Професійний революціонер Ленін був потомственим дворянином, що завжди позначалося в його побуті. Він волів забезпечувати собі гідні умови життя – прислуга, турбота про здоров’я, ситне харчування, інтелектуальне спілкування. Не становлять винятку і роки, проведені в політичному засланні в Сибіру. Тушка барана на тижневе меню, зайці і куріпки, виписана зі столиці мінеральна вода, ковзани і полювання, весела Масляна, вінчання і медовий місяць – так проходила життя Леніна в Шушенському крім створення ідеологічних текстів.
Сибірська посилання щаслива віха життя Леніна
«Ленін серед селян с. Шушенське»./Фото: veryimportantlot.com
Життя політичних засланців кінця XIX століття найчастіше протікала цілком стерпно. Сцени дикого самосуду над сибірськими арештантами, описані Достоєвським на основі пережитих їм подій у 50-ті роки, канули в Лету. Тиранія тюремного начальства тепер стосувалася лише карних злочинців, які скоїли тяжкі злочини. А революціонери, покушавшиеся на існуючий державний з
Роки, проведені молодятами в Шушенському, Ленін згадував пізніше як найкращий час у своєму житті./Фото: pics.meshok.net
А при наявності фінансових засобів вони влаштовувалися нітрохи не гірше, ніж при звичайних обставинах. Засланець мав право займати окреме житло, необмежено обмінюватися кореспонденцією, їздити по сусідніх селах, розважатися в силу своїх можливостей. Єдиним і головним обмеженням була заборона на розміщення у великих містах. Так що для революціонерів подібне покарання ставало лише тимчасовим перепочинком і можливістю в тиші і спокої обдумати і спланувати подальші програми революційних випадів.
У «Записках з Мертвого дому» Достоєвський з вдячністю говорить про випали йому роках арештантського буття. Згодом схожі слова з приводу сибірської посилання виголосить і Ленін. Перебуваючи на правах засланого в далекому тайговому селі, він жодного разу за три роки не зазнав утисків і насильства. Йому надали повну свободу вибору способу життя, занять і дозвілля, завдяки чому він і вважав це час щасливою подією.
Самостійний вибір місця заслання і радісні листи з вагону
Ленін і Крупська в Шушенському./Фото: 3.bp.blogspot.com
За свою політичну кар’єру Володимир Ілліч побував у посиланнях двічі. Вперше ще неповнолітнього борця з режимом відвезли з очей геть в казанське Кокушкино. У цьому місці, родинному селі його діда, в теплу пору року любила бувати вся його сім’я. Там Володя і відбував рік “покарання” у колі родичів за улюбленими заняттями – прогулянками, купанням у річці, збором ягід та іншими забавами.
У лютому 1897-го 26-річний Ленін вирушив у далеке сибірське Шушенське – так радянські історики описували в його біографії другу посилання. Але варто зауважити, що Шушенське також вважалося родовим селищем Ульянових у благодатних южносибирских місцях. Про трьох роках перебування молодого Ілліча в цьому селі добре відомо з доступних сьогодні листів Крупської сестри Леніна, а також з послання Володимира Ілліча своєї матері. Ленін не тільки не відчував ніяких труднощів під час перебування в Шушенському, але і вирушав туди більше схожим на задоволеного мандрівника. Так і їхав він не один, а в супроводі мами і сестер. При ньому не було озброєного конвою, зате він віз безліч книг, великий чемодан одягу і тисячу рублів готівкою. Залізничне подорож на схід не стомлювало революціонера: вдень він із задоволенням спостерігав за проноситься у вікні картинками, а ночами міцно спав. А в його листах додому легко читалося піднесений настрій.
Будинок з прислугою, сімейна полювання і вечірня гітара
Кімната Леніна в Шушенському./Фото: imgprx.livejournal.net
Практично відразу після прибуття до місця призначення до Ульянову приїхала Крупська, яка зуміла «обміняти» своє засланці місце на Шушенське. Влітку 1898 року пара обвінчалася. Медовий місяць проходив милостиво – молодята довго гуляли, зустрічали гостей, ходили на риболовлю та полювання, збирали гриби та ягоди, плавали, здійснювали водні прогулянки на човнах, їздили на велосипедах, займалися фізкультурою на свіжому повітрі. На казенне посібник засланців до 8 рублів кожному і солідну пенсію тещі вони мали можливість якісно і ситно харчуватися, виписувати з столиць літературу і навіть питну мінеральну воду.
Прислуговувала сім’ї революціонерів по будинку три кімнати 13-річна місцева селянка. Ульяновы завжди могли розраховувати на чистоту кімнат, смачну годування, прання і лагодження білизни. У шушенській ссылке Володимир помітно додав у вазі, ніж його дружина неодноразово згадувала у листах додому, називаючи його справжнім сибіряком. З тих же листів відомо, що у Леніна було мисливську зброю і навчений собака. Молодята проводили багато часу з рушницями в лісі та на болотах. Володимир Ульянов приділяв серйозну увагу фізкультурі і активного відпочинку. Взимку він вправлявся на ковзанах по спеціально залитому для нього ковзанці. Причому, розвага це було доступно далеко не всім, але матеріальне становище Леніна дозволяло йому подібні забави. Ленін добре грав на гітарі, розважаючи затишними вечорами компанії односельців.
Робота і пошуки однодумців
Ленін і Сосипатыч на полюванні./Фото: likorg.ru
Звичайно, можливість не замислюватися про хліб насущний перетворила трирічне перебування Леніна у засланні, за висловом його подружжя, в повну приємностями дачну життя. Але жив Ілліч не одними тільки розвагами. Паралельно він читав запоєм, вів велику политпереписку, писав книги і статті в революційну іноземну друк.
З селянами, складовими йому компанію на полюванні і риболовлі, він не особливо зближувався. Їх мало цікавила ідея революції і зовсім не турбували проблеми світового масштабу. Проте Ленін симпатизував простодушному мужику Сосипатычу, регулярно преподносящему ссыльном дари. Він щиро намагався порадувати свого висококультурного знайомого, який прибув в далекий край з цивілізованої Росії. Крім того, Сосипатыч виступу для Леніна джерелом корисних знань, коли розмова заходила про стан східносибірських селян. Так що йому одному з місцевих вдалося зблизитися за той період з вождем пролетаріату.
Зустрічався Ленін ще з кількома засланцями. Однак і тут не склалося: революціонер хоч і ставився до них доброзичливо, але вважав непереборної різницю в інтелектуальному рівні. Шукав порозуміння Ульянов з місцевим шкільним учителем, священиком, але безуспішно. Ці люди звично проводили час за картами і випивкою, а присутність рыжебородого засланця тільки стесняло їх.
І до часу жовтневого перевороту Володимир Ленін встиг дуже сильно змінитися зовні.
Thanks!
Our editors are notified.