За кадром фільму «Вбити дракона»: Чому Марк Захаров переписав фінал п’єси, забороненої в театрі

26 років тому, 29 січня 1994 р. пішов з життя знаменитий актор, народний артист СРСР Євген Леонов. Йому було відведено всього 67 років, але за цей час він встиг зіграти понад 100 ролей у кіно і в театрі, багато з яких стали легендарними. Він часто втілював на екранах образи королів та інших представників влади, вміючи будь-яких негативних персонажів робити неоднозначними. Таким став і його бургомістр у фільмі «Вбити дракона». У цій кіноказки Марка Захарова за п’єсою Євгенія Шварца «Дракон», довгі роки забороненої, був зовсім інший фінал, і звучав він зовсім не казково…

Автор п’єси *Дракон*, прозаїк, поет, драматург, сценарист Євген Шварц | Фото: s-t-o-l.com
Філософська кіноказка Марка Захарова була знята з однієї з найвідоміших казок-притч Євгена Шварца, яку називають вершиною його творчості, – п’єсі «Дракон». Він написав її в 1943 р., коли поїхав в евакуацію з Ленінграда в Душанбе. У цій казці нескладно було побачити сатиру на тоталітарну владу та всіх, хто їй підкоряється, і багатьох дивувало те, що автор не піддався гонінням за такі прозорі натяки на радянський режим. Секрет був простий – сучасників драматурга могло здатися, що він описує фашизм, який хоче заволодіти світом. Під цим ідеологічним прикриттям за цією п’єсою поставили виставу в Ленінградському театрі Комедії ще в роки війни, але після московської прем’єри спектакль був знятий, а п’єса – заборонена.

Євген Леонов у фільмі *Убити дракона*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
Протягом 18 років цю п’єсу не ставили ні в одному з театрів. Ситуація змінилася тільки під часи хрущовської відлиги – в 1962 р. відбулася перша постановка. Тоді ж Марк Захаров поставив «Дракона» в студентському театрі МДУ. Однак її життя на сцені виявилася нетривалою. Режисер згадував: «Дракон» йшов не дуже довго – до відвідування Микитою Сергійовичем Хрущовим виставки абстракціоністів. Потім змінився клімат у всіх сферах, і спектакль довелося зняти».

Олександр Абдулов в ролі лицаря Ланцелота | Фото: s-t-o-l.com

Кадр з фільму *Убити дракона*, 1988 | Фото: kinowar.com
Повернутися до «Дракону» Марку Захарову вдалося лише через чверть століття, у часи перебудови. Сценарій він писав разом з драматургом, письменником-сатириком Григорієм Горіним. На цей раз режисер вирішив створити екранізацію, за участю акторів Театру імені Ленінського комсомолу, яким він керував. Акторський склад був по-справжньому зоряним: роль Дракона дісталася Олегу Янковському, Ланцелота (нащадка знаменитого сера Ланцелота) зіграв Олександр Абдулов, бургомістра – Євген Леонов, вченого Фридрихсена – Олександр Збруєв. Всі вони були затверджені без проб. Захаров залучив і акторів «з боку»: на роль архіваріуса Шарлеманя він запросив В’ячеслава Тихонова.

Олег Янковський в ролі Дракона | Фото: kino-teatr.ru
На думку критиків, ця робота стала однією з кращих у фільмографії Олега Янковського. Кінознавець Кирило Разлогов писав: «Переможцем цього своєрідного акторського «конкурсу», безумовно, виходить Олег Янковський, який, мабуть, вдруге після «Поцілунку» Романа Балаяна показує, які небачені потенційні можливості криються в його дарування, як тільки він виходить за межі звичного амплуа. Метаморфози його Дракона, химерні суміші інтонацій, від сарказму до підлещування, внутрішня самоіронія і неканонічне поєднання генія, злодійства і безсилля – все це передається актором з блиском самодостатнього ефекту, своєрідного мистецтва для мистецтва». Дракон Янковського був одночасно і цинічним злодієм, і тонким психологом, і справжнім мудрецем, розуміючим, на відміну від Ланцелота, що жителі Драконии просто не готові існувати без жорсткого підпорядкування.

Кадр з фільму *Убити дракона*, 1988 | Фото: ed-glezin.livejournal.com

Олександр Абдулов в ролі лицаря Ланцелота | Фото: afisha.ru
Олександр Абдулов часто відмовлявся від допомоги каскадерів і багато складні трюки в фільмах виконував самостійно. Так було і на цей раз. У актора були свої уявлення про професії, від цих принципів він ніколи не відступав, і сперечатися з ним було безглуздо. Тому Захаров надав йому повну свободу дій. В одному з епізодів на самому початку фільму пов’язаного Абдулова підняли за ноги краном на висоту 45 метрів. Оскільки фільм був радянсько-німецьким, на зйомках був присутній німецький продюсер. Захаров запитав у нього, скільки б отримав його актор за такий трюк. Той не замислюючись, відповів: «Не менше 30 тисяч марок». Абдулову ж за це ніяких додаткових премій не було – тільки добові за рознарядкою.

Євген Леонов у фільмі *Убити дракона*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru

Олександра Захарова у фільмі *Убити дракона*, 1988 | Фото: afisha.ru
Спочатку передбачалося, що у фільму буде інша назва – «Мандрівний лицар». Але в процесі роботи режисер вирішив зробити назвою головну ідею фільму – «Вбити дракона». У нову епоху головна думка фільму – «вбити дракона в собі» – зазвучала по-новому, співзвучно з гаслом другої половини 1980-х рр. «почни перебудову з себе».

Кадр з фільму *Убити дракона*, 1988 | Фото: segodnya.ua

Кадр з фільму *Убити дракона*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
Фільм помітно відрізнявся від п’єси. У Шварца фінал був щасливий, казковий: Ланцелот і дочка архіваріуса Ельза хочуть виховати нову людину, який вб’є в собі дракона, і люди вірять, що Ланцелот приведе їх до щастя. У Захарова фінал куди більш песимістичний, похмурий і безнадійний: Ланцелот йде від людей. Він зустрічає переможеного, але живого Дракона. Того оточують хлопчаки, і він вимовляє: «Ну що, знову почнемо? Ось зараз і почнеться найцікавіше». Очевидно, що він знову збирається виховувати покоління рабів.

Олександра Захарова у фільмі *Убити дракона*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Убити дракона*, 1988 | Фото: aif.ru
Захарову кілька разів рекомендували змінити фінал, і він дійсно неодноразово його переписував. Але в результаті залишив його таким, яким підказувало його тонке чуття: який сенс бунту і вбивства дракона, якщо він продовжує жити всередині кожного з людей? На зміну злу приходить нове зло – зовсім не так, як у казці. Нічого не зміниться до тих пір, поки кожен не вб’є дракона в собі. Фінал залишається відкритим. Ланцелот, Дракон і діти йдуть вдалину. Подальше належить додумати глядачам. «Дракон» став першою роботою, з якої почався шлях у театральній режисурі Марка Захарова, а фільм – останньою кінороботою Марка Захарова. Після цього він зосередився на театральних постановках.

Олександр Абдулов в ролі лицаря Ланцелота | Фото: segodnya.ua
Ці слова і сьогодні звучать іронічно й актуально. Дракон запитує: «Заради кого йдете на смерть? Ходіть подарувати їм свободу? А що вони з нею будуть робити? Навіщо вона їм, не думали? Фридрихсен, тобі потрібна свобода?» Той відповідає: «Мені? Ну що ви, навіщо?». Тоді Дракон звертається до дружини: «Може, вам, добродійко?» Та каже: «Навіщо мені свобода? Я заміжня!» Дракон вимовляє: «Дай їм волю – вони передушат один одного». В одному з інтерв’ю в 2004 р. Олег Янковський казав: «Ось зараз картину недавно якось показували, я подивився, проблема залишилася – дракон-то у нас сидить. Вбити не вдалося. І не вдасться, думаю, ще багато років, на превеликий жаль».

Афіша фільму *Убити дракона* | Фото: ed-glezin.livejournal.com
Цей актор міг би зіграти ще десятки ролей, якби не його передчасна смерть: Що прискорило догляд Євгенія Леонова.