від яких мурашки біжать по шкірі.