“За” і “проти” операції з видалення каменів у жовчному міхурі

Камені в жовчному міхурі: в яких випадках операція неминуча.

Багато люди, зіткнувшись з таким захворюванням, як камені в жовчному міхурі, стикаються з дилемою – якому випадку операція з видалення жовчного міхура неминуча, а в якому можна обійтися медикаментозним лікуванням.

Треба знати, що операція по видаленню жовчного міхура показана не всім і не завжди. В яких випадках потрібно зупинитися на консервативному лікуванні, а коли хірургічне втручання неминуче? У попередній статті по цій темі ми вже розповіли про те, що стає причиною утворення каменів в жовчному міхурі і писали про те, як уникнути цього. Нагадаємо коротенько, що жовчний міхур – це орган, в якому поміщається 50-80 мл жовчі, необхідній організму для переварювання жирів і підтримки нормальної мікрофлори. Якщо ж жовч, в міхурі з якихось причин застоюється, її компоненти починають випадати в осад і кристалізується, утворюючи камені, що володіють здатністю з роками збільшуватися в розмірах і кількості.

Статистика стверджує, що кожен 5 мешканець планети “носить” у своєму жовчному міхурі каменів. При цьому представниць слабкої статі серед них набагато більше, ніж чоловіків. Це пояснюється тим, що жіночі гормони естрогени уповільнюють відтік жовчі.

У яких же випадках камені в жовчному міхурі краще не чіпати? Треба пам’ятати, що жовчні камені можуть роками не давати про себе знати, а потім починає посилюватися і частішати біль у правому підребер’ї, що виникає гіркота в роті, а після їжі вас починає нудити. Ускладнення настає, коли камінь починає виходити в жовчний протік і закупорює його. При цьому порушується відтік жовчі і виникає коліка. Це неприємний і дуже болючий процес.

У більшості випадків при жовчнокам’яній хворобі рекомендована операція з видалення жовчного міхура. Але якщо вищеописані симптоми вас не турбують, то краще залишити камені в спокої і зайнятися планомірним консервативним лікуванням. Потрібно строго дотримуватися дієти, тобто повністю виключити зі свого раціону жирну, смажену, гостру і копчену їжу. При такому захворюванні суворо заборонено вживання жовчогінних препаратів, які за своєю природою сприяють пересуванню каменів. А це в свою чергу може викликати важкі ускладнення.

Якщо камені невеликих розмірів, їх можна спробувати розчинити і вивести спеціальними лікарськими препаратами. Ніяких гарантій при такому лікуванні ніхто не дає – у такій ситуації медикаментозний метод лікування не відрізняється бажаної ефективністю.

Якщо ж досить великі камені або їх багато, хворого постійно мучать болі, то в такому випадку доводиться лягати під ніж хірурга. Операція з видалення жовчного міхура називається холецистэктомией.

Сьогодні в більшості випадків проводять лапароскопічну холецистектомію – при цьому використовуються спеціальні трубки, оснащених мініатюрними відеокамерами. Такий вид операції має ряд переваг: вона менш травматична, процес відновлення після операції швидкий, втрата крові мінімальна, порівняно з відкритою операцією.

У виняткових випадках хірурги приступають до проведення відкритої холецистектомії. Про те, як побудувати своє життя після видалення жовчного міхура і як швидко пройти процес реабілітації, читайте на нашому сайті завтра.